"Найкращий бос" - знайомимось з фільмом-лауреатом головної іспанської кінопремії

Масовий український глядач погано знає сучасне іспанське кіно. У кращому разі він дивиться фільми Педро Альмодовара, "Паралельні матері" якого якраз йдуть зараз в українському прокаті, і впевнений, що йому показують "найкраще". Тим часом, на нещодавній церемонії вручення премії "Гойя" (іспанського аналога "Оскара") "Паралельні матері", номіновані у 8 категоріях, не здобули взагалі жодного призу. А ось номінований у 20 категоріях "Найкращий бос" Леона де Араноа (ще одне невідоме широкому українському глядачеві ім'я, хоча у цього режисера понад 40 міжнародних кінонагород) отримав "Гойя" за найкращий фільм, режисуру, головну роль, яку відіграв Хав'єр Бардем. та ще три премії.

До речі, шанувальникам Бардема, які побачать його в цьому фільмі в ролі того "найкращого боса", власника невеликого заводу, навіть заводика, з виробництва ваг Хуліо Бланко, не треба лякатися. У житті Бардем виглядає на свої 52 роки, а те, що його флегматичному герою можна дати всі 60 з гаком, просто свідчить про майстерність актора. І якщо порівняти цього добродушного "дідуся", наприклад, із найманим убивцею Антоном Чігуром з фільму "Старим тут не місце", за якого Бардем отримав "Оскара", здається, що дві ці ролі грають два різні актори.

Втім, суть "Найкращого боса" якраз і полягає в тому, що бід оточуючим від власника заводу, який намагається керувати ним патріархально, як батько великої сім'ї, хоч і менше, ніж від Чигура, але теж вистачає - у тому числі навіть одна смерть. У принципі фільм навіть можна назвати ідеологічно "лівим" (що не дивно, якщо згадати про вікові традиції іспанського анархізму) - у тому сенсі, що він доводить, що методи "патріархального капіталізму" сьогодні вже непридатні для управління. Хоча, з іншого боку, якщо говорити саме про цей бік фільму (а від цього нікуди не дітись, оскільки більша його частина відбувається на заводі), до нього можна приклеїти і протилежний ідеологічний ярлик, оскільки він демонструє, що у складній ситуації на виробництві нікуди не дітись від жорсткого менеджменту в американському стилі.

Але якщо перейти до ще одного виміру фільму, "людського", то тут головне в тому, що герой Бардема, будучи впевнений у своїй досконалості як на роботі, так і в особистих відносинах, врешті-решт виявляється, як то кажуть, "у дурнях". Молоде покоління обіграє його за всіма статтями - у тому числі і юна практикантка, з якою він один раз, спокусившись її молодістю, переспав, а потім вирішив викинути як непотрібну річ. (Зважаючи на все, не вперше). Але не тут-то було...

Фото: Twitter