Правопорушник-рецидивіст у день похорону скалічив батька загиблого героя

У день поховання сина, який загинув на фронті, на журналіста, шеф-редактора сайту «Наша версія» Дмитра Федоренка напав син колишнього кадебіста Валерій Довбиш (на фото вище). На похороні Владислава Федоренка в селі Великий Карашин, що на Макарівщині, сталася подія, що шокувала не лише родину загиблого, а й усю громаду Бучанської ОТГ. Родину нещодавно загиблого воїна збурив несподіваний, і вкрай трагічний інцидент, який розпочався на поминальному обіді, а завершився біля будинку жорстоким побиттям батька покійного захисника України, пише головний редактор медійного проекту «Наша версія» В’ячеслав Ковтун.

Реалії українського сьогодення такі, що і в тилу кожний громадянин нашої країни не почувається у безпеці. І це стосується не лише безперервних обстрілів шаленіючих рашистів, які уже більше десяти років вчиняють українцям геноцид на очах усього світу. Щодня в новинних стрічках українських медіа рясніє повідомленнями, що в різних містах і селах країни трапляються бандитські напади на людей. На жаль, такі напади ( в тому числі на журналістів) уже не є чимось надзвичайним. Але те, що трапилось у Великому Карашині – селі Бучанського району, що на Київщині, неможливо назвати пересічною подією або банальною «битовухою».

Перш ніж розповісти, що трапилось з колегою, згадаємо трагічну подію його сім’ї.

Друга половина березня і початок квітня для Дмитра Андрійовича та його родини і близьких були дуже тривожними. Перестав виходити на зв’язок син Владислав, військовий медик, який нещодавно отримав звання молодший сержант, який боронив наш спокій на Донеччині. Дмитро вийшов на безпосередніх командирів сина, але вони нічого конкретного повідомити не могли. З 27 березня мобільний телефон Владислава був постійно відключений. Десятки разів сім’я намагалась дізнатись, що трапилось з Владиславом. І надія на краще танула з кожним телефонним дзвінком. Одні командири посилали батьків за інформацією до інших своїх колег, але ніхто з них не міг розрадити доброю новиною.

Владік на Донбасі

Нарешті настав той чорний день…

Починаючи з 10 квітня цього року, Дмитро Федоренко зробив на своїй сторінці у Фейсбуці три дописи.

«Чекаємо повернення нашого Влада додому на щиті. Три тижні невідомості і безлічі примарних надій на краще. І ось – крапка. Крапка в короткому, але яскравому житті молодшого сержанта ЗСУ Владислава Дмитровича Федоренка. Але крапка не в цій клятій війні, яка щодня безжально забирає наших найкращіх хлопців. Про день і час прощання з Героєм пізніше буде повідомлено додатково».

«Сьогодні моєму єдиному сину, молодшому сержанту ЗСУ Владиславу Федоренку виповнилось 33 роки. Повинно було виповнитись. Але не так сталось, як гадалось… Владіка забрала ця підступна сука-війна, що не щадить ані молодих, ані літніх…»

«Владислав Дмитрович Федоренко народився 14 квітня 1991 р. у м. Київ. 24 серпня 2023 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив навчання медичній справі в Польщі та Німеччині. Після повернення в Україну став бойовим медиком 1 взводу 3 роти 460 батальйону 142-ї окремої піхотної бригади. Він був жвавий, як живчик, але міцний, як кремінь! Веселої вдачі і доброго серця. Мав щиру душу. Життя любило його, а він любив життя. Проте воно було обірване рашистами. Зв’язок із Захисником був втрачений у березні 2024 р. А за документами Владислав Дмитрович загинув 6 квітня 2024 р. під час ведення бойових дій поблизу н.п. Новомихайлівка на Донеччині. Владислава Федоренка буде поховано на кладовищі у с. В. Карашин, поруч з могилою рідного дідуся Андрія Федоровича Федоренка».

Церемонія поховання загиблого воїна Владислава Федоренка відбулась за звичним для України сценарієм, який уже перетворився на сумну українську традицію.

