Культура Кінематограф

Голлівудський мюзикл "Вестсайдська історія", що вийшов в український і світовий прокат, не виправдав сподівань

11:15 13 гру 2021.  667 Читайте на: УКР РУС

Касові збори фільму поки що нижчі за прогнози.

У свій перший уїк-енд світового прокату ремейк культового голлівудського мюзиклу "Вестсайдська історія", який був номінований у 1962-му році на 11 "Оскарів" і отримав 10 (для порівняння - номінована в тому ж році на такі ж 11 "Оскарів" драма "Нюрнбергський процес" отримала 2 призи), заробив всього $14,9 млн. Це менше, ніж прогнози маркетологів - і просто мало для фільму з бюджетом $100 млн. Більше того - за межами США мюзикл Стівена Спілберга (незвичне поєднання слів) практично провалився, заробивши поки всього $4,4 млн.

Світові ЗМІ вже дивуються цьому факту, говорячи про високу якість стрічки, що правда (до речі, у півторахвилинному трейлері вдалося показати найударніші кадри з неї), і відмінні відгуки кінокритиків. Але тут треба зауважити, що дивуються цьому, в основному, самі кінокритики, які ніяк не можуть звикнути до того, що їхня думка про фільм все менше важить для публіки – принаймні для масової публіки.

Насправді ж, особливо тут дивуватися нема чому. Зрозуміло, чому Стівен Спілберг вирішив зняти цей рімейк – потенційно він здатний посперечатися за кількістю "Оскарів" зі своєю першоосновою. (Відзначим, наприклад, чудову роботу оператора, художника-постановника, художників з костюмів тощо). Проте для того, щоб масовий глядач гідно оцінив його, потрібно дотриматися хоча б однієї, але дуже важливої, умови.

А саме – треба, щоб він, цей глядач, бачив фільм 1961 року, і міг оцінити, що Спілберг з нього залишив і що змінив. (Тут взагалі доходить до смішного - критики бачать плюс рімейку в тому, що він більше, ніж фільм 1961 року, відповідає бродвейському театральному мюзиклу "Вестсайдська історія" 1957-го року випуску. Але хто з сьогоднішніх глядачів цей бродвейський мюзикл бачив?) Без дотримання цієї умови глядача, тим більше іноземного (що і показують цифри прокату за межами США), мало хвилюють перипетії бійки між двома нью-йоркськими молодіжними бандами, в одній з яких вихідці з Європи, а в іншій - з Пуерто-Ріко, зразка 1961 року.

Звичайно, музика Леонарда Бернстайна, написана ще в 50-ті роки, чудова. Але з того часу її та пісенні хіти з мюзиклу виконували стільки разів, що молодий і навіть не дуже молодий глядач не раз здивується – як, і ця пісня теж звідси? Теж саме можна сказати і про те, що колись вважалося головною родзинкою мюзиклу - адже, по суті, ця сучасна адаптація шекспірівської трагедії "Ромео і Джульєтти" аж до навмисне буквальних повторень, як, наприклад, сцена на балконі. Але це було новим у 1961-му році, а відтоді навіть масовий глядач побачив стільки шекспірівських п'єс, включаючи "Гамлета", "Макбета" та "Короля Ліра", дія яких перенесена в ХХ століття, що його цим не здивуєш.

Більше того - масовий глядач сьогодні, швидше, з великим задоволенням подивиться "Ромео та Джульєтту" такими, як їх написав Шекспір. І це, наприклад, довів ще у 70-ті роки минулого століття оглушливий успіх в Україні та у всьому світі екранізації цієї трагедії режисером Франко Дзеффіреллі. Успіх, який прийшов тому, що італійський режисер взяв із цієї трагедії найважливіше, що їй у ній - високий градус емоцій. Фільм Спілберга, за великим рахунком, захоплюючи глядача своєю майстерністю, залишає його холодним.

Фото: Reddit