Європейський кінокласик святкує сьогодні свій день народження

Чесно кажучи, у Віма Вендерса лише два безперечно чудові фільми - "Париж, Техас" і "Небо над Берліном". Але цього цілком достатньо, щоб увійти до історії світового кіно, а вже в європейському він давно вже вважається класиком.

Шукав він себе в юності недовго – у 16 років хотів стати священиком, потім захопився рок-н-ролом, два семестри вивчав медицину у Мюнхені, один – філософію у Фрайбурзі та один – соціологію у Дюссельдорфі. (Зазначимо відразу, що хоча навчання тривало лише семестр, але юний Венеср вибрав для нього найсильніші факультети з цих предметів, як мінімум, у Німеччині).

У 21 рік він визначився остаточно і поїхав до Парижа вивчати кіно. Спосіб його життя там легко собі уявити за фільмом Бернардо Бертолуччі "Мрійники", головний герой якого приїжджає до Парижа з тією ж метою. щоправда, не 1966-го року, як Вендерс, а 1968-го. При цьому, оскільки на навчання його не взяли, він працював гравером, а у вільний час ходив дивитись фільму у знамениту паризьку Синематеку (щось подібне є також у "Мрійниках"), де подивився за рік тисячу фільмів. (Треба сказати, що хоча це і звучить для звичайного глядача вражаюче, для студента будь-якого кіновузу у світі це не така вже й велика цифра).

У Німеччині початок кінематографічної практики Вендерса припав на "нову німецьку хвилю" - аналог "французької нової хвилі", фільми якої він дивився в Парижі, і яку підняли сам Вендерс, Райнер Вернер Фассбіндер, Фолькер Шлендорф, і Вернер Херцог, приблизно рівні за віком (Фассбіндер, народився, як і Вендерс, у 1945-му році, Херцог – у 1942-му, а Шлендорф у 1939-му).

Починаючи з 1970-го року, Вендерс знімав фільм у рік, і так тривало до 1984-го року, коли він зняв справжній шедевр - фільм "Париж, Техас", який отримав Золоту пальмову гілку в Каннах. Через три роки, 1987-го, Вендерс представив у Каннах "Небо над Берліном", яке, щоправда, програло змагання за головний приз, але отримало нагороду за найкращу режисуру, що не дивно - його і сьогодні можна дивитися як, з одного боку, зразок поетичного кіно, з другого - підручник режисерської майстерності.

Продовжуючи знімати, Вендерс навіть не наблизився до рівня цих двох фільмів і протягом останніх десяти років його численні кінонагороди на різних кінофестивалях - виключно "почесні", тобто "за суму досягнень". Щоправда, минулого року у Каннах його фільм "Ідеальні дні" був представлено у конкурсній програмі від Японії.

Фото: Pinterest