Класику європейського кіно Віму Вендерсу виповнилося 80 років

Якоюсь мірою велика фільмографія Віма Вендерса унікальна - у вісімдесятирічного класика європейського кіно лише два безперечно видатних фільми - "Париж, Техас" і "Небо над Берліном".

Ні, ви, звичайно, можете спробувати себе на місці кіномана, прочитати, що Вендерс був у молодості одним з засновників "нового німецького кіно" і почати, наприклад, з його "Аліси у містах" (1974), яка згадується у всіх біографіях режисера. Але не гарантуємо, що відчуєте щось, крім нудьги як на обов'язковому шкільному уроці.

Щоправда, цього не можна сказати про останній фільм Вендерса - "Ідеальні дні", який був знятий у Японії і навіть представляв цю країну на здобуття "Оскара". Але тут справа, швидше, у самій Японії, міксі культури дзен та європейської аналогової культур плюс екзотиці (головний герой - прибиральник громадських туалетів, а заразом естет).

Шукав себе Вендерс у юності недовго – у 16 років хотів стати священиком, потім захопився рок-н-ролом, два семестри вивчав медицину у Мюнхені, один – філософію у Фрайбурзі та один – соціологію у Дюссельдорфі. (Зазначимо відразу, що хоча навчання тривало лише семестр, але юний Вендерс вибрав для нього найсильніші факультети з цих предметів, як мінімум, у Німеччині).

У 21 рік він визначився остаточно і поїхав до Парижа вивчати кіно. Спосіб його життя там легко собі уявити за фільмом Бернардо Бертолуччі "Мрійники", головний герой якого приїжджає до Парижа з тією ж метою. щоправда, не 1966-го року, як Вендерс, а 1968-го. При цьому, оскільки на навчання його не взяли, він працював гравером, а у вільний час ходив дивитись фільму у знамениту паризьку Синематеку (щось подібне є також у "Мрійниках"), де подивився за рік тисячу фільмів. (Треба сказати, що хоча це і звучить для звичайного глядача вражаюче, для студента будь-якого кіновузу у світі це не така вже й велика цифра).

У Німеччині початок кінематографічної практики Вендерса довелося на згадану вище "нову німецьку хвилю" - аналог "французької нової хвилі", фільми якої він дивився в Парижі, і яку склали сам Вендерс, Райнер Вернер Фассбіндер, Фолькер Шлендорф, і Вернер Херцог, приблизно рівні 1945-му році, Херцог - 1942-го, а Шлендорф - 1939-го).

Починаючи з 1970-го року, Вендерс знімав фільм у рік, і так тривало до 1984-го року, коли він зняв справжній шедевр - фільм "Париж, Техас", який отримав Золоту пальмову гілку в Каннах. Через три роки, 1987-го, Вендерс представив у Каннах "Небо над Берліном", яке, щоправда, програло змагання за головний приз, але отримало нагороду за кращу режисуру, що не дивно - його і сьогодні можна дивитися як, з одного боку, зразок поетичного кіно, а з іншого - підручник.

Продовжуючи знімати, Вендерс навіть не наблизився до рівня цих двох фільмів і протягом останніх десяти років його численні кінонагороди на різних кінофестивалях - виключно "почесні", тобто "за суму досягнень".

Фото: Wikipedia