Історичний дебют: що означає приїзд до Києва президента Південної Кореї

Минулої суботи, 15 липня, з неанонсованим зі зрозумілих причин візитом до Києва прибув разом із дружиною президент Південної Кореї Юн Сок Йоль. Перш ніж вирушити на Банкову південнокорейському подружжю номер один влаштували екскурсію в Бучу та Ірпінь, де гості на власні очі змогли побачити певні наслідки дій путінських «визволителів». Пізніше вже за підсумками переговорів з президентом Зеленським Юн Сок Йоль заявив, що його країна має намір розширити масштаб підтримки України в порівнянні з минулим роком. Так, за його словами, обсяги гуманітарної допомоги Києву зростуть і цього року становитимуть $150 млн. У 2022-му Сеул, зазначимо, виділив Україні загалом 100 млн доларів, включаючи партії бронежилетів та касок для фронту.

Невдовзі після рандеву з південнокорейським колегою Володимир Зеленський написав у своєму твіттері, що обговорював із Юн Сок Йолем питання безпеки та співробітництво між двома країнами в інших сферах. «Повернення депортованих дорослих та дітей, реалізація «формули миру» та підготовка Глобального саміту миру, продовольча та енергетична безпека та економічна співпраця… Впевнений, що разом ми дамо більше сил нашим народам та глобальним позиціям України та Республіки Корея», - наголосив нинішній господар Банкової. Він також окремо додав, що це перший в історії візит лідера Південної Кореї до України.

Про будь-які домовленості щодо постачання озброєнь поки не повідомляється, хоча на Печерських пагорбах на це покладають великі надії. Зазначимо, що влада Південної Кореї, як правило, не поставляє зброю до воюючих країн, проте після початку горезвісної путінської «спецоперації» на адресу Сеула з різних куточків світу все частіше звучать заклики зробити для України виняток. І тут доречно нагадати, що у травні під час свого візиту до США Юн Сок Йоль на запитання щодо можливості постачання зброї Києву відповів, що цей варіант «дійсно розглядається». Тобто, як бачимо, жодної категоричності зі знаком мінус для нас не прозвучало, а це вже – вельми позитивний сигнал. І цілком зрозуміло, що ні Київ, ні Сеул не кричать на кожному розі про домовленості щодо військового кейсу. Тут важливо нагадати, що з початку повномасштабної війни Південна Корея приєдналася до санкцій проти Росії, допомагала Україні гуманітарно та фінансово, але не надавала зброї. Незважаючи на прохання Києва, США та НАТО. При цьому Корея має в своєму розпорядженні одну з найсильніших армій світу і одну з найпотужніших оборонних індустрій з великим виробництвом артилерійських боєприпасів.

Військові експерти в один голос твердять, що у випадку, якщо Південна Корея дійсно стане одним із партнерів України з прямих постачань озброєнь, військової техніки та боєприпасів, це суттєво полегшить становище інших союзників, чиї країни тією чи іншою мірою є донорами ЗСУ та передаючи південнокорейське. зброю Києву, грають де-юре роль прокладок. Водночас Південна Корея лише опосередковано сприяє військовій допомозі Києву. Нещодавно Сеул схвалив передачу Україні самохідних гаубиць Krab, в яких використовуються компоненти корейського виробництва. Krab використовує шасі, розроблене у Кореї. Ще один приклад – здавання в оренду Сполученим Штатам півмільйона 155-міліметрових боєприпасів, які Вашингтон порційно передає Збройним силам України. РК також постачає озброєння Польщі, наприклад, танки К-2 та самохідки К-9, які поляки також віддають нам.

Усі ці логістичні лабіринти організовані на прохання Сеула, який хоче виглядати якнайменше залученим до процесу військової допомоги Києву. Однак якщо корейці зважаться на прямі військові постачання, це дуже допоможе нам на полі бою – насамперед щодо покриття дефіциту боєприпасів. Південнокорейська корпорація Poongsan є одним із провідних світових виробників боєприпасів усіх типів, включаючи танкові та гаубічні. Причому, що теж важливо, на території РК перебуває весь технологічний цикл їх виробництва. Крім цього, Південна Корея виробляє важку бронетехніку, зокрема бойові танки К-2, які досить цінуються на світовому ринку озброєнь. Ну, і нарешті, у складських арсеналах Південної Кореї з 1990-х років є близько півсотні танків Т-80У і кілька десятків БМП-3, переданих Росією рахунок сплати боргу СРСР. У разі «розморожування» Сеулом питання про прямі поставки Києву ці машини можуть також стати додатковою і відчутною підтримкою для ЗСУ.

Важливо, що цієї весни Південна Корея різко розширила перелік товарів, які заборонено експортувати до Росії та Білорусі – з 57 до 798. Серед них – напівпровідники, сталь, авто, машини, комп'ютери, тобто все те, що можна використовувати у військових цілях.

На болотах на це вустами путінського спікера Пєскова відреагували дуже нервово, натякаючи на те, що це вже – опосередковане залучення РК до російсько-українського конфлікту. У свою чергу заступник керівника РосРНБО, вічно емоційно перезбуджений Дмитро Медведєв написав у себе в телеграм: «З'явилися нові охочі допомогти нашим ворогам. Цікаво, що скажуть жителі цієї країни, коли побачать нові зразки російської зброї у найближчих сусідів – наших партнерів з КНДР?».

