Гроші плюс, агресор мінус: як європейці ухвалювали план підтримки України

Фігурою номер один цьогорічного саміту ЄС, де ключовим було питання надання Києву фінансової підтримки на наступні два роки був бельгійський прем'єр Барт Де Вевер. Він послідовно виступав проти використання для допомоги нашій з вами країні грошей із заморожених в бельгійському депозитарії Euroclear російських активів, вважаючи недостатніми гарантії, що пропонувалися його державі, від фінансових і юридичних ризиків, пов'язаних з потенційними заходами у відповідь Москви. Європейські лідери довго та нудно вмовляли Барта Де Вевера змінити позицію, але марно.

У результаті довелося задіяти план Б. До третьої години ранку 19 грудня виснажливий переговорний марафон завершився рішенням про те, що Україна отримає безвідсотковий кредит у розмірі €90 млрд за рахунок грошей, які позичать під гарантії загального бюджету ЄС. Як пояснив гарячими слідами німецький канцлер Фрідріх Мерц, Київ повинен буде погасити цей кредит лише після того, як путінська Росія виплатить Україні компенсацію, а якщо вона відмовиться, то Євросоюз таки використовує заморожені російські активи для погашення боргу України.

Це станеться «повною відповідно до міжнародного права», акцентував пан Мерц. У свою чергу французький президент Емманюель Макрон, який, на відміну від канцлера Німеччини, підтримував саме формулу спільного боргу, констатував: «Це є найбільш реалістичним і практичним рішенням. Зрештою, після сьогоднішнього дня наша підтримка України гарантована».

Так чи інакше, але досягнута угода дозволить Україні покрити дефіцит бюджету у розмірі €71,7 млрд наступного року та продовжити фінансування оборони, зазначили європейські лідери у підсумковій заяві. Але при цьому ЄС не стали остаточно списувати з рахунків і можливість у найближчому майбутньому використовувати російські кошти: дипломати «продовжать роботу над технічними та правовими аспектами» репараційної позики, що фінансується за рахунок грошової вартості заморожених російських активів у ЄС.

Що маємо за фактом? 27 держав (усі, включаючи Угорщину) погодилися на те, що Україна має отримати 90 млрд євро позики протягом 2026-2027 років. Не менш критичним для Києва було питання, на яку мету можна витрачати отримані кошти. ЄС у результаті надав право витрачати ці кошти на ЗСУ. Щоправда, пропозиція схеми фінансування бюджету України та ЗСУ ще має пройти юридичне схвалення у Раді ЄС, проте, як зазначає Reuters, є всі підстави вважати, що це станеться, оскільки в Євросоюзі подібні політичні домовленості на виконання рішень саміту завжди втілюють.

Єврорішення щодо фінансування українського дефіциту, безумовно, вигідне для нашої країни. Безперечно, 90 млрд євро на два роки не покривають бюджетну дірку у повному обсязі, але й у рамках репараційного кредиту планувалася саме така сума. Крім того, ухвалення ЄС «грошового» рішення вже зараз дозволить Україні претендувати на подальше фінансування МВФ. У той же час неймовірно важливим політичним плюсом стало те, що рішення було ухвалено одноголосно. Це зовсім інший рівень політичної легітимності і це має значення і для України, і для ЄС. А ось інформаційно Євросоюз однозначно програв. Для того, щоб провести цей великий безвідсотковий кредит Україні, блок знову потребував піти на відступ від загальних правил. Зокрема, Угорщину, Словаччину та Чехію, які не хотіли брати участь у фінансуванні Києва, звільнили від усіх фінансових зобов'язань щодо кредиту ЄС. І лише після цього вони погодилися не блокувати цю ініціативу.

