Геополітичні вузли: що показав та приховав «великий» обмін

Днями 54-річного Олександра Бутягіна – відомого археолога з Ермітажу повернули до Росії з Польщі.

Сам обмін відбувся на білорусько-польському прикордонному пункті пропуску «Перерів-Біловежа». Бутягіна на території Білорусі зустріли букетом квітів та сувенірами, вчений назвав те, що сталося, «прекрасною подією», в яку він досі до кінця не вірить.

Як відомо, за розкопки в анексованому Криму у 2024 році Служба безпеки України (СБУ) заочно звинуватила Бутягіна у незаконному проведенні пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищенні, зруйнуванні чи пошкодженні об'єктів культурної спадщини (ч. 4 ст. 298 КК).

У «конторі» оцінили збитки від дій археолога у 201,6 млн. гривень. У квітні 2025-го суд заочно заарештував Бутягіна, а у грудні його затримали у Польщі під час транзитної поїздки. У березні поточного року Окружний суд Варшави задовольнив запит СБУ щодо його видачі.

Ідемо далі. Відомо, що у нинішній обмінній операції взяли участь представники семи країн. Безпосередньо на місці займалися співробітники Комітету державної безпеки (КДБ) Білорусі та Агентства зовнішньої розвідки Польщі. Останні отримали, за даними КДБ, «затриманих на території різних країн ЄС та інших держав», а «серед повернутих на батьківщину громадяни Білорусі, Росії та інших країн СНД». «Усім їм було надано необхідну первинну медичну та побутову допомогу», - додали представники білоруської спецслужби, пояснивши, що операцію їх відомство готувало за дорученням Лукашенка.

Крім скандального археолога серед звільнених виявилися дружина якогось російського військового, який проходить службу в «миротворчому контингенті» у невизнаному Придністров'ї, а також білоруси, які виконували там же «особливо важливі завдання на користь національної безпеки та обороноздатності».

Водночас, ФСБ РФ пояснила, що росіяни були обміняні на двох кадрових офіцерів Головного управління зовнішньої розвідки Служби інформації та безпеки (СІБ) Молдови. Нагадаємо, представників СІБ було затримано в Москві навесні минулого року. На допитах під відеозапис затримані зізналися, що їхнім куратором був один із керівників розвідки СІБ Олександр Сирбу, а за перекидання до Росії, включаючи підготовку документів прикриття, відповідав офіцер того ж управління Адріан Попеску.

Офіцерам СІБ за шпигунство «світило» від 10 до 20 років. Про те, що Кишинів веде переговори з Москвою про звільнення агентів, у середині березня заявив голова парламенту Молдови Ігор Гросу. «Це питання обговорюється, є постійні контакти… Ми зробимо все можливе, щоби повернути наших громадян додому», - зазначав він. Очевидно, саме на цьому фоні до списків можливих постатей для обміну крім розрозвідників і внесли Бутягіна та засудженого в Білорусі журналіста польського походження Анджея Почобута. І якщо опальний росучений у принципі ніколи політикою не цікавився, то пан Почобут уже мав і політичний, і тюремний досвід. З огляду на це зовсім не дивно, що його особисто зустрічав на кордоні польський прем'єр-міністр Дональд Туск.

«Україна з прикрістю дізналася про те, що всупереч попередньому цілком справедливому рішенню польського суду російський громадянин, який обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину на території України – зокрема, у вивезенні з Криму культурних цінностей, - все ж таки не був екстрадований в Україну», - заявив нещодавно речник вітчизняного МЗС Георгій Тихий.

Водночас Вадим Денисенко, політолог, екснардеп, робить такий акцент: «Формально – це обмін 5 на 5, у якому взяли участь 7 країн. Але, якщо говорити про головних фігурантів, маємо «головного» героя для поляків і двох для Москви. Обмін польського білоруса Почобута на російського археолога Бутягіна, який займався розкопками в Криму і на високопоставленого молдавського силовика Балана, який шпигував на користь Росії – складна комбінація, яку вдалося провернути насамперед завдяки старанням США. Поляки вже дякують американцям. Але цей обмін був би неможливий без росіян, які мають у цьому конкретному випадку прямо протилежні з американцями цілі. Мета США, окрім гуманітарної, схоже, є продовженням ідеї входження в калійний ринок Білорусі (саме проти цього категорично виступає Москва). Білорусь може експортувати добрива тільки через чотири країни: Литву, Латвію, Україну та Польщу. Схоже, США починають гру з деблокування польського, а в майбутньому, можливо, і литовського кордону. Підкреслюю, починають гру. Тому що ні у Вашингтоні, ні у Варшаві, ні у Вільнюсі Лукашенку особливо не довіряють. І перед спробою зіграти в більш серйозну гру пробують тактику дрібних перемог».

На переконання експерта, у Москві чудово розуміють стратегію США і тому погодилися на цю гру, здобувши натомість дві символічні перемоги: Балана та Бутягіна.

«Поляки теж отримали те, що хотіли: Почобута особисто зустрічав Туск. При цьому росіяни стежать за тим, щоб калійні переговори не виходили за межі обміну політв'язнями і не переходили в економічну площину без відома росіян. Щодо Лукашенка, то він просто не міг не погодитися з цим обміном під тиском із Москви та Вашингтона. Проте всі попередні дії Лукашенка показують, що він боїться зближення з Трампом і вважає, що потрібно максимально тягнути час і робити складніші кроки щодо зближення з Вашингтоном (загравання з КНДР – яскравий тому приклад). Простіше кажучи, Лукашенко більше боїться Путіна, ніж Трампа, а тому буде пробувати петляти максимально довго, щоб не допустити американців на свій калійний ринок. А погодиться на це він тільки в той момент, коли це стане в тому числі грою росіян. А це може статися в той момент, коли (точніше, якщо) РФ і Вашингтон розширять поле для переговорів у тому числі й на Білорусь», - підкреслює експерт.

При цьому Вадим Денисенко, на відміну від деяких своїх колег-експертів, не вважає цей обмін фіаско Києва: «Це точно не так. Україна тут нічого не виграла і не програла. Ми всього лише спостерігачі. Чи варто нам уже напружуватися через цей обмін і взагалі через цю гру США? Поки що точно ні. До розблокування польського кордону ще дуже далеко. Але гра вже почалася. І нам потрібно чітко для себе визначитися, де наше місце в цій майбутній грі, особливо враховуючи, що в переговорах Україна – Росія – США може з'явитися білоруський фактор».

Як би там не було, мирні переговори через близькосхідний конфлікт уже тривалий час стоять на паузі і достеменно невідомо, коли у головного «миротворця»-посередника Трампа дійдуть руки до цього тематичного кейсу.

З іншого боку, на тлі зайнятості Трампа близькосхідним питанням, у четвер, 30 квітня, Пентагон офіційно розблокував пакет військової допомоги Україні на суму $400 мільйонів.

Нагадаємо, що наприкінці минулого року Конгрес США офіційно заборонив Міністерству оборони перенаправляти кошти, призначені для підтримки України, на будь-які інші оборонні потреби, що гарантує цільове використання виділених 400 мільйонів доларів. Таким чином, фактично вся військова допомога Києву з боку Вашингтона була припинена.