Мало того, перша з цієї ганебної парочки взяла на себе функції ТЦК, мовляв, чому Дмитро Федоренко не на фронті.

Її подільниця Мелетич (дійсно пані меле про те, чого не знає) окрім безлічі інших прямих образ і бредових звинувачень, пише в коментарях «…поки були живі дід з бабою…». Так от, до відома наклепниць, повідомляємо, що Федоренко Антоніна Антонівна, слава Господу, ще жива, хоча на 86-му році життя здоров’я бажає бути кращим, вона дитина війни, інвалід 2-ої групи пожиттєво. Останні роки саме Дмитро і його син Владислав, Царство йому небесне, турбувались про маму і бабусю.

Не хотілось про все це писати, але все ж в редакції вирішили, що не можна залишати поза увагою мерзенні нападки на колегу.

Якщо Дмитро Федоренко вирішить подати до суду за наклепництво вище вказаних панянок, то редакція газети підтримає колегу.

Данні щодо цієї справи внесено до бази ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань). Йде слідство. Ми уважно слідкуємо за розвитком подій. Результати розслідування правоохоронців ми оприлюднимо в наступних публікаціях, резюмує В’ячеслав Ковтун, головний редактор медійного проекту «Наша версія»

Що дізналися про Валерія Довбиша «Гучні справи»

Редакція проекту Grom, звісно, не могла втриматись, щоб трошки детальніше не вивчити, що являє собою Валерій Довбиш.

Так от.

В період з 2016 по 2023 рік він тричі реєструвався як фізособа-підприємець. Перші два ФОПа не проіснували і року. Останній (КВЕД «Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах»), досі діючий, Валерій Довбиш зареєстрував у серпні 2023-го, через півроку після ліквідації попереднього.

Це може свідчити про те, що Валерій Довбиш реєструвався спеціально під одну або декілька оборудок, а не тривалу підприємницьку діяльність.

Рік тому, у травні 2023-го, Довбиш Валерій Валерійович заснував ТОВ «Малдер ООВ», що спеціалізується передусім на виробництві електричного освітлювального устаткування. Відтоді ця фірма Довбиша активно подавалась на тендери державних і комунальних підприємств загальною вартістю у понад 1 млн грн, але виграла тільки один на 85 з хвостиком тисяч гривень.

У підприємця Довбиша є також кримінальне минуле. За чутками воно досить насичене, але ми зупинимося на свіжому епізоді, що увінчався вироком суду.

Згідно матеріалам кримінального провадження №12019100080007695, вночі 30 жовтня 2019 року у Києві біля станції метро «Академмістечко» патрульні поліцейські виявили припаркований автомобіль Opel Corsa зі сплячим тілом громадянина Довбиша. Тіло було під впливом алкоголю. Коли тіло вдалося привести до тями, воно, у відповідь на питання, чи має при собі щось заборонене, дістало з-під водійського сидіння і пред’явило поліцейським пістолет калібру 9 мм. Звісно, незареєстрований, адже Валерій Довбиш не має права на зберігання, а тим більше носіння будь-якої вогнепальної зброї.

Тож він пішов під суд за незаконне поводження зі зброєю. 6 вересня 2021 року Святошинский райсуд Києва визнав його винним і засудив до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік. Але справа в тому, що через низку обставин цей вирок вступив в силу лише у квітні минулого, 2023 року. Тож випробувальний термін пана Довбиша закінчився приблизно місяць тому (точніше, 6 квітня).

Якщо вірити реєстрам, під час випробувального терміну Валерій Довбиш на правопорушеннях попався лише один раз, порушивши ПДР 21.04.2023-го у селі Чайки під Києвом. Але раніше, за даними проекту Clarity Project, Довбиш Валерій Валерійович починаючи з 2019 року і по сьогоднішній час щонайменше сім разів притягався до адміністративної відповідальності Патрульною поліцією. Як правило, за управління авто під впливом алкоголю чи інших психоактивних речовин.