Підрив Каховської ГЕС вдарив бумерангом по росіянам

Окупанти не були готові до наслідків підриву греблі Каховської ГЕС і зазнали втрат у живій силі, озброєнні та військовій техніці. Про це повідомив Генштаб ЗСУ.

У підрозділах 7-ї десантно-штурмової дивізії та 22 армійському корпусі зс рф є травмовані, загиблі та зниклі безвісти. Також у зазначених підрозділах втрачено кілька польових складів із боєприпасами та провізією, автомобільну та бронетанкову техніку, інше військове майно.

А 6 червня, під час масової евакуації цивільного населення з Каховки, маршрутами скористалися російські окупанти, використовуючи місцевих жителів у якості живиого щита.

Зазначимо, що Каховська ГЕС, яку почали будувати 1950-го, є останнім і нижнім щаблем каскаду дніпровських гідроелектростанцій, що починається від міста Вишгород у Київській області.

Радянська влада під час німецько-радянської війни у серпні 1941 року підірвала першу з каскаду цих станцій - Дніпровську ГЕС, щоб загальмувати наступ Вермахту. Вибух був зроблений таємно, без попередження своїх.

Вже 1942-го німецькі війська відновили роботу ДніпроГЕС. А під час власного відступу у грудні 1943-го через наступ радянської армії замінували і самі спробували підірвати греблі. Але повторного масштабного затоплення околиць тоді не сталося, оскільки гітлерівцям удалося підірвати лише частину греблі. Радянські сапери та розвідники змогли пошкодити частину проводів, які йшли до детонаторів.

Підрив греблі ДніпроГЕС був серед пунктів звинувачення німецьких військових діячів у ході Нюрнберзького процесу.

У 1938 уряд Китайської Республіки на чолі з Чан Кайші також за допомогою створення штучної повені намагалося зупинити наступ японських військ. Було зруйновано греблю Хуаюанькоу на південному березі річки Хуанхе в районі м. Чженьчжоу, внаслідок чого величезні потоки води затопили тисячі квадратних кілометрів. У результаті сотні тисяч китайців загинули не тільки від самої повені, а й через голод у результаті знищення сільгоспземель.

Наступ японців гоміньданівці тоді призупинили і навіть виграли кілька місяців для битви за Ухань, який, втім, все одно був захоплений того ж року.

Фото: Укрінформ