Війна і мир Міжнародні відносини

Оскар «Навальному»: чи має обурювати українців фільм про "хороших росіян"

18:13 14 бер 2023.  6267 Читайте на: УКР РУС

Вулкан неймовірно палких дискусійних пристрастей викликала чергова, 95-та церемонія престижної кінопремії «Оскар», де нагороду в одній із номінацій отримала стрічка, яка розповідає про отруєння російського опозиціонера Олексія Навального. Про те, чому багатьох українців вкрай обурив цей факт і чи виправданим є невдоволення, читайте в матеріалі Lenta.UA.

Днями у Лос-Анджелесі відбулася церемонія нагородження премії "Оскар" від Американської Кіноакадемії. Гості церемонії замість червоної доріжки вперше за багато років фотографувалися на килимі «шампанського» кольору. На заході виступили Ріана, Леді Гага, а до зали разом із ведучим Джімі Кіммело заходив величезний ведмідь.

Кінострічка «Навальний» про російського опозиціонера, який перебуває на зоні, удостоїлася премії «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Режисер стрічки Деніел Роер присвятив нагороду «всім політв'язням у світі». Український фільм про дітей із притулку на Донбасі «Дім зі скалок» також боровся за нагороду у цій категорії, проте заповітної статуетки не отримав.

Перемогу «іменного» фільму про Навального прокоментували і в Києві, і в Москві. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк назвав це рішення політизованим. «Якщо «Оскар» поза політикою, як тоді розуміти документальний маніфест «Навальний», у якому внутрішньоросійська політика ллється через край? Якщо «Оскар» поза контекстом війни в Україні та масовим геноцидом українців, навіщо тоді постійно говорити про гуманізм та справедливість?», - обурився Подоляк у себе в Twitter.

До «Навального» повернемося дещо пізніше, а поки що кілька слів про переможців в інших категоріях.

Отже, фантастичний бойовик «Все завжди і одночасно», який вважався абсолютним фаворитом і претендував на одинадцять статуеток, отримав сім нагород. Акторів, втім, і такий нагородний урожай не засмутив. «Наша перемога – це доказ того, що мрії здійснюються», - сказала актриса та володарка «Оскара» Мішель Ео. - Я маю присвятити цю нагороду всім мамам у світі, тому що вони супергерої, і без них ніхто з нас не був би тут сьогодні». Зазначимо, що Мішель Ео – перша акторка азіатського походження, яка отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль.

Якщо говорити гранично лаконічно, то «Все завжди і одночасно» - це суміш наукової фантастики, комедії та фільму про бойові мистецтва. Картина розповідає про іммігрантку, власницю пральні Евеліну з Лос-Анджелеса, в житті якої панує цілковитий хаос. Якось під час візиту до податкової з'ясовується, що головна героїня може переміщатися паралельним всесвітом і отримувати доступ до спогадів та навичок інших версій самої себе. І тепер жінці доводиться протистояти загадковій злій істоті, яка вирішила зруйнувати весь мультивсесвіт.

Переможець «Оскара-2023» у позиції «Найкращий іноземний художній фільм» - «На Західному фронті без змін». Стрічку відзначили також у категорії «Найкраща музика до фільму» – Гаушка (Фолькер Бертельманн). Цю картину, до речі, знімали у Києві біля Маріїнського палацу. Статуетки також отримав фільм як найкращий анімаційний «Піноккіо Гільєрмо дель Торо», а за найкращий дизайн костюмів відзначили Картера Рута за стрічку «Чорна пантера: Ваканда назавжди».

Про воюючу Україну на «Оскарі» згадували небагато. Лише кілька акторів прийшли на церемонію з жовто-блакитними стрічками, а спічів, які прямо чи опосередковано стосуються путінської «спецоперації» не звучало зовсім. Другий рік на церемонії не дали виступити президентові Володимиру Зеленському. Офіційно організатори цього рішення не коментували. А в кулуарах кажуть, що така політика Голлівуду пов'язана з тим, що постраждалі від війни в Україні – білі. Втім, у цю версію не вписується перемога «Навального», головного героя якого назвати темношкірим може хіба що цілком незряча людина.

