Одкровення «Джонсонюка» та викриття Трампа: які політичні новинки наробили галасу

Назва мемуарів колишнього прем'єра Великобританії Бориса Джонсона «Unleashed» можна дослівно перекласти як «відв'язаний», але все-таки ближчий за змістом – «зірвався з повідця». Очевидно, назва позначає стан автора, який, позбавившись тягаря високого чиновника, без дещиці самоцензури розповідає про геополітичне закулісся. Зазначимо, що це не перша книга Джонсона – перед цим він написав біографію Черчілля, історію Лондона, працю про Римську імперію та художній роман.

Свою нову книгу «Джонсонюк», як часто називають екс-прем'єра Великобританії в Україні, написав у жанрі апології – це розповідь про головні віхи його політкар'єри від мера Лондона до лідера Консервативної партії та глави уряду. Дуже показово, що епілог є розповіддю про останню зустріч з королевою Єлизаветою II на початку вересня 2022 року. Королева, нагадаємо, померла через два дні і саме пан Джонсон був одним з її останніх відвідувачів. До того моменту його відставка з прем'єрської посади була вже зумовлена, проте він, за власним зізнанням, не таїв зла на своїх опонентів, і королева, за його словами, підтримала його філософський настрій, помітивши лаконічно: «Ображатися безглуздо».

Тим часом, 700 «з хвостиком» сторінок мемуарів – наочне свідчення того, що Борис Джонсон не прислухався до поради покійної Єлизавети II, бо у своїй книзі він постійно завдає ораторських ударів усім своїм кривдникам, яких без купюр називає своїми ворогами. Серед них виявилися і лейбористи, які «злили» Джонсона під час BREXITу, і консерватори – затяті противники цього процесу. До речі, саме Брексит є лейтмотивом книги, в якій червоною ниткою відбувається пристрасна аргументація проти Євросоюзу та його прихильників у Великій Британії. Власне через хворобливу зацикленість на даному кейсі в книзі залишається трохи місця глобальній політиці. Але воно – місце – все ж таки є. Наприклад, у розділі, присвяченому двом рокам Джонсона на посаді міністра закордонних справ, є глава «Путін-отруювач». У ній екс-глава британського уряду розповідає, як він побачив у замаху на колишнього розвідника Сергія Скрипаля та його дочку Юлію виклик офіційному Лондону та організував міжнародну відповідь у вигляді висилки 150 росдипломатів із країн-членів НАТО та їхніх союзників.

Висилку даних персонажів Борис Джонсон представляє як велику дипломатичну перемогу і присвячує їй кілька сторінок мемуарів. За його словами, цей дипломатичний епізод є пробудженням Заходу після тривалої сплячки, оскільки раніше «великі політики крізь пальці дивилися на акти агресії з боку Росії, від вбивства Олександра Литвиненка до анексії Криму, окупації частини Донбасу та інтервенції до Сирії».

При цьому Борис Джонсон робить камінг-аут. Зокрема, він згадує, як читання Достоєвського, вивчення російської мови та шкільна поїздка до СРСР із дегустацією там морозива та горілки зробили його русофілом. «Я любив Росію – у тому сенсі, що я любив російську мову, культуру, літературу, живопис та ландшафт», - зізнається екс-господар Даунінг-стріт, 10. Він також згадує, що після розпаду «совка» йому здавалося, що Росія звільнилася з полону «ленінізму-сталінізму» і невдовзі повернеться до сім'ї європейських держав. «Тоді було набагато простіше бути русофілом, оскільки Росія як держава здавалася всерйоз ослабленою і почуття ядерної загрози, що леденить душу, практично випарувалося», - пише Джонсон.

«Коли у Кремлі Бориса Єльцина змінив колишній офіцер КДБ, британські еліти не поспішали сприймати його всерйоз. Ставлення до Володимира Путіна під час його єдиного офіційного візиту до Британії 2003 року не можна назвати інакше як заступницьким», - наголошує колишній британський прем'єр у своїх мемуарах.

«Тим часом Путін з підозрою дивився на розширення НАТО на Схід і чим далі, тим більше вбачав у ньому загрозу для Росії. Відчувши слабкість Альянсу після провалу військових операцій США та союзників в Іраку та Афганістані, він анексував Крим. Захід же замість рішучої відсічі ввів сміховинні санкції і не вигадав нічого кращого, аніж Нормандський процес, який поставив знак рівності між Києвом і Москвою, тобто між жертвою та агресором. У ньому Франція і Німеччина поводилися як психотерапевти, які намагалися примирити подружжя, що свариться, кожен з яких по-своєму правий», - акцентує Борис Джонсон.

