Китайські тіні: що показала та приховала зустріч Сі Цзіньпіна з Путіним

Путінський візит до Піднебесної наочно продемонстрував критичну і все більш глибоку залежність Росії від Пекіна на тлі триваючої війни проти України. Міжнародні аналітики та профільні центри, включаючи Інститут вивчення війни (ISW), сходяться на думці, що ця поїздка наочно підкреслила прагматичні «обмеження російсько-китайського співробітництва», де КНР жорстко диктує свої умови, виходячи виключно із власних національних та економічних інтересів. На переконання експертів, головні підсумки та висновки візиту наступні: одностороння економічна залежність РФ від КНР, оскільки Росія критично потребує китайського ринку для збуту енергоресурсів та закупівель електроніки, компонентів для БПЛА і промислової сировини. Як відомо, користуючись уразливістю Москви, Китай купує російський газ зі знижкою у 20–30% нижче ринкової ціни і не поспішає підписувати угоду щодо проєкту «Сила Сибіру — 2». Крім цього, Пекін демонстративно відмовляється робити ставку виключно на РФ і паралельно нарощує закупівлі ЗПГ у інших держав. При цьому Китай уникає кроків, здатних спричинити за собою масштабні вторинні західні санкції проти його власної фінансової системи. Також, користуючись ослабленням Москви, КНР активно закріплює свої економічні та логістичні позиції в Арктичному регіоні. В цілому ж візит підтвердив: партнерство Москви і Пекіна будується не на рівноправності, а на неприхованому егоїзмі - Китай готовий підтримувати життєздатність російської економіки, але лише до тих пір, поки це приносить йому пряму вигоду і не шкодить торговельним відносинам із Заходом. «На зустрічі Трамп-Сі, схоже, домовилися думати про новий біполярний світ. Це не холодна війна, де був чіткий поділ. Китай назвав свою чайну лінію: Тайвань. Трамп, схоже, на це погодився. До осені, під час зустрічі керівників Китаю та США, можливо, ми побачимо перші контури цього біполярного світу. Чому «можливо»? Тому що маємо справу з Трампом. Візит Путіна до Пекіна був якраз про біполярний світ. Китай продемонстрував США, що відірвати Росію від Піднебесної йому не вдасться. Чи зрозуміли натяк у Москві? Думаю, так. Але Росія сьогодні – це театр для одного глядача, який все більше відривається від реальності», - зазначає політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця Вадим Денисенко. Саме тому, на переконання експерта, в момент візиту Путіна до Пекіна, Росія затіяла ядерні навчання в Білорусі. «Крім усього іншого, це було зроблено для того, щоб показати Білорусь в орбіті РФ, а не Китаю. Це смішно виглядає на тлі заявки Пекіна на вплив у самій РФ. Але новий біполярний світ буде саме таким: не розділеним між двома гегемонами, а матиме багаторівневі підпорядкування, які будуть нагадувати, скоріше, середньовіччя, ніж ХХ століття. На жаль чи на щастя, але після візиту Трампа до Пекіна стало дуже чітко зрозуміло те, про що я говорю давно: без посередництва Пекіна наша війна навряд чи закінчиться. Але повторю ще раз: переговори про мир, у разі появи там КНР – це переговори не зовсім про Україну. Це переговори про те, як будуть співіснувати в новому світі Китай, ЄС, США, Росія та Україна і, можливо, Туреччина та Близький Схід. У нас з цієї точки зору ніхто на процес не хоче дивитися. На жаль», - підсумовує Вадим Денисенко. Хоча переговори російського та китайського лідерів виглядали як зустріч рівних, ніякої рівності на цій зустрічі насправді не було, пише видання The Wire China, що базується в США. На це ж вказують багато інших зарубіжних медіа. «Хореографія зустрічі в Пекіні була, як завжди, бездоганною: «два лідери, два прапори, ритуальне підтвердження партнерства без кордонів», — описує організацію візиту The Wire China. Але, незважаючи на ідеально виконаний «танець», геометрія влади між двома лідерами Китаю та Росії ніколи не була настільки незбалансованою, як цього разу. Їхня