«Дуже шкода, що не було виступу нашого президента. Не може бути жодної події зараз поза політикою, бо зараз війна в Україні та Україні бореться за весь світ, а не лише за себе. Мені дуже шкода, що ми не змогли принести Україні «Оскар». Ми дуже хотіли подарувати маленьку радість українцям у ці важкі часи. Ми дуже вірили у це та боролися до останнього. Ми мали виграти не тому, що ми з України, а тому що фільм глибокий, цінний і талановито знятий», - заявив саме після роздачі нагород Азад Сафаров, другий режисер та лінійний продюсер фільму «Дім зі скалок».

«Цьогорічна церемонія ще раз довела, що російська пропаганда дуже добре діє та вміє розкручувати псевдогероїв там, де немає героїв. Ми не вважаємо Навального опозиціонером. Бо людину, яка визнає анексію Криму, важко назвати ліберальним політиком. Російська пропаганда дуже добре діє усюди і навіть у Голлівуді. Це означає, що ми боротимемося ще більше і ще більше говоритимемо про Україну знову і знову, доки нас не почують. За останні десять днів тут у США ми всюди, де могли говорили про російські злочини, про російську війну проти України та про російські фейки. Нас всюди вітали, підтримували, обіймали та розпитували все про все про Україну. Американці справді дуже і дуже переживають за Україну», - підсумував він.

Із авторами фільму на «Оскар» приїхали дві виховательки з Лисичанська, які зіграли у стрічці – Маргарита Бурлуцька та Ольга Тронова. Уся команда одягла на церемонію брошки у вигляді будинку зі скалок від розбитих вікон з України та з серцем у квітах синьо-жовтого прапора.

Окремо зазначимо, що у «оскарівські» дні Лос-Анджелеса було масово завішено рекламою фільмів-номінантів. Інформація про кінострічки була всюди – на білбордах, сітілайтах, телебаченні. Дуже й дуже потужне промо у Голлівуді отримав фільм «Навальний», тоді як стрічка про Україну «Дім зі скалок» хоч і була профінансована чотирма країнами (Україна, Данія, Швеція та Фінляндія) – все одно мала набагато скромніший бюджет, ніж у конкурентів.

«Дім зі скалок» понад два роки знімали на Донбасі, а світова прем'єра відбулася у січні 2022 року. Герої фільму – це діти та вихователі Лисичанського центру соціально-психологічної допомоги. У цих дітей дві війни: одна – через росіян, друга – вдома, розповідають творці фільму. Фільм розповідає про те, як група вольових соціальних працівників невтомно працює в особливому дитбудинку поблизу лінії фронту, щоб створити для дітей з неблагополучних сімей такий необхідний безпечний простір, допоки державні органи та суди вирішують їхню долю. У притулку діти проводять дев'ять місяців - і або повертаються до батьків, або потрапляють до інтернату чи прийомної сім'ї.

«У нас не було ні сценарію, ні репетицій, ні навіть дублів. Були тільки я, камера та мій асистент. Так дітям було легше розкритися і бути собою. Вони часто забували, що ми поряд і просто жили своїм життям», – розповів на полях «Оскара» режисер фільму, данець Симон Леренг Вільмонт. «Дім зі скалок» – це фільм виробництва України, Данії, Швеції та Фінляндії. Цю стрічку в номінанти на «Оскар» вибрали із понад сотні фільмів.

Стрічка канадського режисера Деніела Роера «Навальний», яка перемогла в цій номінації, розповідає про отруєння російського опозиційного політика і його повернення до Росії, де його, як відомо, заарештували. Паралельно з Навальним, практично ідентично за часом, присутній у кадрі добре відомий усім не аполітичним українцям болгарський журналіст-розслідувач, керівник видання Bellingcat Христо Грозєв. До речі, він публічно і не раз своїм фаворитом називав наш «Дім зі скалок».