Істерики – істериками, але через російський чинник, як кажуть у дипломатичних кулуарах, швидше за все, докладну інформацію про реальний внесок Південної Кореї так і не буде оприлюднено навіть після нашої перемоги. А внесок, враховуючи можливості та потенціал РК, може бути більш ніж відчутним. За даними SIPRI, частка Південної Кореї на світовому ринку озброєнь у 2018-2022 роках склала 2,4% з дев'ятим місцем у світі порівняно з часткою 1,3% у 2013-2017 роках, коли Корея була на 12 рядку серед експортерів зброї. Відомо, що президент Юн Сок Йоль хоче зробити Південну Корею четвертим за обсягом експортером зброї у світі до 2027 року.

За час повномасштабної російсько-української війни корейські компанії отримали великі замовлення на постачання артилерії, ракет, танків, бойових літаків. Незадовго до лютневого вторгнення Австралія закупила 155 мм самохідні артилерійські установки (САУ) K9 Thunder виробництва Hanwha Defence на $730 млн. доларів, Єгипет закупив 200 цих САУ на 1,7 млрд. доларів, а ОАЕ придбали ракети середньої дальності CheAMung II. Минулого літа корейський оборонпром отримав найбільший контракт у своїй історії від Польщі – на $15,8 млрд. доларів.

Варшава вирішила купити тисячу танків K2 Black Panther виробництва Hyundai Rotem, 648 самохідних гаубиць K9 Thunder виробництва Hanwha Defence, 48 легких винищувачів FA-50 виробництва Korea Aerospace Industries (KAI). Корейські компанії також розпочали обговорення спільного виробництва та постачання зброї, зокрема, САУ K9 Thunder, ще одного сусіда України – Румунії. Зрозуміло, що питання виробництва та поставок сусідам зброї – це питання часу, але очевидно, що це також впливає на терористичну Росію, яка відверто зарвалася.

Перевагою південнокорейської зброї військові експерти вважають поєднання високої якості та помірної ціни. Як писало нещодавно профільне видання Defence Express, ціна винищувача Fa-50 становить 40-50 млн доларів, а вартість льотної години у корейського літака вп'ятеро менша, ніж у добре відомих усім українцям F-16.

До речі, за останній рік озброєння України стало одним із чинників політичної боротьби в Південній Кореї і провідні політгравці виступають проти надання Україні допомоги озброєннями. Втім, очевидно, що тут йдеться про загравання із громадською думкою. За даними опитування Ipsos, проведеним через кілька місяців після старту путінської «спецоперації» в Україні, 62% корейців виступали за санкції проти Росії, 60% підтримували конфіскацію активів росолігархів, пов'язаних із Путіним, 79% були готові більше платити за газ та нафту, щоб припинити війну, 60% опитаних підтримували ухвалення біженців з України. Водночас: 67% опитаних вважали, що треба уникнути будь-якої участі у війні, 39% вважали, що потрібно надати Україні озброєння (стрілецьке та ПТРК), та 31% вважали, що проблеми України не повинні турбувати Корею та не треба втручатися.

Навесні 2023 року нове опитування того ж таки Ipsos показало, що ситуація майже не змінилася: 51% опитаних вважають економічні санкції проти Росії необхідними, 18% – ні. І лише 38% опитаних виступають за надання Україні зброї та систем ППО, а 22% готові відправити і корейську армію на допомогу.

«Вплинути на градус громадських очікувань у Кореї Україні складно, якщо не сказати неможливо. Але ми можемо, (і наскільки мені відомо, українське військово-політичне керівництво це робить), просити про так звані «тихі поставки» того, що в Республіці Корея припадає пилом через непотрібність на складах, а для нас може бути більш ніж корисним. Наприклад, кілька років тому Південна Корея списала зенітно-ракетний комплекс MIM-23 Hawk та М-167 Вулкан (зенітна установка, що дозволяє збивати іранські шахеди - ред.) Є ще артустановки М-109А2, яких у корейській армії понад тисячу одиниць. Ну, а якщо говорити про «стелю» бажань-очікувань від Південної Кореї, то подарунком військової долі тут можуть стати дуже дорогі ракети для комплексів Patriot, а також ракети великої дальності, такі як Hyunmoo-2. Зараз це здається фантастикою, але історія військових поставок від різних наших союзників наочно демонструє, що немає нічого нереального. Німці теж, нагадаю, на старті війни давали лише шоломи та бронежилети», - зазначає у розмові з Lenta.UA близький до Банкової політолог. Наш співрозмовник окремо наголошує, що Володимир Зеленський залишився дуже задоволеним після діалогу з Юн Соком Йолем, «а це багато про що говорить».

Країна ранкової свіжості, як часто називають Південну Корею, живе в постійній напрузі через відносини з сусідньою КНДР, тому краще за багатьох інших азіатських держав готова до війни. Це ж відрізняє її і від європейських держав, які, м'яко кажучи, не надто готові до такого масштабного конфлікту на своєму континенті. Тому сказати, що залучити такого партнера до прямих військових постачань (таємних чи явних – не суть) було б вигідно – нічого не сказати.