Кількість готельних місць у Венеції вперше перевищила кількість місцевих жителів

Туристи, яких цікавить чи цікавила Венеція як місце для відвідування, діляться на дві категорії – тих, хто в ній ще не був, та тих, хто в ній вже був. Ті, хто в ній ще не був, читали туристичні проспекти і дивилися відео про "найромантичніше місто у світі" з безліччю мостів і каналів. Ті, хто в ній вже був, знають її, якщо говорити про українців, як місто, історична острівна (тобто туристична) частина якого дорівнює приблизно двом київським Трухановим островам і яку відвідують за рік приблизно 20 млн. туристів.

Сказати, що у центрі Венеції на її вузьких вуличках штовханина як у автобусі не буде перебільшенням. Щоб картина була повнішою, треба додати до неї ще й літню спеку та вологість від каналів. До того ж канали (принаймні в докоронавірусну епоху - під час карантину вони очистилися. але навряд чи надовго) більше нагадують болото, ніж романтичне місце для прогулянки на гондолі. І при цьому ніхто, крім самих жителів Венеції, здається, не пам'ятає про них самих. Так що інформація The Guardian про те, що кількість "туристичних ліжок" в готелях та будинках і квартирах острівної частини міста (49693), що здаються в оренду, вперше перевищила кількість місцевих жителів (49304), що проживають на ній, цілком логічна.

Якщо бути об'єктивним і пам'ятати про історію (чого ЗМІ, які пишуть сьогодні про проблеми Венеції, зазвичай не роблять), то треба сказати про те, що запустіння міста почалося ще наприкінці 19-го - початку 20-го століть, коли воно почало втрачати своє значення як промисловий центр. І врятувала його якраз переорієнтація на туризм, для чого Венецію почали відповідно "розкручувати". Але туризм її в результаті і вбиває. Точніше сказати – перетворює з міста на щось на зразок тематичного (у даному випадку – історико-культурного) парку. І виходу із цієї ситуації, чесно кажучи, не видно.

Міська влада обіцяє, що нарешті введе плату в €5 для тих туристів, хто приїжджає до Венеції на одноденну екскурсію і не залишається на "ночівлю" в готелі. Але, щиро кажучи, незрозуміло, що це змінить. Ще півтора десятиліття тому, коли автор цих рядків приїжджав на венеціанську Бієнале, чашка кави на площі Сан-Марко коштувала дорожче – тож незрозуміло, кого така "плата за вхід" зупинить.

Фото: звичайна картина на вулицях Венеції навіть не в пік туристичного сезону Twitter