Екс-глава британського уряду висуває цілу серію можливих причин, чому кремлівський диктатор вирішив розпочати повномасштабне вторгнення в Україну: відчуття загрози з боку НАТО, ностальгія по СРСР та побоювання, що успіх демократичної України призведе до повалення його влади в Росії, а також впливу війни на нафтові ціни.

До речі, виявляється, Джонсон лише одного разу зустрічався з Путіним, і це сталося на полях міжнародної конференції з Лівії у 2020 році. Переказ їхньої останньої телефонної розмови перед вторгненням не містить нічого особливо примітного: росдиктатор повторював свою заїжджену до дір мантру про загрозу РФ у разі вступу України до НАТО, Джонсон відповідав, що Альянс – це передусім оборонна структура. Зрештою, що б не рухало Путіним, у пана Джонсона немає сумнівів у тому, що його горезвісна «спецоперація» носить виключно чорно-білий колір, де немає півтонів. «Путін репрезентує зло, а Україна – добро, і моральний обов'язок Європи – її підтримати», - пише Джонсонюк. Він детально розповідає про те, що його симпатія до України народилася під час поїздки до Києва, коли він був міністром закордонних справ. Зокрема, Джонсон згадує, як випивав тоді з ветеранами, які відбивали російську агресію на Донбасі з 2014-го року, і зустрічався з вдовами воїнів, які там загинули. «Мені було ясно, що після тридцяти років незалежності українці обирали власний шлях – подалі від Москви та у бік плюралістичної, відкритої, західноєвропейської моделі суспільства», - пише екс-прем'єр Великобританії. Свою місію він бачив у тому, щоб офіційний Лондон однозначно і безповоротно підтримав територіальну цілісність та суверенітет України – на відміну від Франції та Німеччини, «які надто дорожили зв'язками з Москвою».

Також Борис Джонсон у своїй новій книзі нагадує, що саме під його керівництвом Велика Британія першою з європейських країн відправила Україні зброю ще до початку повномасштабного вторгнення, що він першим із іноземних лідерів відвідав Київ після початку путінської спецоперації. Також «Джонсонюк» окремо наголошує, що на кожному етапі саме Лондон першим відгукувався на запити президента Зеленського, «поки Вашингтон, Париж і Берлін зважували ризики та турбувалися про можливу відповідь Путіна». До речі, образ Володимира Зеленського в книзі змальований таким чином: лідер, який вірить у вільну та демократичну Україну, «ввічливо, але наполегливо вимагає допомоги від Заходу та сповнений рішучості боротися до переможного кінця». Нинішній господар Банкової, мабуть, єдиний, окрім королеви Єлизавети II, персонаж книги, про кого Джонсон висловлюється виключно з пієтетом.

Дуже показово, що єдиний епізод у його відносинах із Зе, який Джонсонюк вважав за потрібне переказати в деталях, - це його роль у переговорах із Росією у Стамбулі. Деякі ЗМІ, нагадаємо, писали з посиланням на анонімні джерела, що під час візиту до Києва у квітні 2022 року Джонсон говорив Зеленському, що з Путіним треба воювати, а не домовлятися. Згодом роль британського прем'єра у зриві переговорів стала предметом нескінченних спекуляцій.

У своїх мемуарах Джонсон стверджує, що він не відмовляв Зеленського від перемир'я, а лише говорив про свою віру у перемогу України та підтримку офіційного Лондона. «Це не моя справа – говорити йому (Зеленському – ред.), як вести переговори, або відмовляти від досягнення угоди, якщо він думав, що угода справді на користь його країни. Все, що я хотів сказати – якщо він продовжить боротьбу і якщо українці вирішать, що вони хочуть продовжити звільняти свою країну від загарбників, у чому я на 99% був упевнений, то він може розраховувати на щиру підтримку Сполученого королівства», - пише Борис Джонсон.

Після цих розмов, згадує екс-прем'єр Великобританії, він запропонував Зеленському – «на переляк його охорони» - пройтися Києвом, «незважаючи на те, що російські війська щойно були відкинуті і в українській столиці ще недавно ловили російських диверсантів». Зеленський погодився, і під час їхньої прогулянки до Джонсона підійшов чоловік, щоб подякувати за підтримку України. «Та вже, подумав я, я популярніший у Києві, ніж у деяких частинах Кенсінгтона», - констатував пан Джонсон, маючи на увазі район у центрі Лондона.

У післямові до своєї книги Борис Джонсон перераховує власні заслуги на посаді прем'єр-міністра: вихід із Євросоюзу, перемога на виборах, швидка програма вакцинації від ковіда та окремим рядком – допомога у захисті України. Як зазначають деякі британські аналітики, очевидно, всі ці нагадування необхідні через момент, коли книга побачила світ – Консервативна партія щойно зазнала нищівної поразки на виборах.

