Фортеця в облозі: що відбувається в Бахмуті і як це впливає на перебіг війни

Російські військові та найманці з горезвісної ПВК «Вагнер» продовжують робити наземні атаки в Бахмуті та його околицях, однак за минулі вихідні не з'явилося підтверджень того, що їм вдалося суттєво просунутися. Разом з тим, як заявив у понеділок, 13 березня, командувач Сухопутними військами Олександр Сирський, ситуація в Бахмуті залишається складною і «вагнерівці» кров із носа намагаються пробитися до центру міста. За його словами, ситуація навколо міста складна, штурмові загони пригожинських найманців наступають одразу по декількох напрямках, намагаючись прорвати оборону Збройних Сил України та просунутися до центральних районів Бахмуту. Сирський також окремо зазначив, що під час запеклих боїв українські воїни завдають окупантам відчутних втрат: «Вогнем артилерії, танків, інших вогневих засобів відбиваються всі спроби противника захопити місто. Оборона фортеці продовжується».

Зазначимо, що недавно Генштаб ЗСУ вперше за довгий час не перерахував населених пунктів, які путінські «визволителі» штурмували на Бахмутському напрямку – окрім самого Бахмута.

У роспабликах напередодні ввечері пройшла інформація про захоплення пригожинськими «орлами» села Оріхово-Васильївка на північний захід від Бахмута, проте безпосередньо у ПВК закликали «не бігти попереду паровоза», даючи зрозуміти, що бої за населений пункт продовжуються.

Це село, зазначимо, розташоване досить далеко від ліній постачання ЗСУ в Бахмуті, які, судячи з свіжих заяв наших бійців, під серйозною загрозою. Зокрема, командир одного з підрозділів Денис Ярославський вважає, що в Бахмуті може повторитися ситуація, яка була в Дебальцевому в лютому 2015-го, коли українські війська опинилися фактично в оточенні або, іншими словами, безпросвітному «кільці»: «Зараз у Бахмуті йдуть бої прямо на вулиці. За кожен провулок ідуть стрілецькі бої. Особлива небезпека в тому, що горловина так званого оперативного казана становить не більше чотирьох кілометрів. Без логістики немає нічого, ні ротації, ні підвезення боєприпасів. Ворог це розуміє і намагається насамперед перерізати логістику. Ми розуміємо, що може бути повторення Дебальцевого. Така сама ситуація, коли траси відрізані та цілеспрямований вихід військ може поставити під удар усю колону. Через цю горловину за 4 км - це дуже небезпечно».

Ярославський бачить перспективи покращити ситуацію в Бахмуті. За його словами, ЗСУ розраховують розширити горловину казана за рахунок бригад, які проходили навчальну підготовку в Європі. «Це дуже добре навчені за три-чотири місяці бригади, які пройшли навчання та повертаються з розумінням школи НАТО. Усі ми очікуємо, що ця група на підтримку прийде і ми зможемо розширити цю горловину оперативного казана», - підсумував він.

Нагадаємо, під Дебальцевим у 2015 році українськими військами командував вищезгаданий генерал Олександр Сирський, який зараз керує обороною Бахмута.

Тим часом, впливове видання Politico пише, що втрати України в Бахмуті можуть позбавити її можливості почати великий контрнаступ цієї весни. Так вважають опитані виданням американські високопосадовці. Водночас газета цитує екс-директора ЦРУ Девіда Петреуса, який солідаризується з президентом Володимиром Зеленським щодо утримання Бахмута, оскільки там, на його думку, гинуть найкращі російські частини. Видання наводить дві думки про втрати рашистів у Бахмуті: Україна стверджує, що вони вищі, ніж у ЗСУ, у сім разів, а представники розвідок НАТО раніше заявляли, що у п'ять. Виходячи з цієї арифметики, офіційному Києву, як стверджується, вигідно утримувати Бахмут, оскільки це зводить нанівець вищий мобілізаційний потенціал РФ.

