Під один гребінець: хто обезголовив Херсонську область перед нападом рашистів

Кровопролитні бої за Херсонщину продовжуються, проте є надія, що наша армія таки зможе повернути втрачені землі. Інша річ, що питання про здачу Херсона досі залишається відкритим. Раніше ми писали про низку місцевих активістів, які незважаючи на вдаваний патріотизм зрештою брали участь у «зливі» обласного центру. Більш того, навіть опинилися серед тих, хто відкрито підтримує російську окупацію. Йдеться, зокрема, про людей, пов'язаних із відомою херсонською активісткою Катериною Гандзюк. Це – Ігор Семечов, депутат Херсонської міськради від Блоку Володимира Сальдо (того самого – головного колаборанта міста), а також Єгор Устинов, відомий близькістю до багаторічного лідера ОПЗЖ Юрія Бойка.

Після того, як ми розповіли про те, хто і як працює з Сальдо, розкрилися й інші цікаві деталі, які вишиковуються в вельми цікавий ланцюжок. Справа в тому, що як би хто не ставився до системи влади, саме від її ефективності та стійкості залежить життєздатність усієї моделі держави. Або певного регіону. Не секрет, що після історії із загибеллю херсонської активістки Катерини Ганзюк посипалися удари по всьому керівництву Херсонської області. Причому створюється наполегливе враження того, що зроблено це було спеціально – вибивалися всі, хто міг чинити опір, реагувати на небезпеку.

Хоча, на перший погляд, виглядало все логічно. 2018 року, після загибелі активістки представники руху «Хто замовив Катю Ганзюк?» (до речі, ця організація контролювалася СБУ Херсона) проводили мітинги. При цьому вони висували вимоги щодо усунення всієї керівної верхівки. До того ж, з різних «пісочниць». Йдеться як про тодішнього голову Херсонської ОДА Андрія Гордєєва, його заступника Євгена Рищука, так і про голову облради Владислава Мангера. Як зазначали тоді активісти цього руху, всі ці особи нібито мали відношення до нападу на Ганзюк. З одного боку, здавалося б, це нормальні та обґрунтовані вимоги. Але диявол криється у дрібницях…

Докладніше розберемося в політичних розкладах тих часів. Голова ОДА Андрій Гордєєв був призначений на посаду Петром Порошенком і практично повністю контролював фракцію БПП в облраді. Його дружина, до речі, була депутатом цієї фракції і очолювала її в обласній раді Херсонської області. Євген Рещук також представник партії БПП та заступник голови ОДА. Це з одного боку.

З іншого боку – Владислав Мангер – представник партії Юлії Тимошенко «Батьківщина». На момент замаху на Ганзюк у країні вже готувалися до президентських виборів. Основними політичними конкурентами на той момент розглядалися Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. Жодного Зеленського в той момент на політичному небосхилі не було й близько.

Чи варто говорити, що на той момент у всіх областях України точилася запекла політична боротьба між двома цими силами – БПП та «Батьківщина». Іншими словами, Гордєєв та Мангер були регіональними представниками конкуруючих політичних сил. І мало не ворогами, бо один міг опинитися біля корита, а інший – в опозиції.

І тут ідея активістів стригти всіх під один гребінець, змішуючи всіх цих людей разом з метою усунення з посад, виглядає досить дивно.

Тим більше, безвідносно до симпатій/антипатій щодо прізвищ Гордєєва та Мангера, треба розуміти, що вони обидва входили до керівництва РНБО Херсонської області. Що це означає на практиці? Якби на той момент почалося вторгнення Росії в Херсонську область і СБУ не діяла б, як це сталося в 2022 році, керівництво РНБО Херсонської області мало всі повноваження для оборони області. Наприклад, замість тих, втікачів Колихаєва і Лагути, керівництво цієї структури могло дати наказ підірвати Антонівський міст і таким чином зупинити ворога на підступах до Херсона.

Важливо розуміти й те, що у РНБО на Херсонщині було розроблено детальний план таких дій. В результаті, після зачистки активістами Гандзюк весь сценарій був розвалений.

Досить докладно про те, як мала працювати система оборони, описав Гордєєв в одному з інтерв'ю. Він розповів, що представники поліції, СБУ, керівництва області залишили місто без захисту, втікши в перших рядах, а також розповів про чотири лінії оборони.

«Дурність чи зрада, можливо, і те, й інше. Отже, ми маємо чотири лінії оборони. Перша — перешийок між Херсонською областю та Кримом, він весь повністю замінований мав бути. І мені, до речі, сказали, що за тиждень до війни його розмінували якогось хера. Далі — прикордонники, але завдання прикордонників не розпочинати бій, а побачити факт нападу, дати сигнал і відійти, відсунутися і так далі. Потім уже йде наша зрошувальна система. Зрошувальна система - вона проектувалася в Радянському Союзі Міністерством оборони та Міністерством сільського господарства. Сама структура — як форма каналу — не передбачає його перетину жодним видом транспорту. У будь-якому випадку це утруднення руху. Тобто логіка така: вибухають мости, вони зупиняються, і наша артилерія б'є. Згодом третя лінія оборони — це вже сама річка Дніпро. До останнього тримається Дніпро, міст Антоновський, якщо що, він вибухає, і Херсон як би взагалі поза воєнними діями, мосту нема, ми тільки охороняємо лінію води. Хер його хтось перейде, той Дніпро. І остання лінія оборони – Каховський плацдарм. Іде евакуація Нової Каховки, там виселяються люди та тримається Каховський плацдарм. Там робляться редути, капоніри. На все це приділяється доба. Ось цю добу нам треба було зупинити їх на вході. Не вийшло», - пояснив Андрій Гордєєв.

Висновки напрошуються погані: справа замаху Катерини Ганзюк, можливо, була спецоперацією певних служб та осіб для усунення керівництва Херсонської області, щоб надалі спокійно злити Херсон під окупантів. Враховуючи той факт, що до нападу в Кремлі готувалися не один рік, така зачистка могла бути проведена з цих розрахунків. І якщо в інших регіонах подібні технології не пройшли, і ми їх не здали, то Херсонська область виявилася єдиною, де влада злилася і пустила окупантів практично без опору.