Дерусифікація у дії: як і навіщо Україна воює на культурно-цифровому фронті

Народні обранці недавно прийняли закон, який забороняє російську музику в Україні на телебаченні, радіо, розважальних закладах, школах, громадському транспорті, готелях, ресторанах, кіно та іншому публічному просторі. Обмеження діятимуть до звільнення всіх окупованих територій «і припинення агресії з боку Росії». Таке рішення нардепи підтримали конституційною більшістю 303 голоси. Йдеться, правда, не про всю російськомовну музику, а лише про ту, яку виконують або створили саме громадяни РФ. Під заборону також підпадає публічне виконання, демонстрація російських пісень, використання фонограм, відеограм та музичних кліпів виконавців, які підтримують російську агресію.

Окремо буде сформовано список виконавців, які засуджують агресію Росії - їхні пісні можна буде включати на радіо та у публічному просторі. Щоб потрапити до такого шорт-листу, виконавцям або їхнім представникам необхідно подати заяву до СБУ. У ньому треба без будь-яких дипломатичних витіюватостей констатувати підтримку суверенітету та цілісності України, закликати Росію негайно припинити агресію проти нашої держави, а також «зобов'язатися утримуватися від будь-яких кроків, що суперечать цим письмовим заявам».

Російські книги також опинилися під забороною. У неділю, 19 червня, нардепи за допомогою голосування за відповідний проект закону заборонили випуск, ввезення та розповсюдження в Україні видавничої продукції з Білорусі, Росії та окупованих нею територій. Водночас це табу не поширюватиметься на книги, видані в Україні до 1 січня 2023 року. Якщо книга написана російською мовою, але її написав не громадян РФ, і вона не підпадає під інші законодавчі обмеження, то її можна завозити за наявності спеціального дозволу. Люди, які в'їжджають на територію України, зможуть привезти з собою особисті російські книги, які вони не планують поширювати – але не більше десяти екземплярів, і важливо, щоб ці книги не значилися у Реєстрі видавничої продукції антиукраїнського змісту. Також ухвалений закон передбачає, що, починаючи з 1 січня 2023-го, книги в Україні будуть видаватися і поширюватися державною українською мовою, мовами корінних народів України та офіційними мовами ЄС.

Активні дії відбуваються на освітньому «фронті». Днями група експертів при Міносвіти, куди входять шкільні вчителі, філологи, інші педагоги, схвалила колегіальне рішення про те, що зі шкільної програми 6-11 класів необхідно вилучити російських та білоруських авторів, а Гоголя та кримського татарина Таїла Халілова – вивчати на уроках української літератури, а не зарубіжної. Однак це лише проміжне рішення рекомендаційного характеру. Останнє слово невдовзі мають поставити у МОН.

Основна причина для зміни шкільної програми ясна, як божий день - вторгнення РФ в Україну, що розриває всі шаблони цивілізованого буття. Деякі твори також пропонують вилучити через «складність розуміння історичного контексту».

Що саме експерти радять прибрати зі шкільної програми? Байки Крилова, розповіді Чехова, билини «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник», повісті Бикова «Альпійська балада», де йдеться про радянських військовополонених. У сьомому класі фахівці рекомендують МОН табуювати вивчення творчості Пушкіна, а натомість читати більше Бернса, Гете, Гейне та Міцкевича. Також профільні експерти пропонують у дев'ятому класі замість Лермонтова глибше знайомитися з роботами Шарлотти Бронте, Джейн Остін, Джозефа Конрада та Віктора Гюго, а з програми у 8-го класу вилучити «Собаче серце» Булгакова, де сам образ собачого серця - «це метафора соціальних експериментів революційного часу».

