Мартін Скорсезе розповів про своє бачення майбутнього кіно

Звичайно, ніякий журналіст, який пише на теми культури, не відмовився б від інтерв'ю з живим кінокласиком Мартіном Скорсезе. Але питання при цьому варто було б таки ставити, не побоюючись "образити метра". Наприклад, як він зараз ставиться до свого експерименту з "омолодженням" сімдесятирічних акторів у своєму "Ірландці"? Зрозуміло, що експеримент провалився – але тут цікаво, чи зізнається у цьому Скорсезі? Або - чи не здається йому, що три з половиною години для фільму, що йде в кінотеатрі, перевищують межу фізичної витривалості глядача? (Йдеться, звичайно, про його "Вбивць квіткової повні").

Але, на жаль, тих, кого до Скорсези "підпускають", таких питань не ставлять. В результаті, як у випадку інтерв'ю з Deadline, ми маємо на поважні стандартні питання банальні відповіді.

Наприклад, на питання, наскільки важливими сьогодні є кінофестивалі, режисер відповідає, що вони необхідні, бо пропонують глядачам спосіб дивитися фільми, які не мають нічого спільного з касовими зборами чи масовою популярністю, а пов'язані з кіно як формою мистецтва.

А у відповідь на запитання, чи не побоюється він за майбутнє кіновиробництва як ремесла та кіно як засобу масової інформації, Скорсезе каже, що ні, не боїться: "Важливо відрізняти кіновиробництво, засноване на любові до кіно, від створення фільму як заяви або спроби себе у ролі режисера як вибору кар'єри. Наразі дуже велика увага приділяється бізнесу, касовим зборам, технологіям, «впливу» і так далі. Але насправді це не має нічого спільного з реальним створенням кіно». І ось тут можна було б запитати у метра, чому він останнім часом, всупереч сказаному вище, знімає все-таки фільми з бюджетами під $200 млн. 

А був таки час, коли Скорсезе сам був таким, яким хоче бачити молодих режисерів сьогодні... Подивіться, наприклад, на фото часів "Таксиста", де Скорсезе і Де Ніро ще не два дуже літні класики-мультимільйонери, а два голодні "до кіно" худі вовки...

Фото: Pinterest