Проблематично, та чи критично: чому пробуксовує допомога союзників

У середу, 15 листопада, стало відомо про те, що комбінований пакет національної безпеки США, що включає допомогу Україні, Ізраїлю, Тайваню та зміцнення американського кордону, розглядатиметься Палатою представників після Дня подяки, тобто після 23 листопада. Про це заявив лідер більшості у Сенаті, демократ Чак Шумер в ефірі CNN. «Я дуже сильно хочу, щоб усі чотири запити президента Джо Байдена були схвалені – щодо України, Ізраїлю, гуманітарного та індійсько-тихоокеанського. І ми будемо дуже наполегливо працювати, щоб цього досягти», - наголосив він.

У США, зазначимо, цього тижня була українська делегація, яку за якимись неписаними дипломатичними правилами очолює голова ОП Андрій Єрмак. Напередодні він зробив низку заяв про перспективи війни. За словами Єрмака, 2024 буде вирішальним, тому що «наближається поворотний момент у війні, тому вкрай важливо, щоб Захід зараз не знижував темпів допомоги».

У рамках прохання збільшити цю допомогу керівник президентського Офісу заявив американцям, що російське угруповання в Україні з початку вторгнення збільшилося втричі. Конкретні цифри Єрмак не озвучив, але у вересні ГУР говорило, що це 420 тисяч путінських «визволителів», крім спецпідрозділів та Росгвардії.

Тим часом поки що, з огляду на публікації західної преси, питання підтримки України, скажімо так, пробуксовує. У Конгресі США бажання продовжувати фінансувати Україну «досягнуло нового мінімуму», пише The Washington Post. «Ми ризикуємо зазнати невдачі, подарувати Путіну перемогу саме тоді, коли він перебуває на межі поразки», - заявив сенатор-демократ Крістофер Кунс.

«Останніми місяцями опитування громадської думки показують стійке зниження колись сильної підтримки американського суспільства. Війна в Ізраїлі та міграційна криза на південному кордоні з Мексикою лише посилили ці тенденції та можуть стати похоронним дзвоном для американської допомоги Україні», - підсумовує WP.

Тим часом у Пентагоні повідомили, що залишилося близько мільярда доларів на допомогу Києву. Радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван недавно заявив, що здатність Вашингтона «повністю фінансувати» потреби України «стає дедалі важче з кожним тижнем». "Вікно закривається", - констатував він.

Журнал Newsweek також пише про те, що війна в Україні «йде не дуже добре» через зволікання із західною допомогою. The Economist у свою чергу констатує, що війна може затягтися ще на п'ять років за нинішнього обсягу постачання західних озброєнь.

Тривожна дійсність із подальшою допомогою воюючої України наочно проявилася на засіданні Ради Євросоюзу, що відбулося 13-14 листопада, на рівні глав МЗС та міністрів оборони. Генсек НАТО Єнс Столтенберг, який прибув до Брюсселя для участі у засіданні, заявив, що «ситуація на полі бою складна». «Це просто робить ще важливішим збереження та нарощування нашої підтримки України, тому що ми не можемо дозволити президенту Путіну перемогти», - наголосив він.

З підтримкою, утім, справді виникають серйозні проблеми. З одного боку, над союзниками тяжить невизначеність через внутрішньополітичну кризу в США, де республіканці та демократи ніяк не можуть узгодити подальші обсяги допомоги ЗСУ. Представники ЄС вже попереджали, що Європа не зможе замістити обсяги американської підтримки, які потенційно можуть випасти. З іншого боку, з'ясувалося, що й із власними обсягами Євросоюз має проблеми. Так, глава вітчизняного МЗС Дмитро Кулеба публічно визнав, що інформація агентства Bloomberg про нездатність ЄС виконати взяті на себе минулої весни зобов'язання та надати ЗСУ до березня 2024 року 1 млн артилерійських боєприпасів – «на жаль, правда». На думку дипломата, не йдеться про відсутність політичної волі, а виною всьому - «жалюгідний стан оборонної промисловості» ЄС та «дуже багато бюрократії».

«Ми продовжуємо переслідувати цю мету. Може, ми не досягнемо її до кінця року, але це залежатиме від того, як швидко будуть виконані контракти», - заявив верховний представник ЄС із міжнародних справ та політики безпеки Жозеп Боррель.

При цьому він зазначив, що близько 40% продукції оборонної промисловості ЄС експортується до третіх країн – отже, браку виробничих потужностей немає. «Можливо, ми маємо спробувати перенаправити цю продукцію на пріоритетний напрямок, а це Україна», - запропонував пан Боррель, по суті вступивши із заочною полемікою з Кулебою щодо «жалюгідного стану» оборонної промисловості. Він також наголосив: «понад 300 тис. боєприпасів із армійських запасів» уже поставлено Україні.

Песимістичнішим у своїх оцінках виявився глава Міноборони Німеччини Борис Пісторіус, який визнав нездійсненність мети в 1 млн снарядів до березня-2024. «Я не обіцяв мільйон боєприпасів, і це було цілком свідомо. Правильніше запитати: чи був колись цей мільйон реалістичною метою?» - запитав пан Пісторіус.

Утім, відразу після батога він дістав пряник, повідомивши, що Берлін ретельно опрацьовує рішення подвоїти обсяг військової допомоги Україні в 2024 році до €8 млрд. «Я дуже сподіваюся, що це вийде», - зазначив німецький міністр. Він також озвучив номенклатуру планованих військових постачань. Так, стало відомо, що Німеччина передасть Україні ще десять танків Leopard1 A5, 14 всюдиходів Bandvagn 206, п'ять гусеничних санітарних машин Warthog підвищеної прохідності, броньовану машину для розмінування Wisent 1, понад 2,5 млн патронів для стрілецької зброї та більше 1 тис. боєприпасів калібру 155 мм.