Загалом ризик оточення Бахмута, який означатиме загибель або полон оточеного в місті українського угруповання або його високі втрати при виході з «котла» на сьогодні зберігається. Власне тому і в Україні, і на Заході думки щодо продовження битви за Бахмут поляризувалися. Як кажуть у політкулуарах, а ці сигнали останніми днями чітко підсвічують провідні американські ЗМІ, у Вашингтоні схиляються швидше до залишення міста та відходу на вигідніші позиції. Тим часом, подейкують, у доцільності такого кроку на даний момент не вдається переконати Банкову, яка, судячи з останніх заяв українських військових, планує кинути в бій резерви, підготовлені Заходом для контрнаступу на півдні.

«Якщо піти з Бахмута, що це змінить? Росія захопить Бахмут і продовжить наступ на Часовий Яр, так що будь-яке наступне місто за Бахмутом може спіткати та ж доля (більша частина міста зруйнована в ході боїв і російського наступу на місто, яке триває вже більш ніж півроку – ред.). Коли вриваються у ваш будинок, ви не питаєте себе, як довго ви зможете чинити опір людині, яка намагається вбити вас і вашу родину і забрати всі речі, вірно? Ви думаєте, що ще можна зробити, щоб прогнати його з вашого будинку та змусити поліцію заарештувати його», - так недавно прокоментував рішення військово-політичного керівництва України продовжувати оборону Бахмута в інтерв'ю німецькому виданню Bild голова вітчизняного МЗС Дмитро Кулеба.

Зазначимо також, що буквально днями генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що навіть якщо Бахмут перейде під контроль окупантів, це не означатиме, що у війні відбудеться поворотний момент. А ось ватажок «вагнерівців», колишній путінський кухар вважає інакше. На переконання Пригожина, у разі відступу його «багнетів» від Бахмута обрушиться весь фронт до самих кордонів, буде зданий Крим, а потім Кремль звинуватить у військовій поразці його та його найманців. І хоча Пригожин явно драматизує, йому справді є про що турбуватися.

«Можу погодитися зі словами Пригожина, що швидше за все вагнерівців дискредитуватимуть», - каже російський воєнкор Олексій Суконкін. На його думку, надалі російська влада, можливо, виведе особовий склад ПВК «Вагнер» з України до Росії і довірить їм лише роботу в інших країнах. «Але велика ймовірність, що намагатимуться або обезголовити компанію, або її повністю зруйнувати», - резюмує Суконкін.

На думку аналітиків інституту вивчення війни (ISW), конфлікт між Міністерством оборони Росії та ключовим акціонером «вагнерівців» Євгеном Пригожиним, ймовірно, досяг своєї кульмінації на тлі битви за Бахмут. Експерти припускають, що МО Росії, зокрема міністр оборони Сергій Шойгу та начальник російського Генштабу Валерій Герасимов, швидше за все, «цинічно» скористалися можливістю навмисно витратити як елітні сили, так і сили «Вагнера» в Бахмуті, щоб послабити Пригожина та підірвати його амбіції. щодо більшого впливу у Кремлі. «Також Путін і МО РФ можуть використовувати Пригожина як «цапа-відбувайла» за ціну наступу на Бахмут, коли цей наступ досягне свого повного апогею. Путін просто використав «Вагнер», щоб захистити свій режим від згубних соціальних наслідків мобілізації, яка також продовжує гальмувати його військові зусилля в Україні», - наголошується у звіті ISW.

Загалом, судячи з останніх тенденцій, а також риторики солов'єво-скабеєвих, колишнього путінського кухаря в Кремлі мають намір банально «злити». Ці міжсобойчики могли б, безумовно, залишатися за рамками фокусу пильної уваги, якби не одне важливе «але». В чому суть? А в тому, що між Конгресом та президентом США Джо Байденом назріває серйозний конфлікт щодо того, чи визнаватиме терористичною організацією приватну російську військову компанію «Вагнер».

За даними видання The Hill, «у той час, як адміністрація Білого дому ввела санкції проти «вагнерівців» як глобальної злочинної організації, законодавці підштовхують Держдепартамент піти далі, надавши їй статус іноземної терористичної організації».