зустріч зробила цю асиметрію очевидною для всіх спостерігачів, зазначає видання. Візит Путіна, нагадаємо, проходив через кілька днів після того, як у Пекіні приймали президента США Дональда Трампа. З одного боку, як пише британська газета Guardian, Пекін намагався підкреслити, що з однаковою привітністю та розмахом зустрічає як гостя з Вашингтона, так і гостя з Москви. Однак з іншого боку, підкреслює газета, були і явні відмінності у гостинності: Трампа в аеропорту зустрів заступник голови КНР Хань Чжен — один із вищих керівників країни, тоді як Путіна біля трапа чекав міністр закордонних справ Китаю Ван Ї, «що є тонким сигналом того, що Китай розглядає Москву як партнера у «незахідному» світовому порядку, що формується, очолюваному Пекіном». Про те, що атмосфера візиту Путіна була набагато більш доброзичливою, ніж під час приїзду Трампа, а тон спілкування між лідерами — навіть фамільярним, пише New York Times. «Сі Цзіньпін склав компанію російському президенту за чаєм. Під час чаювання вони згадували минулі візити Путіна і розглядали фотографії», - акцентує NYT. Втім, незважаючи на пишний прийом і доброзичливу атмосферу, результати візиту виявилися досить скромними, резюмують західні видання. «За всією цією помпезністю і банальностями Путін постає перед Сі Цзіньпіном у набагато слабшій позиції, ніж навіть під час свого останнього візиту до Пекіна у вересні минулого року», констатує CNN. Телекомпанія нагадує, що за кілька днів до візиту Путіна до Пекіна Україна атакувала російську столицю більш ніж 500 безпілотниками. Центральною темою переговорів для Росії були умови реалізації проєкту «Сила Сибіру-2». Газопровід, який має бути прокладений через територію Монголії, став для Кремля чимось на зразок нав'язливої ідеї, зазначає The Wire China. Видання пише, що через західні санкції «для Москви «Сила Сибіру-2» — не просто інфраструктурний проєкт, а фінансова артерія. Між тим у ході візиту Путіна до Китаю домогтися будь-якого прориву щодо проєкту «Сила Сибіру-2» не вдалося. Як зазначає Financial Times, путінський речник Пєсков відповідав на питання щодо проєкту досить ухильно, сказавши, що досягнуто взаєморозуміння щодо основних параметрів проєкту — маршруту і способу будівництва. У той же час The Washington Post пише, що Путін у черговий раз не зміг переконати китайського лідера схвалити будівництво нового великого газопроводу. Це, резюмує видання, ще раз підкреслило зростаючу залежність Росії від Китаю. The Wire China зазначає, що потреба Китаю в російському газі не настільки вже й гостра — навіть на тлі перекриття Ормузької протоки, оскільки Пекін давно диверсифікував постачання енергоресурсів і купує ЗПГ у Катару та Австралії. Країна також будує АЕС і користується відновлюваними джерелами енергії в масштабах, які не перестають дивувати, пише видання. Тому Китай зацікавлений тільки в дешевій енергії. Сі Цзіньпін не пожертвує переговорною позицією Китаю тільки заради вирішення фінансової кризи Путіна, вважають експерти The Wire China. Зростаючі економічні проблеми Росії посилюють її залежність від Китаю, перетворюючи те, що Кремль подає як партнерство рівних, у все більш асиметричні відносини, зазначає Reuters. Агентство звертає увагу на те, що Китай, який володіє величезним впливом на російську економіку, зіграв незначну роль у спробах покласти край війні в Україні. Одночасно Пекін домагається все більш вигідних умов від свого ослабленого партнера. Все це означає, що Путіну, можливо, доведеться запропонувати Пекіну щось більше, ніж просто дешевий газ. Найбільш правдоподібною поступкою, як вважає The Wire China, є доступ в Арктику. Перспектива того, що Китай стане арктичною державою, як зазначає Times — одна з причин, чому Дональд Трамп так багато говорить про Гренландію. Гренландія, що знаходиться під контролем США, забезпечила б стратегічну противагу китайсько-російській «арктичній осі».