Історія вручення "Оскарів" ледь уникла сьогодні здивованих питань у майбутньому

За всю довгу історію вручення "Оскарів" лише три фільми здобули п'ять нагород, які вважаються головними - за найкращий фільм, оригінальний сценарій, режисуру та головні чоловічу та жіночу ролі. Першого з них, "Це трапилося одного разу вночі" (1934) ми торкатися не будемо через давність років, а про другий, "Пролітаючи над гніздом зозулі" (1975), і третій, "Мовчання ягнят" (1991), можемо сказати, що цей тріумф був цілком заслуженим. Фільм Мілоша Формана поставив навіть не крапку, а знак оклику в короткій історії американського незалежного кіно 60-70-х років, а стрічка Джонатана Деммі показала, що трилер з неабиякою часткою психопатології може виявитися кіношедевром у своєму жанрі.

Про фільм "Все завжди і водночас" цього не скажеш ніяк. Проте цілком пересічна стрічка (так вважають і глядачі - касові збори на сьогоднішній день становлять лише $107,3 млн.), як стало зрозуміло вже після вручення премій Гільдії режисерів та Гільдії продюсерів, йшла на рекорд, який, на щастя для істориків кіно, а заразом і американських кіноакадеміків, не могла повторити з однієї причини: у ній немає головної чоловічої ролі. Саме тому сьогодні на церемонії, що щойно закінчилася, вона отримала лише чотири головні "Оскари". (При цьому Ке Хай Цюань таки отримав "Оскара" за найкращу чоловічу роль другого плану).

Чому ми написали вище - "на щастя"? Тому що в історії "Оскара" є чимало стрічок, про які сьогодні здивовано запитають, за що вони отримали нагороду за найкращий фільм? Гірше того, навіть не спитають, оскільки про ці фільми просто забули - як, наприклад, про "Зіткнення", лауреата 2006-го року. Але одна справа це "Оскар" за кращий фільм і зовсім інша - четвертий в історії (і через цілих тридцять два роки після "Мовчання ягнят") повний комплект "головних "Оскарів". Чому цілком, як вже було сказано, пересічний фільм опинився у ряді стрічок, як мінімум дві з яких справили справжню революцію в сучасному їм кінематографі, незрозуміло навіть зараз - а як це пояснити через кілька років, і зовсім неясно.

Звісно, насправді все можна пояснити. Наприклад, хоча Кейт Бланшетт у фільмі "Тар" заздалегідь вважалася стовідсотковою претенденткою на "Оскара", а отримала його все-таки Мішель Єо з "Все скрізь і відразу", пояснюється, швидше за все, потужною піар-кампанією про те, що в Голлівуді дискримінують азіатських акторів та актрис. (До речі, вже вчора розпочалася аналогічна кампанія, очевидно, з прицілом на майбутній рік, про дискримінацію латиноамериканських актрис, тож готуйтеся).

Однак розбирати все "по кісточках" і далі в "чисто американській кухні", чесно кажучи, нудно. Про всіх інших переможців ми ще розповімо - а поки з їх повним списком можна ознайомитися на сайті The Hollywood Reporter.

Фото: Pinterest