Чіткі горизонти та кулуарні рифи: що показав Україні саміт Євросоюзу

У військово-політичних колах має поширення жарт про те, що головним спонсором постачання техніки воюючої України є зовсім не країни-союзники, які приймають подібні рішення в рамках «Рамштайну», а рашисти, чиє «залізо» оптом і вроздріб відбирають наші захисники і, злегка переобладнавши на свій лад, пускають у хід проти «визволителів». Суть ще одного кулуарного мема полягає в тому, що якраз перед важливими міжнародними засіданнями, де розглядаються питання підтримки офіційного Києва, у рашистів починається ракетно-дронове нетримання.

Перед нинішнім самітом глав країн-членів-ЄС окупанти собі також не змінили, цинічно засіваючи українські міста та села смертоносним «залізом». Цей факт, поза всяким сумнівом, лише спонукає цивілізований світ діяти в плані підтримки нашої країни більш оперативно та рішуче. Інше питання, що Україна платить величезну ціну – матеріальну та найголовніше – людську.

Про втрати та потреби йшлося і на саміті Євросоюзу, де остаточно схвалили план, який тут раніше називали історичним. Втім, цей план можна назвати скоріше «патронним», оскільки в ньому йдеться виключно про боєприпаси. 155-міліметрові снаряди, вкрай дефіцитні зараз на фронті, вирушать до України зі складів дев'ятнадцяти європейських країн – саме стільки держав зараз готові приєднатися до проекту.

Свої запаси вони поповнять, прискоривши закупівлі боєприпасів, які будуть спільними. Ще одне рішення саміту ЄС полягає в тому, що один великий контракт із боєприпасів замість десятків дрібних має оптимізувати ціни. А для того, щоб європейський оборонпром впорався, планують збільшити його потужності.

В Естонії, яка енергійно продавлювала цю ідею, задоволені, що її підтримали. «Ми домовилися про мільйон боєприпасів для артилерії. Це хороша кількість, яка має бути передана Україні протягом дванадцяти місяців. Чи достатньо цього? Залежить від того, як далеко зайде війна і як довго вона триватиме. Однак у будь-якому разі нам не можна зупинятися і потрібно використовувати всі інструменти, які є в нашому розпорядженні: політичний тиск, ізоляцію, економічні санкції, щоб Росія була змушена завершити війну», - заявила глава естонського уряду Кая Каллас.

Рішення, про яке говорить прем'єр Естонії, дійсно важливе, проте десять країн-членів Євросоюзу, серед яких Італія, Іспанія та Австрія, поки що не висловили готовності брати участь у цій конкретній ініціативі.

У цій компанії цілком, втім, очікувано і сусідня Угорщина. Ця країна, нагадаємо, не постачала Україні зброю за весь час повномасштабної війни з путінською Росією, заборонивши навіть її транзит своєю територією. Проте з позицією уряду «зашквареного» у всіх сенсах Орбана, який продовжує молитися на Кремль, все давно зрозуміло. А от хто справді вкрай неприємно здивував на вчорашньому саміті, то це Болгарія, чиє найвище керівництво заявило, що не тільки не передаватиме Україні свої боєприпаси, а й як країна-виробник заблокує реекспорт іншим країнам, які купуватимуть цей товар на болгарському ринку.

І ось тут слід окремо і курсивом наголосити, що Болгарія за різними даними має майже три чверті ще непереданої зі Східної та Центральної Європи зброї радянського зразка, яка так потрібна сьогодні Україні. Болгарія також прийняла понад 55 тисяч біженців з України, на чиїх долях цинічно спекулюють тамтешні політики у своїх популістських сутичках.

Повертаючись до «збройової» позиції Софії на саміті Євросоюзу, хочеться запитати вітчизняного МЗС: а що з грудня 2022-го зробила посол України в Болгарії, комерційний менеджер, сексолог-консультант та приятелька голови ОП Єрмака Олеся Ілащук, аби якщо не в корені, то щонайменше відчутно змінити «хитку» позицію болгарських еліт? Останнім часом, на превеликий жаль, у Єрмака (а саме він де-факто керує зовнішньою політикою в країні) замість того, щоб з хірургічною точністю підходити до будь-яких призначень, оголошує кастинги на посаді послів, не розуміючи чи не бажаючи розуміти, що зараз далеко не той час, коли можна дозволити собі ігри у кар'єрні ліфти. Про це ж, до речі, в одному з недавніх інтерв'ю дуже чітко і виразно сказав відомий дипломат, екс-посол України в США та Франції Олег Шамшур: «Що зараз потрібне Україні – це професіоналізм та ще раз професіоналізм. Послами мають бути люди, які необов'язково мають колосально великий дипломатичний досвід. Проте, принаймні, ці люди повинні чітко знати, що це таке, бути здатними реально налагоджувати стосунки з нашими партнерами, ефективно функціонувати у публічній сфері країн, де вони працюють, щоб доносити всі необхідні Україні меседжі адресатам, які ухвалюють рішення».

