Про те, як Україна стала учасником Партнерства розширених можливостей НАТО

Україна стала учасником Партнерства розширених можливостей НАТО: Що це означає

- На Північноатлантичній раді в Брюсселі досить швидко прийняли рішення про приєднання України до Партнерства заради миру розширених можливостей (ПЗМ) НАТО. І якщо за часів президентства Порошенко пазл не складався з негативні настрої США, Франції і Німеччини, які бачили в більшій близькості з Україною загрозу екскалаціі з Росією і затягування війни в Донбасі, то зараз все навпаки. Чи не заважала навіть Угорщина, яка регулярно блокувала саміт Україна-НАТО через суперечності з Україною за освітнім, мовного питання і прав нацменшини в Закарпатті. Можливо - це наслідок ініціативи зі створення Берегівського району в рамках децентралізації, як вони хотіли.

- Що таке Партнерство розширених можливостей по НАТО

Це не план до членства в НАТО, до якого ми рухалися останні 5 років Порошенко і з яким пригальмували за Зеленського. ПЗМ на відміну від ПДЧ не передбачає перспективу членства в Альянсі. Зараз Банкова не робить ставку на ПДЧ. І це одна з причин, по якій нам так швидко дали ПЗМ незважаючи на відверто слабкий стан реформування країни в політичній, економічній, правоохоронній та військовій сферах. У нас річну національну програму, реалізацію якої НАТО перевіряти вже через три місяці, підписав президент в травні. Тому ПДЧ Україні давати відверто не хотіли. І ПРМ - це чергова солодка цукерка для нас. Також ми співпрацюємо з НАТО в рамках комплексного пакету допомоги, включаючи підтримку через радників і трастові фонди.

ПЗМ для України забезпечить доступ до оперативного планування на ранніх етапах кризи, дасть можливість розширеного діалогу з НАТО і обміну розвідданими. Також представники України зможуть займати посади в Міжнародному військовому штабі НАТО і брати участь в навчаннях для членів програми. Але це набагато менше, ніж передбачають Річна національна програма і комплексний пакет допомоги НАТО.

Втім, ПЗМ незважаючи на відверто іміджеву складову для України є черговим сигналом про курс держави в НАТО. Рішення Німеччини, Франції і США швидко підтримати приєднання України до ПЗМ може бути продиктовано ще й зміною тактики щодо Росії. Якщо раніше різких рухів щодо зближення нашої держави з НАТО в Альянсі не було по вірі в швидке вирішення конфлікту на Донбасі, зараз навіть німці вже схоже не бачать перспектив. Зараз у них наївно вірять тільки на Банковій. Не факт, що роблять це не декларативно.

Тому в зближенні з Україною і оголошення про ПЗМ в День Росії - це ще й політична історія. У німців з російськими все не зовсім просто - кібератаки на Бундестаг, відсутність прогресу по Мінську і Нормандські зустрічі. ПЗМ - це ще й сигнал про те, що Київ все робить правильно. Російські все блокують. Правда, такі політичні рішення не додають плюсів реформ. Тому прогрес прийшов не в результаті реформування різних сфер, включаючи військової та правоохоронної, а в їх відсутність. Значить можна і так «петляти».