Капкани Ірану: в яку пастку загнав себе Трамп на Близькому Сході

Про те, що офіційним Вашингтону і Тегерану вдалося узгодити загальні контури меморандуму щодо врегулювання тримісячного конфлікту, повідомили нещодавно в адміністрації Трампа. Як пояснили в Білому домі, рамкова угода готова на 95%, однак сторонам належить додатково опрацювати деякі аспекти. Трохи пізніше про те, що угода з Іраном майже готова, повідомив і персонально Дональд Трамп. Нинішній господар Овального кабінету додав, що обговорив концепцію угоди з низкою близькосхідних лідерів, які її підтримали. «Угода з Іраном або буде великою і значущою, або її не буде. Це буде повна протилежність катастрофічному СВПД (Спільний всеосяжний план дій, так звана ядерна угода 2015 року — Ред.), укладеному провальною адміністрацією Обами», - наголосив чинний президент США. Саме СВПД, на переконання Трампа, не тільки відкрив Тегерану шлях до створення ядерної зброї, але й дав йому можливість заробляти мільярди після зняття санкцій.

Зазначимо, що чернетка домовленостей, на пункти якої посилаються провідні американські медіа, передбачає продовження «режиму тиші», введеного 8 квітня, ще на 60 днів — на період, поки США та Іран будуть вести переговори про повне завершення конфлікту, і відкриття Ормузької протоки в обмін на зняття морської блокади іранських портів. При цьому, як дав зрозуміти в соцмережі Truth Social пан Трамп, зняття блокади не буде негайним. Вона «діятиме на повну силу доти, доки не буде досягнуто, підтверджено і підписано» фінальну угоду, написав 78-річний американський лідер у соцмережах. «Помилок бути не може! Наші відносини з Іраном стають набагато професійнішими і продуктивнішими»,— підсумував глава Білого дому.

У той же час, як повідомив портал Axios із посиланням на американських чиновників, під час 60-денного періоду будуть обговорюватися ядерні питання. Тегеран нібито вже дав принципову згоду на утилізацію своїх запасів високозбагаченого урану. «Зараз ніхто не заперечує те, що запаси будуть утилізовані. Питання лише в тому, яким чином»,— додав один із співрозмовників видання. Також повідомляється, що в рамках проєкту угоди Іран готовий обговорити мораторій на збагачення урану, але сторонам ще належить домовитися про те, як довго діятиме цей мораторій. «Ми хочемо побачити суттєві зобов'язання щодо відмови від збагачення урану. Ми думаємо, що доб'ємося цього»,— заявило джерело Axios, додавши при цьому, що основний принцип потенційних домовленостей зводиться до формули «немає «бруду» — немає доларів», маючи на увазі вивезення з Ірану високозбагаченого урану в обмін на зняття санкцій. «Якщо іранська влада не відмовиться від високозбагаченого урану, то жодної допомоги у знятті рестрикцій не дочекається,— заявило джерело Axios.— Чим більше вони віддадуть, тим більше отримають. Негайного розморожування коштів не відбудеться».

На цьому тлі під великим питанням залишається те, чи відмовиться Тегеран від своєї концепції «керівництва» Ормузькою протокою. Як заявив нещодавно радник верховного лідера Ірану Мохсен Резаї, Ісламська Республіка має «законне право» на те, щоб контролювати Ормуз. І якщо Сполучені Штати продовжать військову активність у районі протоки, то Тегеран може вжити заходів у відповідь і вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, припустив він. Вельми і вельми показово, що угода ігнорує такі проблеми, як ракетна програма Ірану та його допомога радикальним угрупованням на Близькому Сході, на що вказують витоки у ЗМІ.

«Рамкова угода незадовільна, і навіть якщо буде підписана її остаточна версія і весь збагачений уран буде вивезений з Ірану (що є великим «якщо»), то угода не вирішує проблему іранської ракетної програми або мережі його проксі-сил у регіоні»,— поділився з виданням The Jerusalem Post високопоставлений представник ізраїльського уряду. Ізраїль проти того, щоб американо-іранські домовленості стосувалися Лівану, де Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) з 2 березня веде операцію проти союзного Ірану угруповання «Хезболла».

Виступаючи на брифінгу в понеділок, 25 травня, офіційний представник МЗС Ірану Есмаїл Багаї заявив, що сторони дійшли компромісу з багатьох питань, але це не означає, що угода буде укладена незабаром. Того ж дня президент Ісламської Республіки Масуд Пезешкіан підкреслив, що його країна «за жодних обставин не піддасться надмірним вимогам в умовах тиску». Тим часом у Трампа недвозначно натякають, що можуть в оперативному порядку відновити бойові дії у разі провалу переговорного треку. «Ми повною мірою дамо дипломатії шанс, перш ніж спробуємо альтернативні варіанти,— попередив 25 травня держсекретар США Марко Рубіо, перебуваючи з візитом в Індії.— Або у нас буде хороша угода, або нам доведеться рухатися іншим, більш жорстким шляхом».

