Нові політичні проекти в Україні: чому популярності вже недостатньо

Незважаючи на війну і відсутність офіційної виборчої кампанії, різні політичні групи вже працюють над формуванням нових проектів, оновленням команд і пошуком лідерів, здатних об'єднати суспільство в період відновлення країни.

З високою ймовірністю найближчими роками українці побачать появу нових політичних сил, частину з яких очолюватимуть чинні народні депутати, представники проєвропейського табору та політики, які давно присутні у публічному просторі. Проте все частіше обговорюється й інший сценарій — прихід у політику відомих суспільних постатей, спортсменів, волонтерів та лідерів думок, які здобули високий рівень суспільної довіри під час війни.

Одним із таких потенційних учасників політичного процесу може стати всесвітньо відомий український боксер Олександр Усик. За останні роки він перетворився не лише на спортивний символ України, а й на одного з найвідоміших українців у світі. Його участь у міжнародних заходах, зокрема у Вашингтоні, показує наявність політичних амбіцій чи, як мінімум, бажання впливати на громадську дискусію.

Проте міжнародна впізнаваність сама собою не гарантує успішного політичного майбутнього.

Головна проблема більшості відомих персон, які приходять у політику, полягає у відсутності чіткого та послідовного політичного наративу. Для американської аудиторії важливо розуміти, яку саме ідею представляє потенційний лідер: чи є він прихильником консервативної повістки, ліберальних реформ, національної єдності, економічного розвитку чи міжнародної інтеграції. Коли таких повідомлень дещо або вони суперечать один одному, довіра починає знижуватися.

Друге важливе питання — відповідність аудиторії та майданчика. У політична комунікація будується навколо чіткого розуміння цінностей конкретної аудиторії. Якщо політик бере участь у заходах, орієнтованих на консервативне середовище, але його публічний образ чи риторика не відповідають очікуванням цієї аудиторії, виникають ризики репутації. З такою проблемою неодноразово стикалися й інші українські політики, включно з представниками нинішньої влади.

Третім є команда. Для успішного позиціонування на міжнародній арені недостатньо особистої популярності. Необхідно демонструвати наявність професійної команди, здатної працювати з питаннями зовнішньої політики, безпеки, оборони, економіки та повоєнного відновлення. В американській політичній культурі велике значення має експертне оточення політика. Саме радники та профільні спеціалісти часто стають додатковим підтвердженням того, що лідер готовий до державного управління.

На окрему увагу заслуговує робота зі ЗМІ. Незважаючи на високий рівень впізнаваності Олександра Усика, системної роботи з американськими медіа практично не спостерігається. Тим часом саме медіа формують довгострокове сприйняття іноземних політичних постатей у Вашингтоні. Одного виступу на конференції чи участі у кількох публічних заходах недостатньо. Потрібна стратегія, що включає інтерв'ю, авторські публікації, експертні дискусії, роботу з аналітичними центрами та профільними журналістами.

При цьому не можна заперечувати головного активу відомих українців — високого рівня довіри. В умовах війни суспільство традиційно більше довіряє тим, хто виявив себе в реальних діях, ніж професійним політикам. Саме тому спортсмени, волонтери, військові та громадські лідери потенційно мають серйозний електоральний ресурс.

Але історія світової політики показує: популярність відчиняє двері в політику, проте втриматись у ній допомагають стратегія, команда, ідеологія та професійна комунікація. Особливо якщо йдеться про міжнародну підтримку та роботу з ключовими партнерами України.

Найближчими роками Україна, ймовірно, побачить появу цілої низки нових політичних проектів. І головним питанням стане не те, хто має найбільшу впізнаваність сьогодні, а хто зможе запропонувати суспільству переконливе бачення майбутнього країни та довести свою здатність реалізувати його на практиці.

Важливо відзначити, що інформація про можливе створення партії Олександром Усиком поки що залишається предметом обговорень та припущень, а не підтвердженим політичним проектом. Тому для публікації краще використовувати формулювання "може", "обговорюється", "розглядається як потенційний лідер", а не стверджувати це як факт.