Простий народ чекав від нього чуда, а він обдурив очікування

23 травня 1498 року Джироламо Савонарола за величезного збігу народу, який прийшов подивитися на страту для когось колишнього кумира, а для когось колишнього тирана, був повішений.

Потім його труп спалили, що, напевно, нагадало багатьом про влаштовані раніше Савонаролою, який кілька років був фактичним правителем Флоренції, "вогнища марнославства", де спалювали предмети, які могли схилити городян до гріха або відволікти їх від молитов. Частково ці предмети приносили самі городяни, частково їх насильно забирали у них послідовники Савонароли.

7 лютого 1497 року, за переказами, на одному з таких "вогнищ" власноруч спалив свої картини Сандро Боттічеллі. Вже по цьому можна судити, який вплив на уми мав Савонарола. Однак у результаті його "кейс", як завжди в нього цинічно і точно, описав Маккіавеллі: "Введені їм порядки впали, як тільки натовп перестав у них вірити, у нього ж не було засобів утвердити у вірі тих, хто ще вірив йому, і примусити до неї тих, хто не вірив " .

Савонарола був добре освіченою людиною і походив із багатої сім'ї. Однак уже в юності він зрікся забезпеченого світського життя і став ченцем, добровільно наклавши на себе масу обмежень. Він став критикувати римських пап (тоді було за що), але на цьому не зупинився і поступово дійшов (усвідомлено чи несвідомо) до логічного фіналу – проголосив себе пророком та єдиним вірним послідовником Христа, якого він проголосив королем Флоренції, а себе – кимось на кшталт його намісника на Землі.

При цьому, на відміну від римських пап, критикуючі чужі гріхи, він сам аскетичний спосіб життя. Окрім офіційної церкви, Савонарола обрушився і на багатіїв, заявляючи, що їхнє багатство нажите за рахунок пограбування бідняків, і банкірів, які давали позики під величезний відсоток, яких він у результаті вигнав з міста. Не дивно, що в нього з'явилося безліч послідовників.

Але, крім послідовників, у нього були і противники, один з яких викликав його на "випробування вогнем" – вони мали пройти через багаття. Поки Савонарола чекав на опонента, пішов дощ, через який дрова для багаття відволожилися, і він повернувся до монастиря, оголосивши про свою перемогу. Натовп, однак, визнав інакше - і вже наступного дня його буквально витягли з монастиря і віддали під церковний суд. Під тортурами він заявив про те, що його пророцтва були брехнею та обманом.

Для протестантів Савонарода став одним із попередників Реформації та мучеником за віру. Згодом його оголосила мучеником і католицька церква. Але найцікавіше у всій цій давній історії інше - те, що вона у різних варіантах повторювалася у різних куточках світу багато разів.

Адже в самій Флоренції під час фактичного правління Савонароли були заборонені всі книги, крім Біблії, на вулиці не дозволялося співати пісні (і це в Італії) - лише псалми, жінки повинні були носити непомітний одяг, а в будь-який багатий будинок у будь-який момент могли увірватися хлопчаки-послідовники Савонароли, щоб "очистити" його від гріховних предметів. Чи довго це могли витримати флорентійці, хай це навіть їм спочатку і подобалося?

Ну і ще одна обставина - як виявилось, і як було передбачено ще дві тисячі років тому, простому народу потрібно було, щоб повірити в Савонаролу як намісника Христа на Землі, чудо. А він не тільки не зумів зробити такого "простенького чуда" як пройти живим через вогонь, а й намагався потім замість покаяння "вивернутись" з цієї ситуації. Цього йому не пробачили.

Фото: Википедия