«Те, що війна з Іраном була провалом, зрозуміло вже навіть Трампу. Але як вийти з неї досі йому не зрозуміло. Він не може дозволити собі програти — укласти сумнівну угоду, і в той же час він не розуміє, як досягти перемоги. І тут він потрапив у пастку: силовий сценарій не дає бажаного результату і переговори теж не дають. Але пастка в тому, що єдине, чого немає у Трампа – це часу. Чим довше триває блокада Ормузької протоки, тим ближче світова економічна криза, яка вдарить по всіх і США, зокрема. Іран майстерно затягує переговори, розуміючи, що час грає на його користь. Чим довше Іран тримається, тим більше ризиків для американців і Заходу», - зазначає політичний аналітик і громадський діяч Віктор Андрусів. При цьому він підкреслює, що з іншого боку, Трамп, який відмовляється продовжити силовий сценарій, теж грає на руку Ірану тим, що продовжує йому час незрозумілими переговорами. «На жаль, у цій пастці Іран стає сильнішим. Через місяць глобальна істерика набере колосальних обертів і іранці зможуть вибити собі набагато кращі умови, ніж сьогодні. Вони це знають і тягнуть час», - підсумовує Андрусів.

У той же час керівник Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос констатує наступне: «США, швидше за все, згодні з угодою з Іраном через сильний тиск регіональних арабських союзників. Але проблема в тому, що вона (угода - Ред.) ще виглядає «фата-морганою»: з одного боку, є розуміння, що подальша ескалація не призведе до досягнення початкових цілей війни, а з іншого – варто визнати, немає реального контуру угоди, що задовольняє ключових регіональних гравців одночасно – Ізраїль, Саудівську Аравію та Єгипет». На переконання пана Семиволоса, навіть якщо США та Іран що-небудь підпишуть, «незрозуміло, на якому фундаменті будувати нову регіональну архітектуру».

Кейс ймовірної угоди США з Іраном активно коментують у політичних американських колах. Деякі республіканці-яструби ледь не звинувачують Трампа у зраді, повчаючи його тому, який мир потрібно укласти з Тегераном. Інші міркують про те, що, загрузнувши у війні в Перській затоці, президент США опинився в безвихідній ситуації, а звинувачувати в цьому йому варто тільки себе. «Навіть часткова перемога Ірану завдасть шкоди репутації Америки і самого Трампа. Іранський режим вступив у цю війну, стикаючись з політичною та економічною кризами. Війна їх посилила. Економічне визволення такого режиму зараз стало б справжньою зрадою. Більшою мірою навіть американського народу, ніж іранського», - пише The Wall Street Journal.

У той же час улюблена газета чинного господаря Овального кабінету The New York Post гранично жорстко зазначає: «Президент Трамп опинився на роздоріжжі. Чи повернеться він до війни? Чи збереже перемир'я і блокаду іранських портів у надії на укладення угоди на американських умовах? Чи відмовиться від своєї максималістської позиції на переговорах?.. На нещастя для Трампа, він виявився своїм найлютішим ворогом у цьому питанні. Іранські запаси збагаченого урану і фактичний контроль Тегерана над Ормузькою протокою — дві головні козирні карти режиму — є побічними продуктами політичних рішень самого Трампа… В силу своїх власних дій Трамп зараз залишився з тими політичними варіантами, які варіюються від просто поганого до жахливого». Видавши главі Білого дому «на горіхи», видання звернулося до пана Трампа з таким закликом: «Не поспішайте укладати погану мирну угоду з Іраном. Спочатку вони повинні відмовитися від ядерної зброї. Покласти край апокаліптичним ядерним амбіціям Ірану — завдання, яке не можна залишити недоробленим. У тексті угоди, що просочився, занадто багато «буде уточнено пізніше», «довіртеся нам» і «в принципі». Зараз особливо важливо, щоб Іран погодився з тим, як, де і коли буде утилізовано його збагачений уран, перш ніж буде знято блокаду. І уран повинен опинитися в надійних руках перш ніж будуть розморожені якісь активи. І ніяких «в принципі». Ми хочемо чітку угоду, яка передбачає перевірки. Ніяких «повірте нам».

В цілому, риторика провідних американських медіа зводиться до того, що будь-яка угода, за якої нинішні іранські правителі залишаються при владі, ядерна інфраструктура в основному зберігається, а здатність Ірану загрожувати мореплавству в Ормузькій протоці залишається незмінною, перемогою не є. Вона лише перепочинок перед наступним зіткненням.