Зі списків додаткового читання пропонується видалити «Людину-амфібію» Бєляєва, «Білий Бім Чорне Вухо» Троєпольського, «Три товстуни» Олеша, «Мцирі» Лермонтова, «Лихо з розуму» Грибоєдова, «Бабин Яр» Кузнєцова. Натомість, наприклад, шості класи у вільний час можуть почитати «Гаррі Поттера та таємну кімнату». У десятому класі радять не читати «Алхіміка» Паоло Коельйо, який був у програмі з 2017 року. «Твір тяжкий для сприйняття підлітків», - вважають експерти. Зазначимо, що невдовзі після вторгнення путінських «визволителів» Коельо написав у своєму Twitter, що «українська криза – це зручна відмазка для русофобії».

Експерти також пропонують відомству «культурного» міністра Олександра Ткаченка затвердити рішення про не включення до списків додаткової літератури твору Достоєвського, у тому числі «Ідіот», «Злочин і кара», «Брати Карамазови», Толстого – «Ганна Кареніна», «Війна та мир". А також Чехова, Буніна, Єсеніна, Гумільова, «12 стільців» Ільфа та Петрова, Некрасова, Купріна, Тарковського, Цвєтаєва. Не читати вірші Ахматової, Блоку, Маяковського, Пастернака, а замість «Майстра та Маргарити» Булгакова вивчати «Чуму» Альбера Камю.

Творчість Таїла Халілова, сучасного кримськотатарського письменника, пропонується перенести в українську літературу, і те саме зробити з Миколою Гоголем. Як відомо, Микола Гоголь – уродженець Полтавщини, проте півжиття прожив у російській імперії. Після переїзду до Петербурга 1828-го, він написав твори, які принесли йому славу, тому його вважають «російським класиком». Проте він писав переважно про нашу з вами країну, і основою для багатьох його творів був саме український фольклор. Гоголь писав російською мовою, але водночас на уроках в українських школах часто зазначають, що його лінгвістичні конструкції притаманні саме українській мові. Тому дискусії про те, чи називати Гоголя російським чи українським класиком, йшли роками... До речі, незважаючи на попередню українізацію Гоголя, деякі його твори експерти після вторгнення Росії в Україну також не рекомендують читати у школі. Наприклад, із програми дев'ятого класу радять вилучити п'єси Гоголя «Ревізор» та «Шинель», де був акцент на «маленькій людині». Через складність «історичного контексту» у 10 класі може не стати і «Мертвих душ» Гоголя. Замість нього пропонують «Енн із зелених дахів» канадської письменниці Люсі Мод Монтгомері.

Президент Української асоціації викладачів зарубіжної літератури Юрій Ковбасенко вважає за доцільне вилучити зі шкільної програми твори всіх російських авторів як представників літератури країни-агресора. «Видалити слід усіх з 5-го до 11-го класу, тому що тут не можна бути трохи вагітним», - зазначає він. Усунути абсолютно всіх – рішення складне, але необхідне, пояснюють фахівці. Тому що інакше, дискусії можуть тривати вічно. Проте чи вивчатимуть твори російських письменників у школі чи ні, чи, можливо, частково, остаточно вирішить Міністерство освіти і науки України вже наприкінці червня – на початку липня.

«Завдяки усвідомленню того злочину агресії, який скоїла Росія проти України, нам вдалося змінитись. З очей українців та й усього світу спала пелена російської пропаганди, яка нам закидалася з РФ дуже тривалий час. Ми бачили і відчували те, як Російська Федерація перешкоджає відновлення національної пам'яті, для того, щоб ми не знали свого справжнього минулого, своєї культури і так далі. При цьому РФ завжди зберігала імперську перевагу російської культури, яка насаджувалась в Україні. Наразі ці процеси проходять переосмислення, переоцінку і ми бачимо, що суспільство готове по-новому дивитися і на конкретні постаті, і на діяльність, яку провадила Росія в Україні у цьому напрямі. Зараз активно очищається публічний простір із перейменування назв вулиць, зміни пам'ятників. Це-прояв ментального опору російської агресії, який об'єднав усю українську націю. Опір, який чинять українці, зазнають і у світі. З'являється інтерес та спроба зрозуміти, хто ми. Іноземці починають розуміти це якраз через нашу історію та культуру. Це безумовно позитивні моменти сьогоднішньої ситуації», - зазначив в ефірі загальнонаціонального телемарафону заступник голови Українського Інституту Національної пам'яті Володимир Тилищак. «Дуже часто культурні досягнення минулого стають заручниками в руках російських пропагандистів, які, спираючись на досягнення тих чи інших постатей, намагаються виправдати свої нинішні злочини», - підсумував чиновник.