«Цей розкол свідчить про довготривалу напруженість: Конгрес жорстко критикує Адміністрацію Байдена за повільну підтримку України, тоді як Адміністрація заявляє, що вона захищає себе від потенційних негативних наслідків», - пише газета. «Прихильники надання «Вагнеру» статусу «іноземної терористичної організації» стверджують, що це означатиме для нього значно більші втрати порівняно з нинішнім статусом транснаціональної злочинної організації. Внесення до списку FTO збільшить важелі США, необхідні для відстеження та припинення діяльності «Вагнера», стане потужним стримуючим фактором для людей або урядів, які ведуть бізнес із угрупуванням, і відкриє нові шляхи для судових позовів», - констатує The Hill. Зазначимо, що в Радбезі та Держдепі не відповіли на питання видання щодо конкретних проблем, пов'язаних із присвоєнням «Вагнеру» статусу групи, яка підтримує тероризм. Однак помічник конгресмена, який побажав залишитися в статусі інкогніто, «щоб обговорити дуже делікатну тему», повідомив, що адміністрація виступає проти цього закону через побоювання, що він може завадити зусиллям США переконати африканські країни припинити зв'язки з «вагнерівцями» або їхню залежність. від ПВК. Військові експерти, зазначимо, пов'язують діяльність групи «Вагнер» із такими країнами як Судан, Лівія, Центральноафриканська Республіка, Мозамбік, Малі, Буркіна-Фасо, Камерун та Чад. ПВК часто використовується як додаткова сила для слабких збройних сил цих країн. Чи ця «овчинка» тактики Білого дому стоїть по даному кейсу вичинки – питання неоднозначне і досить дискусійне…

Утім, не «Вагнером» єдиним. Через рік «з хвостиком» після початку війни між Вашингтоном та Києвом зростають «закулісні розбіжності з приводу глобальних цілей кровопролитного протистояння і вимальовуються потенційні точки загострення щодо того, як і коли закінчиться конфлікт», пише газета Politico після бесід із десятьма офіційними особами, законодавцями та експертами. За їхніми словами, між Україною та США виникають нові точки напруженості: диверсія на Північному потоці, жорстока оборона «стратегічно неважливого українського міста (мається на увазі Бахмут - ред.) і план боротьби за регіон, де російські війська окопувалися майже десять років». «Високопосадовці адміністрації стверджують, що єдність між Вашингтоном і Києвом неміцна. Розбіжності, що ростуть, можуть віщувати більший розкол у дебатах про те, як закінчиться війна», - йдеться в статті.

Примітно, що одним із головних приводів для ймовірних глибинних розбіжностей називають не раз згаданий вище Бахмут. Також на переконання джерел Politiko, у Байдена «не дуже раді наполегливій вимогі Зеленського про те, щоб вся Україна, включаючи Крим, була повернута ще до початку будь-яких мирних переговорів, оскільки це лише продовжить війну». «На даний момент Байден продовжує дотримуватися свого рефрена про те, що Сполучені Штати залишать усі рішення про війну та мир Зеленському. Але у Вашингтоні сумніваються, наскільки надійним буде це рішення, оскільки війна триває та наближаються нові президентські вибори (у США – ред.)», - підсумовує Politico.

Що стосується, як кажуть у політкулуарах, справді «гіперпринципової позиції» нинішнього господаря Банкової про те, щоб усі території включно з АРК були повернуті під контроль офіційного Києва до старту будь-яких переговорів із Кремлем, то тут треба зазначити, що Володимир Зеленський рухається у такт з громадськими очікуваннями. Як свідчать оприлюднені у понеділок, 13 березня результати соцопитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 64% українців переконані, що треба намагатися звільнити всю територію України, включаючи Крим, «навіть якщо це означатиме тривалішу війну та зменшення підтримки Заходу». Водночас, підтримка будь-якого роду «компромісу» становить не більше 27% залежно від регіону. Таким чином, відчувши на собі всі «принади» так званої путінської спецоперації, українське суспільство не бажає перетворювати оборонну фортецю України на переговорні руїни. Така позиція є, мабуть, цілком обґрунтованою, оскільки для того, щоб позначити вже заплачену Україною колосальну та багатовекторну ціну великої війни не вистачить ні калькуляторів, ні сил на підрахунки болю та скорботи за загиблими та пораненими захисниками. Це, на жаль, апріорі неможливо зрозуміти і прийняти навіть нашим союзникам, бо усвідомлення приходить виключно в тандемі з переживанням в режимі «live» всього кошмару, який прийшов з боку неадекватної у всіх сенсах путінської Росії.