Як зазначив у розмові з Lenta.UA один із чинних вітчизняних дипломатів, «і план німецького уряду збільшити фінансування військової допомоги, і нові постачання – чіткий і однозначний сигнал Берліна про рішучу готовність підтримувати Україну навіть у нинішніх, непростих умовах».

Натомість співрозмовник визнав, що колись обіцяний Жозепом Боррелем окремий фонд військової допомоги Україні на суму €20 млрд, розрахований на чотири роки, навряд чи стане таким, як планувався і серед тих, хто засумнівався у його доцільності, перше місце, за його словами, грає саме Німеччина. У цьому контексті зазначимо, що глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що замість обіцяного паном Боррелем фонду в ЄС створять фонд, участь у якому для членів Євросоюзу буде добровільною, хоча зрозуміло, що це збільшить «навантаження на плечі» країн, що беруть участь у ньому.

Як відомо, лейтмотивом усіх зустрічей союзників України давно стала зведена в константу обіцянка підтримувати Київ «стільки, скільки потрібно». Однак, як показала остання зустріч Ради ЄС, не все так гладко у цьому напрямі. Визнають це і профільні експерти. Обсяг військової допомоги для ЗСУ із боку Заходу помітно знизився, зазначив в ефірі телемарафону військовий експерт Владислав Селезньов.

«Я думаю, що економіка країни колективного Заходу досі не перебудувалася на те, що потрібно збільшити обсяги виробництва, зокрема, боєприпасів. Адже коли 30 років колективна Європа роззброювалася, коли армію тієї ж Німеччини було скорочено в кілька разів, то очевидно, що за таких умов у короткий проміжок часу налагодити стійке, безперебійне та у великих обсягах виробництво вкрай важко, але динаміка є, і я думаю, чим далі, тим більше ці обсяги зростатимуть, бо очевидно, що ця війна надовго і ворог продовжуватиме реалізовувати свою місію, щоб зруйнувати Україну як державу, та знищити українців як складову спільноту народів світу. Тому очевидно, що наші західні партнери зрештою реалізують повний кейс щодо збільшення обсягів виробництва зброї та боєприпасів. Але на це просто потрібен час», - підсумував Селезньов.

У свою чергу, його колега з експертного цеху Олександр Мусієнко констатує: «Щодо важливості розуміння ситуації та відповідно підтримки нас нашими партнерами, зазначу таке. Українські Сили все ще продовжують наступальні дії і тому не можна сказати, що ми вже на сто відсотків у фазі позиційної війни чи війни на виснаження (attrition warfare). Однак навіть якщо нам світить не зовсім втішна перспектива переходу в стадію війни на виснаження, важливо зрозуміти нам самим і постійно невпинно пояснювати нашим партнерам, що спільний Захід технологічно сильніший за Росію. І за умови злагодженого постачання та забезпечення нас зброєю та ресурсами (відповідно до наших запитів та списку головнокомандувача ЗС України), ми здатні здолати ворога в цій війні. Російський диктатор прорахувався, оскільки готувався до стрімкої переможної битви. Але війна пішла не за планом і почала переростати в затяжну, в якій Росія вже зазнала надзвичайно великих втрат у техніці, озброєнні та живій силі. Тобто почала набувати ознак війни на виснаження, до якої Росія не готувалася. І, попри все, проблеми вже помітні. Наприклад, якщо зараз армія агресора може, хоч і не без проблем, компенсувати втрати в живій силі, то з танками, бронетехнікою, а іноді навіть з артилерією – труднощі стають дедалі помітнішими. Акцент ворогом робиться на живу силу та авіацію. Звернення за допомогою до Ірану та КНДР, щоб гасити прогалини в оперативному забезпеченні боєприпасами, є ще одним свідченням того, що багато пішло для них не за планом».

Задавшись питанням про те, чому за таких розкладів Захід так сприймає Росію, «ніби це СРСР, який всерйоз готовий розчищати дорогу для своїх танків артилерійськими ударами тактичною ядерною зброєю і йти на Ла-Манш або ще кудись», Олександр Мусієнко підсумовує: «Та тому, що сама Росія дуже активно, особливо зараз, використовує міф про непереможність, готовність воювати і досягати цілей хоч десятиліттями. Але це все ілюзія, яка лягає на російські ІПСО. Згадайте приклади війни на виснаження, коли Росія без підтримки інших фронтів союзниками перемагала у війні на виснаження? Можливо хіба що відступ у глибокий тил, ціною спаленої військами Наполеона Москви. Ворога не можна недооцінювати – це факт. Але не варто переоцінювати. Український народ, прикладом героїчного опору агресору, продовжує розбивати міфи про «російську непереможність» і цю волю важливо зберегти. А нашим Західним партнерам варто просто допомагати нам усіма можливими засобами нашої спільної перемоги».

Слід зазначити, що на болотах справді, як і каже Мусієнко, з кожним днем дедалі голосніше звучить мелодія перемобєсія. Так, недавно путінський спікер Пєсков заявив, що «перемогти Росію неможливо в принципі», а заступник постпреду РФ при ООН Дмитро Полянський запевнив, що у Москви є достатньо «важелів впливу, щоб здобути перемогу і виконати всі поставлені завдання».