Плевки плішивого: як насправді Путін ставиться до мирного процесу

Спілкуючись цими днями з роспропагандистами, незмінний господар Кремля назвав колишнього канцлера Німеччини, 82-річного Герхарда Шредера «бажаним посередником» між ЄС і РФ, зокрема у питанні, що стосується мирного врегулювання російсько-української війни.

Деякі представники Соціал-демократичної партії, як зазначає Bild, відкриті до озвученої правителем РФ пропозиції про призначення ексканцлера Шредера «головним миротворцем». Водночас, за даними Spiegel, німецька політеліта найближчим часом планує обговорити кандидатуру чинного президента Франка-Вальтера Штайнмаєра на роль переговорника від ЄС у мирному процесі щодо України. При цьому зазначається, що 70-річний Штайнмаєр розглядається не як окрема одиниця. Зокрема, у Берліні вважають дует ексканцлера Шредера та пана Штайнмаєра «цікавим варіантом», пише Spiegel: «Шредер сам по собі, очевидно, не вважається здатним виконати настільки важливе завдання. Але посередницький дует Шредера та Штайнмаєра може бути цікавим варіантом».

Як відомо, Шредер залишається однією з найбільш, м'яко кажучи, суперечливих постатей у німецькій політиці через свої давні зв'язки з Росією та Путіним, якого він неодноразово називав своїм близьким другом. Він був канцлером Німеччини у 1998–2005 роках, а після виходу з посади очолив Комітет акціонерів і працював у структурах, пов'язаних із російським енергетичним бізнесом. Після початку горезвісної путінської «СВО» у 2022-му він піддався різкій критиці в німецьких політколах і медіа за відмову дистанціюватися від кремлівського диктатора.

Тим часом на тлі критики у травні 2022 року Шредер оголосив про відмову від місця у раді директорів російського «Газпрому», а у травні 2025-го в західних ЗМІ пройшла інформація про те, що колишній канцлер ФРН більше взагалі не отримує жодних коштів від російського газового монополіста.

Це з одного боку. З іншого — не варто забувати про те, що крім «Газпрому» Шредер довгий час обіймав керівні посади в «Роснефти» та структурах, пов'язаних із відомим «Північним потоком-2».

Тобто те, що конкретно газпромівська годівниця колишнього німецького канцлера спорожніла, зовсім не означає, що «друг Володимир» не є фінансовим донором Шредера, використовуючи для цього інші канали.

До речі, у 2022-му Шредер уже намагався виступити посередником у російсько-українській війні. У березні того року він їздив до Москви і провів серію багатогодинних зустрічей face to face з Путіним. До Києва він так і не доїхав, проте в Туреччині комунікував з українською делегацією. Уряд Німеччини тоді заявляв, що не погоджував цю поїздку і жодним чином не брав участі в її організації.

Пізніше Шредер із кожної праски віщав, що, мовляв, Росія хоче «переговорного рішення», але Київ поставився до його активності вкрай негативно. Зокрема, президент Зеленський тоді назвав поведінку колишнього канцлера «огидною», додавши, що колишні лідери великих європейських держав не повинні працювати на Росію, яка воює проти демократичних цінностей.

До слова, Шредер залишився без державного офісу в Бундестазі, який надавався йому як колишньому канцлеру. У 2024 році він програв апеляцію у цій справі. Бундестаг вирішив, що він більше не виконує обов'язків як колишній канцлер, а рішення ухвалювалося на тлі суспільного обурення його зв'язками з Москвою. При цьому з СДПН його так і не виключили: партійні органи вирішили, що формально він не порушив партійних правил.

Західні ЗМІ, аналізуючи роль колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера як імовірного посередника між путінською Росією та Україною, висвітлюють цей тематичний кейс переважно у негативно-критичному ключі. Politico, наприклад, називає Шредера «інструментом Кремля», називаючи рішення Путіна призначити саме цю постать як переговорника «плевком в обличчя Європи та Заходу загалом». У цьому контексті видання нагадує минулі твердження Шредера про те, що США нібито заблокували можливість миру в перші місяці війни, розцінюючи їх як спробу перекласти відповідальність на Захід.

Загалом західний медіапростір вважає заяви Путіна про Шредера-переговорника елементом російської інформаційної кампанії, а не реальними кроками, спрямованими на припинення війни в Україні. При цьому сам Путін говорить про те, що його «СВО», ймовірно, рухається до фінішної прямої. Експерти, втім, вельми критично розглядають даний сигнал незмінного господаря Кремля.

