Навіщо на Каннському кінофестивалі вимірюють тривалість оплесків

Читачі мали побачити, що коли ми розповідаємо про прем'єри на нинішньому Каннському кінофестивалі, то пишемо, скільки хвилин тривали оплески після закінчення фільму. Це не наша забаганка, а давня традиція, в якій не так багато від справжнього ставлення глядачів до фільму.

Вже на початку 80-х років, пише The Hollywood Reporter, сперечалися про те, як довго фестивальна публіка залишалася на ногах, аплодуючи. Справа в тому, що існує давня традиція використовувати цю цифру, бажано завищену, як маркетинговий трюк при прокаті фільму.

Оплески стоячи світовим прем'єрам – кому дістаються формальні три-чотири хвилини, а кому – двозначні числа – стали майже маніакальною нав'язливою ідеєю серед репортерів та онлайн-блогерів, які їх висвітлюють. Тепер кожна гучна прем'єра отримує свій секундомір із оваціями.

Ця процедура широко висміюється – навіть колишніми головними редакторами ЗМІ, які свого часу відіграли величезну роль у просуванні цієї практики – але нікуди не поділася. «Я ненавиджу це, тому що це зводить фільм до однієї точки даних, – каже керівник великого незалежного дистриб'ютора у США. - Люди пам'ятають, що цей фільм отримав 10-хвилинні овації у Каннах»

Вимірювання овацій не є точною наукою. Коли починати засікати час? Коли йдуть титри чи коли у залі запалюється світло? Коли закінчувати? Рекомендації The Hollywood Reporter полягають у тому, щоб починати відлік часу в той момент, коли люди схоплюються на ноги, зазвичай після того, як у залі запалюється світло, і зупиняти годинник, коли більшість людей починає сідати.

Режисер або зірка можуть спотворити остаточну цифру, розкручуючи натовп і змушуючи його довше залишатися на ногах. І хоча серед цієї аудиторії є критики та кіномани, на великих червоних доріжках прем'єр також присутні європейські знаменитості, хитрі інвестори фільмів та співробітники компаній, які зняли стрічку. Багато хто з цих людей аплодує не художнім достоїнствам фільму, а артистам та режисерам або навіть самій події.

Так, оплески "Мегаполісу" в Каннах говорили не так про те, що насправді думали про фільм глядачі, скільки про їхнє бажання віддати шану Френсісу Форду Копполі.

Фото: Wikipedia