Питання про те, чи розуміють ці очевидні істини в МЗС – риторичне і призначення послом до Болгарії, скажімо, м'яко, непрофесійної людини, далеко, на жаль, не єдиний цьому приклад. Є ще екс-генпрокурор Венедиктова у статусі посла України у Швейцарії та деякі інші персонажі. Тобто, якщо раніше «почесним посиланням» для відставних чиновників був Радбез, то зараз як втішний приз їм часто роздають ключі від посольських кабінетів. І, як подейкують у дипломатичних кулуарах, заправляє цим усім парадом аж ніяк не Міністерство закордонних справ, а Банкова, точніше голова ОП.

Цілком можливо, що на всі ці єрмаківські експерименти з послами ще якось можна було б заплющити очі у мирний час. Однак у години, коли щохвилини під Бахмутом та іншими містами Україна втрачає найкращих своїх синів подібної історії – це плювок в обличчя нашим захисникам, їхнім близьким, та й усьому суспільству, яке хто чим може 24/7 допомагає ЗСУ.

Утім, повернемося до саміту ЄС. Видання Politiko із власних джерел дізналося, що Єврокомісія зараз буквально у турборежимі шукає шляхи мобілізувати євробюджет, щоб можна було виробляти боєприпаси для України у необхідній кількості та платити за це. Проект презентують уже за кілька тижнів. Тим часом спеціальні єврокомісари, відповідальні за процес, вже зараз інспектують снаряди, що виробляють, ключові заводи ЄС і в цьому контексті особливо виділяють Францію, яка, не чекаючи кивка з Брюсселя, активно виробляє потрібні Києву 155-міліметрові снаряди. Погодьтеся, це той самий випадок, коли Парижу, з його нинішніми внутрішніми перипетіями протесту, можна тільки поаплодувати і сказати щире спасибі.

Перед євролідерами, які зібралися на саміт ЄС, виступив у режимі відеозв'язку прямо з поїзда, повертаючись із прифронтових регіонів, президент Володимир Зеленський. Він подякував партнерам за підтримку, але чітко і недвозначно вказав на те, що зволікання з наданням допомоги продовжує війну: «Час має колосально важливе значення. Не лише місяці та тижні, а й дні. Чим швидше ми з вами спільно діємо, тим більше життя рятуємо». Окремо нинішній господар Банкової подякував тим країнам, які підтримали вищеописану ініціативу Естонії з постачання та виробництва снарядів для української артилерії, а також тим, хто підтримав створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. «Але, дорогі колеги, чи не відчуваєте ви, що нових успіхів у нас з вами менше, ніж нових затяжок та буксирування у спільних діях? На жаль це так. І у Кремлі це бачать. Це віддаляє нас від досягнення миру», - наголосив чинний гарант української Конституції.

За словами Зеленського, щоб уникнути затягування війни потрібне, насамперед надання Україні далекобійних ракет, тому що їхня відсутність «не дозволяє нам відкинути позиції російських терористів, зокрема, від Херсона, від Запоріжжя та інших наших міст, які постійно обстрілюють російські далекобійні ракети», передача більш сучасних літаків, нові пакети санкцій Європи і так далі.

Вже пізніше, в інтерв'ю японському виданню Yomiuri Зеленський повідомив, що ЗСУ поки що не можуть розпочати контрнаступ, який був запланований на весну, оскільки зараз недостатньо зброї. Зеленський пояснив, що необхідна додаткова підтримка зброєю - боєприпаси та винищувачі, а тому військові чекають на надходження їх від партнерів України.

До речі, ще одна заява про ризики увійти до затяжної війни в Україні пролунала недавно на Заході. Перспективи врегулювання в Україні поки що не проглядаються, тому потрібно готуватися до тривалого конфлікту, заявив в інтерв'ю Guardian генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він, назвавши конфлікт «війною на виснаження», наголосив, що союзникам необхідно максимально наростити виробничі потужності для постачання в Україну зброї. За словами генсека Альянсу, ЗСУ використовує від чотирьох до семи тисяч снарядів на день, що перевищує потужності Заходу з виробництва снарядів, яке «треба негайно нарощувати».

Утім, снарядно-постачальні затримки – не єдина проблема. Незважаючи на щоденні заяви про підтримку, багато ключових пунктів списку побажань України щодо зброї на сьогодні так і залишаються невиконаними. Зокрема, Київ буквально щодня просить у партнерів літаки F-16 та ракети великої дальності, але на даний момент жодних переміщень у цьому напрямку, на жаль, не проглядається. Поки що нам передають радянські літаки із запасів країн Східної Європи.

Перші чотири винищувачі МіГ-29 передані Україні. Загалом Братислава має відправити 13 винищувачів. Ще двадцять передасть Польща, тож Україна зрештою з'явиться 33 таких літаки. Проте, як неодноразово заявляло військове керівництво нашої країни, зокрема головком ЗСУ Валерій Залужний, ці машини є застарілими. Втім, є надія, що МіГи дадуть старт предметнішій розмові про більш сучасні літаки.