«Путін натякнув, що справа йде до завершення війни з Україною. І допустив зустріч із Зеленським у третій країні у разі остаточних домовленостей на тривалий термін. Не вірити Путіну — це абсолютно раціональна і справедлива реакція на маніпулятивну тактику воєнного злочинця. Але й не бачити вимушеної корекції його публічної позиції за останні роки під впливом українських «санкцій» і тихого бурління росіян теж було б необ'єктивно. Він був змушений це сказати. Додайте сюди і з нашого боку коментар ексголосу ОП Лещенка, який зробив заяву, що Зеленський готовий до зустрічі з Путіним у будь-якому місті, крім Москви. І стає зрозуміло, що українська та російська сторони фактично обмінялися публічними згодами на персональний контакт (кожен зі своїми умовами). Політично та інструментально це свідчить про обережний рух уперед. Стратегічно і технологічно — це гра», — зазначає політолог Олег Постернак.

Водночас про те, що керівник держави-агресора на цей момент не має чіткої стратегії у розв'язаній ним же війні проти України, сказав напередодні в ефірі «Українського радіо» капітан першого рангу запасу, колишній заступник начальника штабу ВМС ЗСУ Андрій Риженко.

Відсутність чіткої стратегії видно і з виступу Путіна на параді 9 травня в Москві, і, головне, за подіями на фронті, акцентував військовий експерт.

«Лінія бойового зіткнення практично статична, є лише незначні просування. Також Сили оборони почали масово знищувати підприємства, що є стратегічними центрами тяжіння Росії — нафтопереробні заводи, за рахунок яких поповнюється державний бюджет РФ. Як не крути, тектонічні процеси в політиці та економіці Російської Федерації вже почалися. Про це говорять і спостерігачі відомих іноземних видань — від The Economist до The Telegraph та багатьох інших. Причому інформація йде не від аналітиків «третього коліна», а безпосередньо від людей з оточення Путіна, які не називають себе, але повідомляють про те, що відбувається всередині системи», — підкреслює Андрій Риженко.

Усі ці застереження і «зміна позиції РФ буквально на 180 градусів за короткий час», на переконання експерта, свідчать про те, що чіткої стратегії у країни-агресора, «яка, можливо, була у 2021–2022 роках», уже немає.

Ну, а повертаючись до «геніальної ідеї» Путіна про Шредера-миротворця, зазначимо вельми і вельми показовий штрих. Саме на тлі даної заяви кремлівського диктатора у понеділок, 11 травня, до Києва прибув чинний міністр оборони ФРН Борис Пісторіус. Німецький гість, перебуваючи в українській столиці, заявив, що вважає путінські заяви про швидке завершення війни обманом.

Пісторіус зазначив, що Путін таким підходом намагається відвернути увагу від власної слабкості: «Зараз він практично не може вказати на жодні територіальні завоювання, а його армія продовжує втрачати частини завойованої території. Саме тому, що Путін усе ще обманює і маніпулює громадськістю, слід сказати, що наш обов'язок як партнера України — подальше зміцнення України у військовому плані».

Міністр оборони Німеччини також особливо підкреслив, що якби Путін дійсно хотів завершити свою війну проти України, «він міг би зробити це, просто вивівши свої війська» або запропонувавши конкретні переговори без попередніх умов.

Пісторіус підкреслив, що під час попередніх переговорних процесів Путін неодноразово порушував домовленості. «Кожного разу, коли йшлося про переговори щодо припинення вогню чи встановлення миру, він у підсумку грав із підтасованими картами або поводився зовсім не так, як було узгоджено чи заявлено під час переговорів. Йому не можна вірити», — підсумував глава німецького Міноборони.

Мабуть, це — найкраща відповідь першої економіки Європи на кремлівську «мирну» ініціативу з безпосередньою участю в ній опального ексканцлера Німеччини Шредера.

Тим часом про те, що Україна не підтримує висунення кандидатури Шредера на роль переговорника з Росією від ЄС, заявили у понеділок, 11 травня, у вітчизняному МЗС.

«Таку кандидатуру ми не підтримуємо однозначно», — без будь-яких дипломатичних хитромудрощів констатував глава зовнішньополітичного відомства Андрій Сибіга. Він додав, що є «багато інших гідних лідерів», які можуть бути переговорниками від Євросоюзу.

Незадовго до цього високий представник ЄС з питань зовнішньої та оборонної політики Кая Каллас наголосила, що Шредера, «який фактично є лобістом російських державних компаній», ні в якому разі не можна призначати переговорником від Європейського Союзу щодо завершення російсько-української війни.