До речі, про вибори. Екс-президент США і нинішній кандидат на пост лідера держави від республіканців Дональд Трамп начебто таємно телефонував до Путіна після завершення президентського терміну. Про це йдеться в новій книзі американського журналіста та редактора Washington Post Боба Вудворда "Війна", витримки з якої наводять американські ЗМІ. Книжка має вийти 15 жовтня. Зазначимо, що Боб Вудворд відомий своєю роботою про Вотергейтський скандал, який закінчився відставкою президента США Річарда Ніксона 1974-го. Він написав кілька бестселерів, заснованих на доступі до джерел у найвищих ешелонах влади.

Повертаючись до «Війни», зазначимо, що за даними Вудворда, один із контактів Трампа з Путіним міг відбутися на початку 2024 року, коли Трамп наказав своєму помічнику вийти з його кабінету в резиденції Мар-а-Лаго, щоб провести телефонну розмову з кремлівським. диктатором. У книзі не зазначено, що обговорювали Трамп та Путін. Водночас, один із неназваних працівників передвиборного штабу Трампа ставить під сумнів ймовірний контакт. Утім, інше анонімне джерело, близьке до Трампу, заявило Вудворду, що колишній президент міг провести сім розмов з Путіним з того часу, як залишив Білий дім у 2021 році.

Вудворд також стверджує, що у 2020 році на початку пандемії коронавірусу Трамп таємно направив Путіну дефіцитні на той час тестові апарати для виявлення коронавірусу для його особистого використання. У телефонній розмові з Трампом Путін нібито попросив не розповідати публічно цю інформацію, бо, мовляв, люди «розлютяться». При цьому автор книги стверджує, що Путін таким чином дбав про політичний імідж Трампа, а не свій власний. Трамп відповів, що йому все одно, якщо хтось дізнається, але зрештою погодився нікому не говорити.

На думку Вудворда, сьогодні особисті стосунки між Трампом та Путіним теж зберігаються. При цьому представник передвиборного штабу Трампа Стівен Чун назвав брехнею все, що написав Вудворд у своїй книзі: «Вудворд – маленький злий чоловічок і явно засмучений тим, що президент Трамп успішно позивається до нього через несанкціоновану публікацію записів, які він зробив раніше». Раніше Вудворд брав інтерв'ю у Трампа для своєї книги, що вийшла 2021 року під назвою «Лють». Трамп подав на нього до суду, стверджуючи, що Вудворд не мав дозволу на публікацію записів їх інтерв'ю. Сам автор це категорично заперечував.

У Кремлі також вже відхрестилися від контактів із Трампом. Зокрема, путінський спікер Пєсков відкинув заяви про те, що росдиктатор сім разів розмовляв телефоном з Дональдом Трампом після того, як той залишив Білий дім у січні 2021-го.

Як би там не було, зазначає Washington Post, книжкові одкровення Вудворда знову порушили питання відносин між Трампом і Путіним - всього за кілька тижнів президентських виборів у США, які відбудуться 5 листопада. У зв'язку з цим зазначимо, що менш ніж за місяць до виборів шанси демократки Камали Харріс і республіканця Дональда Трампа майже зрівнялися: і в загальнонаціональних опитуваннях, і в прогнозах ключових штатів розрив між ними знаходиться в рамках статистичної похибки. За даними провідних агрегаторів опитувань RealClearPolitics та FiveThirtyEight, Камала Гарріс зараз випереджає суперника в середньому по країні на 2-3 відсоткові пункти.

Тим часом, рейтингам демократів, серед іншого, шкодить «безсоромна», за зауваженням видання Politico, кампанія Дональда Трампа, мета якої – поставити під сумнів ефективність федеральної влади (а отже, особисто Джо Байдена та Камали Харріс) у питанні подолання наслідків урагану». "Тепер же, з приходом ще одного стихійного лиха - урагану "Мілтон", що загрожує стати не менш руйнівним, риторика обіцяє стати ще жорсткішою", - резюмує Politico.

Як раніше повідомляла Lenta.UA, саме через ураган «Мілтон» було перенесено зустріч лідерів країн-учасниць формату «Рамштайн», під час якої президент Зеленський мав представити союзникам «план перемоги України».

Говорячи про перенесення «Рамштайну», нинішній господар Банкової наголосив, що «стихія в США вимагає максимальної уваги президента Байдена до внутрішньої ситуації, за якої будь-який лідер залишився б у своїй країні».