Мир на паузі: коли відновиться переговорне врегулювання

Служба безпеки України (СБУ) у вівторок, 4 серпня розповіла про результати проведення 40-денної операції щодо «спонукання РФ до закінчення війни» та повідомила про ураження понад 21 тисячі одиниць військової техніки, інфраструктури, а також ліквідацію майже п'яти тисяч окупантів. «У межах кампанії впливу на державу-агресора, затвердженої президентом Володимиром Зеленським, Служба безпеки здійснила понад 100 успішних уражень стратегічно важливих об'єктів на території РФ та тимчасово окупованих територіях України», - додали в «конторі». Там також деталізували, що за попередні 40 днів під ударами СБУ опинилися підприємства військово-промислового комплексу, авіабази, засоби ППО, командні пункти окупантів, військові кораблі та танкери «тіньового флоту», нафтопереробні заводи, а також об'єкти транспортної та військової логістики.

«Загалом 40-денна кампанія була спрямована на одночасне послаблення ключових елементів російської військової машини. За інтенсивністю, географією та кількістю одночасно уражених стратегічних об'єктів ця операція стала дієвим механізмом впливу на державу-агресора. Робота зі зниження військово-економічного потенціалу Росії триватиме і надалі», - акцентували у відомстві на Володимирській.

Нагадаємо, 25 червня президент Зеленський затвердив СБУ 40-денну операцію впливу на Росію, щоб «спонукати до закінчення війни». При цьому у вівторок, 4 серпня глава держави повідомив, що погодив нові операції СБУ. Він заявив про «добрі результати» Служби безпеки, але водночас ніяк не згадав завершену 40-денну операцію та те, чи вдалося досягти заявленої мети. Перед цим керівник Офісу президента (ОП) Кирило Буданов заявив, що Україна продовжить чинити тиск на РФ для примусу до закінчення війни без конкретних часових обмежень.

У тому, що Путін не готовий йти ні на які переговори без реального зовнішнього тиску, а США самостійно цей тиск не можуть забезпечити, «особливо на тлі повної пробуксовки в Ірані» переконаний політолог, керівник аналітичного центру Ділова столиця Вадим Денисенко.

«Переговорний трикутник Україна — Росія — США перебуває у повному глухому куті. І жодних лінійних виходів з нього немає. А ми (Україна) живемо в логіці, що цей трикутник може вивести нас на реальні переговори. На жаль, блокада Азовського моря та швидка перспектива повного закриття Чорного моря для Росії поки не зупиняє Путіна. І створюється враження, що весь світ запасся попкорном і дивиться на те, як Путін обвалює російську економіку, не бажаючи йти на переговори. І якби ми не були в епіцентрі вибуху і, якби наші порти не були заблоковані, за цим було б дійсно цікаво спостерігати», - наголошує експерт.

На переконання політолога, призначення Рустема Умєрова на позицію керівника Служби зовнішньої розвідки (СЗР), «на жаль, в принципі не впливає на можливості змін у цій ситуації». «І питання не тільки і не стільки в переговорниках, скільки в самому форматі переговорів, який не піддається ревізії з незрозумілих для мене причин», - підсумовує Вадим Денисенко.

Водночас блогер, викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар робить наступний акцент: «Росія може довго існувати у мобілізаційному режимі та продовжувати війну. Голодних або бензинових бунтів не буде. Населення уражене вивченою безпорадністю і не в силах здійснювати спільні дії. Будуть скиглити та кусати один одного. Перевороту не буде. Навколо Путіна тільки найдовіреніші люди, всі вони — прямі бенефіціари війни. Армія не повстане. Вона задолбана і контролюється спецслужбами. Що може бути? Перше. Закручування гайок - сталінізація. Але врешті-решт кришку сорве, тому що країна велика і пістрява, а сил не вистачає. Тому розірве все на шматки, але не одразу. Певний час країна існуватиме в режимі Північної Кореї. Ну, або другий варіант: відкручування гайок, обережна спроба нормалізації після Путіна, під контролем спецслужб. Як тільки гайки почнуть відкручуватися, розпочнеться незворотний процес розпаду, як у 1985-1991 роках, тільки набагато швидше. Зрештою все розірве на шматки. Далі починаються варіанти розпаду: хаотичний і кривавий, як у 1917-му, або акуратний, як у 1991 році. Україні, Європі та Америці краще другий варіант. Але щоб був другий, потрібно багато працювати».

Загалом, провідні українські та міжнародні політичні експерти, говорячи про мирно-переговорний трек, зазначають, що позиції сторін мають критичні розбіжності, а задекларована РФ готовність до діалогу є елементом інформаційної війни. Тим часом керівник Міжнародного інституту досліджень безпеки Олексій Буряченко наголошує, що нові економічні санкційні пакети США мають стати важелем тиску («дрючком»), який змусить агресора таки сісти за стіл «конструктивних переговорів». А от політолог, експерт аналітичного центру «Об'єднана Україна» Петро Олещук констатує, що РФ поки не дозріла до завершення війни «і тільки лише висуває ультиматуми для початку розмови».

Багато експертів переконані, що навіть якщо Україна виконає ключові стартові умови рашистів (виведення військ з чотирьох областей та відмова від НАТО – Ред.), Москва одразу висуне нові вимоги, оскільки робить ставку на виснаження української енергосистеми та створення гуманітарної кризи взимку. Політолог Олег Лісний стверджує, що реального вікна можливостей для справедливого миру поки немає, оскільки путінська Росія «продовжує ескалацію і не збирається зупинятися».

При цьому градус скептицизму у західних експертних колах дещо нижчий. Наприклад, експерти аналітичного центру GIS Reports, констатуючи бажання Білого дому реанімувати дипломатичний кейс, стверджують, що продовження регулярних ударів України по критичній інфраструктурі в глибині РФ здатне створити кумулятивну кризу для Кремля і змусити Путіна сісти за стіл справжніх, а не декларативних переговорів. Також американські аналітики припускають, що відомому тандему Віткофф-Кушнер, який уперше за час повномасштабної війни планує відвідати Київ (попередньо – на День незалежності, 24 серпня) все-таки вдасться воскресити переговорний процес.

До речі, деякі західні медіа вважають, що певний імпульс цьому самому мирно-переговорному процесу може надати і ймовірний посол України в США, а нині заступник керівника Офісу президента (ОП) Павло Паліса.

До приходу на Банкову 41-річний Паліса, нагадаємо, командував 93-ю ОМБр «Холодний Яр» і брав участь у бойових діях з перших років російсько-української війни. За військову службу Паліса був удостоєний звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

В ОП він опікується питаннями національної безпеки та оборони, взаємодією з військовим командуванням та реалізацією проєктів, пов'язаних з розвитком оборонного сектору.

8 липня під час зустрічі з Володимиром Зеленським на полях саміту НАТО Дональд Трамп звернув увагу на Палісу. Зокрема, вказавши на нього, американський президент сказав, що це «один з моїх улюблених солдатів». Також нинішній господар Овального кабінету поцікавився, «чи все в порядку» і зазначив, що регулярно бачить генерала на різних зустрічах і що той, за його словами, «робить чудову роботу». На завершення Трамп ще раз висловив свою повагу Палісі, коротко підсумувавши: «Великий герой».

Ім'я Павла Паліси фігурує в шорт-листі кандидатів на позицію посла України в США поруч із експрем'єркою Юлією Свириденко, яка, за чутками, не горить бажанням вирушати з дипломатичною місією за океан.