Показово, що під час нагородження фільму «Навальний» про російсько-українську війну не пролунало жодного слова. Однак незважаючи на цей та багато інших нюансів, більшість українських коментаторів не бачать проблеми та трагедії в тому, що саме «Навальний» переміг на «Оскарі» 2023-го як найкращий документальний фільм.

«Не Навальний виграв. "Оскар" виграв документальний фільм "Навальний", знятий CNN і HBO про те, що Росія - небезпечна країна, якою править божевільний тиран-терорист, що цькує опонентів хімічною зброєю. Проблема в тому, що ми хочемо від Голлівуду, щоб він ненавидів усіх росіян, як це роблять українці, але допоки російські бомби не падають на американські міста, це неможливо. Для Заходу найкращим варіантом завершення війни був би переворот у Кремлі, в результаті якого до влади прийшов Навальний. Війна б завершилася. Росія стала союзником США проти Китаю. І Навальний також це розуміє і тому презентував нещодавно план завершення війни, де говорить про виведення російських військ, у тому числі із Криму, та про виплату репарацій Україні. Повністю йдучи у фарватері західного мейнстріму. І якщо ми дивимося на це з погляду Заходу, де і вручають «Оскар», то в чому проблема з врученням премії документальному фільму про Навального? Тим більше, що це дуже інерційна історія. Цей фільм почали робити ще до війни. Це тривалий процес. І це робили майстри. Тут страждає російська опозиція. І страждає Навальний. Це дуже кінематографічна історія. І Голівуд любить рятувати когось від страждань. Любить співчувати. А Навальному та його історії легко співчувати та захоплюватись, якщо тільки ви не українці. Але в Голлівуді переважно не українці», - зазначає аналітик Сергій Фурса.

«Безперечно, українці страждають набагато більше, ніж російська опозиція. Але просто ще ніхто не встиг зняти про це якісне кіно з бюджетом, який можуть дозволити собі монстри з Голлівуду. От і все. Ще буде церемонія «Оскар», де серед документальних фільмів переможе кіно про Україну. Але його ще не зняли. Не встигли. Може, воно лише планується. Може, вже знімається. Тому давайте вчитися працювати із власними очікуваннями. Давайте зрозуміємо, що світ нам не винен. І давайте порадіємо тому, як «підгорає» зараз у бункерного діда, який боїться Навального, будь-кого, боїться всіх хто може претендувати на його трон і бункер. Він отримав ще один удар, і це в наших інтересах», - резюмує Фурса.

У свою чергу екс-заступник ЦВК Андрій Магера наголошує: «Чому я не сприймаю негативно вручення міжнародної премії «Оскар» Навальному? Щоб не було двозначності, зазначу, що вважаю Навального імперіалістом, але іншого штибу, ніж Путін. Так ось. Зараз у РФ немає у найближчій перспективі жодного потенційного політика, який сповідує демократичні західні цінності. На сьогоднішній день такі є або в могилі, або вони єврейського походження (з огляду на давно вкорінений антисемітизм у РФ цілком безперспективні). Інтелігенція в Москві та Петербурзі або маргіналізована завдяки пропагандистському телебаченню, або є ручною. За таких обставин Навальний чи не єдиний, за яким за певних умов може бути частина московської бидломаси. Проти Путіна, звісно. Тобто все, що здатне качати чинний режим РФ зсередини, має бути підтримане нами. Не як союзниками, як попутниками. Пам'ятаємо, що разом із розхитуванням режиму розхитується та деморалізується російська армія. Як показує історія Росії, принаймні останніх 120 років, цю країну більш ефективно руйнувати зсередини, а не ззовні. За всієї моєї великої поваги до ЗСУ, активного українського суспільства та наших надійних міжнародних партнерів з держав НАТО».

Називаючи будь-які внутрішні суперечності в країні-агресорі вікном можливостей для України, Андрій Магера задається питанням про те, «чи готові ми скористатися цим вікном, оскільки воно буде коротким і чи готове наше схвильоване суспільство припинити жити в парадигмі 2019 року?».

Новини