П'ять вражаючих фактів про південнокорейському тріумфатора «Оскара» 2020

Південнокорейський режисер Пон Чжун Хо став тріумфатором «Оскара» 2020 року, отримавши статуетку в чотирьох категоріях «Кращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий оригінальний сценарій», «Кращий іноземний художній фільм». Це другий випадок в історії премії після Уолта Діснея (1954 рік), коли хтось стає чотири рази лауреатом «Оскара». За цю ж картину Пон Чжун отримав «Золоту пальмову гілку» на 72-му Каннському кінофестивалю в травні 2019 року.

Lenta.UA зібрала найцікавіші факти про південнокорейському кінематографістів.

1. Народився 14 вересня 1969 року в Тегу (Республіка Корея) в сім'ї графічного дизайнера. Однак, як не дивно, батьки не бачили сина у творчій професії.

2. Пон Чжун Хо вирішив стати режисером в дитинстві, але через тиск батьків йому довелося вступити на факультет соціології університету Енсе.

3. У роки навчання одночасно був активним учасником як драматичного гуртка, так і політичного студентського руху.

4. Тяга до кіно пересилила соціологію і Пон Чжун надійшов в Корейську академію кіномистецтва, де зняв 16 короткометражних фільмів. Повнометражним дебютом став фільм «Гавкаючі собаки ніколи не кусають» (2000), де відразу проявився його авторський стиль: чорна комедія з сильним соціальним підтекстом.

5. З огляду на, що за першою освітою Пон Чжун був соціологом - він завжди активно цікавився соціальними проблемами і зараз він є членом корейської Нової демократичної (нині Робочої) партії - це партія лівого спрямування. Вона заснована на принципах: соціалізму, енвайронменталізму (боротьба за екологію), фемінізму і пацифізму.

Пон Чжун брав в кіно все більш гострі в соціальному плані теми. Його фільм «Спогади про вбивство» (2003), який завоював три призи кінофестивалю в Сан-Себастьяні та премію «Великий дзвін», був на тему нерозкритих злочинів. Що стосується його вже знаменитих «паразитів» - фільм пронизаний нещадною сатирою на тему прірви між багатими і бідними, що для художника з соціалістичними поглядами - не дивно. Вражає інше, що режисер не ідеалізує простих людей, а навпаки показує, що причини людських бід криються набагато глибше питань соціальної нерівності.

ФОТО (скрін): twitter.com/TheAcademy