Аналізуючи підсумки євросаміту, німецька Der Spiegel зазначає: «Це були доленосні дні для Європи. Глави держав та урядів до раннього ранку намагалися знайти вирішення питання, що має центральне значення для всього континенту. Близько третьої ночі з'явилося повідомлення: угода досягнута. Тож саміт не провалився. Глави держав та урядів знайшли спосіб для фінансування України. Нова схема – гібрид обох варіантів, що обговорювалися. Вона передбачає спільний борг, забезпечений замороженими російськими державними активами. Ну що ж, у цьому випадку будь-яке рішення краще за його відсутність».

«Від амбітного плану щодо заморожених російських активів відмовилися в останній момент, коли глави європейських держав та урядів зустрілися у Брюсселі. Демонстрація розбіжностей, яка ризикувала створити враження нерішучості Європейського Союзу у ключовий момент. Натомість європейські лідери оголосили, що спрямують гроші в Україну за допомогою кредиту, підтриманого бюджетом ЄС. Оскільки цей план не задіює великий запас російських заощаджень, знерухомлених у Європі, він, швидше за все, коштуватиме дорожче, і його може виявитися складніше швидко розширити, ніж початкову ідею. Але, оскільки це все одно дозволить Києву отримати необхідні кошти, чиновники відсвяткували це як перемогу», - констатує The New York Times.

У тому, що результат нинішнього саміту ЄС став результатом впливу зовнішніх гравців, Росії та США переконаний інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса. Констатувавши цей факт, експерт наголосив: «ЄС не зміг ухвалити рішення у своїх інтересах і змушений був застосувати план Б, залучення коштів через запозичення самого ЄС, а гроші Росії залишилися замороженими. ЄС може собі це дозволити у фінансовому плані. Але ЄС не може допускати такої слабкості, коли через тиск Росії чи Трампа не здатний ухвалити рішення. Тим більше, що це було не ввічливе прохання друзів, а тиск ворогів. Це виклик самому ЄС. І ми можемо сподіватися, що цей дзвін добре почули у Берліні, Парижі та інших столицях. Бо знову все доведеться виправляти українцям, коли ми нарешті приєднаємось до ЄС. Тим більше, що нам дуже хотілося б, щоб ЄС існував у той момент, коли ми дійдемо до етапу вступу. Бо дуже прикро буде. Проте є й плюс. Сума в умовні 300 млрд російських грошей залишається цілою і на неї Україна, як і раніше, може претендувати. Повністю. Хоча там, звісно, Трамп може захотіти свою частку. І звичайно великий плюс, що макроекономічна стабільність в Україні гарантована ще на 2 роки великої війни. Це не означає, що війна має тривати два роки. Вона може тривати менше, може тривати довше. Але Росія точно не матиме ілюзії, що українська економіка не витримає. І може це дасть додатковий стимул на певному етапі Путіну вести переговори по-справжньому».

Питання конфіскації та передачі Україні заморожених в ЄС російських активів – це один із поворотних моментів війни, вважає екс-нардеп і військовослужбовець Андрій Іллєнко. «Європейські політики мають нарешті зрозуміти – логіка процедур мирного часу завершилася. Якщо це не стало ясно у 2014 чи 2022 році в Україні, то мало б бути зрозуміло зараз – коли російська військова розвідка проводить спецоперацію із залякування європейських чиновників, а російські бойові дрони над територією ЄС перестали бути новиною. Настала логіка воєнного часу. Світоглядна, політична, мілітарна, економічна, юридична. Вже котрий рік триває найбільша з 1945 року війна в Європі. Війна вже не стукає, а ломиться у двері ЄС. Частково вона вже перебуває на території ЄС. Єдине, що стримує російську машину смерті від вторгнення в глиб континенту – Сили Оборони України. Європа все одно прийме цю реальність зараз чи пізніше. Зараз на своїх умовах, з меншими втратами та величезним шансом на успіх. Пізніше – на умовах ворога, з великою кров'ю та туманними перспективами. Вибір треба робити тут і зараз», - наголошує колишній парламентарій, з аргументами якого важко не погодитися.