Зазначимо, що сьогодні у багатьох країнах діє маніфест Cancel Russia, тобто бойкотування російської культури. Такими кроками цивілізований світ демонструє солідарність із воюючою Україною, і ми в жодному разі не повинні цього недооцінювати, оскільки війна РФ проти України – це не лише війна за території, а й найжорстокіше дербі, де ключова мета путінської Росії – знищення української ідентичності як такої. До речі, навіть сьогодні, в умовах глобальної політико-економічної ізоляції, федеральне агентство «Россотрудничество», підконтрольне МЗС РФ, активно просуває «русскій мір», присутній як мінімум у 80 країнах, прикриваючись культурною та гуманітарною місією. Водночас необхідно бути самокритичними та констатувати, що українська держава протягом трьох десятків років своєї незалежності мало приділяла уваги та ще менше ресурсів саме питанню культурного опору та просування власної культури. Очевидно, що без подальшої уваги на найвищому рівні до цих питань перемогти на цьому фронті масовану пропаганду Кремля, який нахабно спекулює культурними фактами, буде надзвичайно складно. І цими питаннями потрібно займатися не «коли», а тут і зараз, причому бажано 24/7, оскільки від них залежить майбутнє майбутнє України.

Тим часом уперед у минуле, стрімголов, мчить кремлівська верхівка, і тягне за собою всю Росію... На сьогоднішній день понад тисячу світових компаній-гігантів вийшли повністю або частково з російського ринку і припинили інвестиції в економіку агресора. Найбільш уразливий сектор для санкцій – IT-галузь.

Дефіцит комп'ютерного та мережевого обладнання, програмного забезпечення, цифрових технологій відкидає РФ у розвитку на десятиліття тому. Найдорожча IT-компанія Росії – «Яндекс» – розпродає свої проекти, щоб звести кінці з кінцями. До початку повномасштабної війни з Україною вартість компанії оцінювалася в $17 млрд, а зараз ціна питання втричі з половиною рази дешевша. Співзасновник "Яндекса" Аркадій Воложа перебуває під санкціями Євросоюзу, а майже дві тисячі працівників виїхали за кордон. До дефіциту кадрів додалася нестача напівпровідників. Світові виробники відмовляються продавати комп'ютерне залізо російському агресору.

Цифрова блокада створила в Росії дефіцит процесорів та мікросхем, що використовуються при виробництві автомобілів, побутової та військової техніки. Нестача смартфонів, мережевого обладнання та серверів даних вимкнуть світло для технологічного розвитку Росії, кажуть експерти. Як реагують росіяни на технологічний регрес, показово продемонстрували користувачі YouTube, Фейсбука та Інстаграма. Весною, нагадаємо, їм обмежили доступ до контенту в соцмережах. І якщо звичайні користувачі мають технічні можливості обходити заборони, то для блогерів і ютуберів можливість заробляти гроші закрили, відключивши всі платіжні системи.

«Цифрова блокада, вихід технологічних компаній із Росії виключають можливості розвитку РФ на десятки років. ІТ-підприємства вже шукають місце в інших країнах. Фахівці та стартапери масово залишають Росію у пошуках більш комфортних умов. Тобто «мізки» біжать. Є спроби створити власні Instagram та PayPal, але без доступу до світових технологій це перетвориться на черговий YotaPhone», - зазначає міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров. До речі, на відміну від Росії, вітчизняні ІТ-компанії навіть за умов війни вже заробили рекордні $2 мільярди експортних надходжень. Крім надання регулярної допомоги ЗСУ та сплати податків, наші айтішники активно працюють у лавах армії кібервійськ і більш ніж успішно воюють на цифровому фронті, також щодня наближаючи нашу з вами перемогу.