Реальні ризики та путінські мрії: чого чекати на війні у лютому-березні

Згідно з даними Генштабу ЗСУ, рашисти не припиняють активних наступальних дій на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках. Судячи з цієї географії - основне напруження військових пристрастей йде біля багатостраждального Бахмута. Також бої наближаються і до Костянтинівки, яка знаходиться за два десятки кілометрів на південний захід. Місто, зазначимо, є важливим логістичним вузлом для перекидання підкріплень бахмутського угруповання ЗСУ.

Так званий голова так званої «ДНР» недавно заявив, що ця дорога (з Костянтинівки на Бахмут) вже під вогневим контролем РФ і по суті блокована. У Залужного це, втім, не підтвердили. При цьому до Костянтинівки з Бахмута в будь-якому випадку можна дістатися альтернативною трасою через Часів Яр. Також із цього міста йдуть дороги на Слов'янськ та Краматорськ. Таким чином, можна припустити, що саме захоплення Часового Яру, ймовірно, буде однією з ключових цілей рашистів у бахмутській операції. Як, втім, і продовження наступу на північ від Бахмута на Червону Гору, щоб перерізати трасу зі Слов'янська.

До речі, куратор «вагнерівців» Пригожин заявив, що мета боїв Бахмут – не так саме місто, як зв'язування українських ресурсів на цьому напрямі. «Завдання взяття Бахмута полягає у знищенні української армії на околицях міста та перешкоді будь-яким наступальним діям на будь-якому напрямі фронту. Усі свої боєздатні частини ЗСУ відправляють до Бахмута. А ПВК їх знищує, відкриваючи на решті напрямів оперативні можливості», - стверджує путінський кухар.

Не можна виключати, що пригожинський меседж – це не більше, ніж спроба вкидання в інформпростір тези про те, що рашистам, мовляв, Бахмут як такий не цікавий, а тому ЗСУ даремно витрачає сили та ресурси на його жорстоку оборону. Проте з іншого боку, про це регулярно пишуть і авторитетні іноземні медіа. Чергова публікація на тему безглуздості утримання Бахмута ціною високих втрат днями вийшла у CNN. Там йдеться про те, що Захід закликає офіційний Київ переключити увагу на планування наступу на півдні країни. За даними видання, це повідомлення нібито було передано українському керівництву чиновниками Білого дому, які відвідали Україну під завісу минулого тижня.

CNN не уточнює, про кого йдеться, але, як відомо, буквально днями в українській столиці побував директор Центрального розвідувального управління США Вільям Бернс. Глава ЦРУ зустрівся з президентом Зеленським, а також найвищим військовим керівництвом нашої країни. Як повідомила за підсумками цього візиту The Washington Post, посиланням на свої джерела, Бернс приїжджав в Україну з тим, «щоб проінформувати Зеленського про свої очікування щодо військових планів Росії на найближчі тижні та місяці».

При цьому видання окремо згадує Бахмута. Наголошуючи, що місто, тим більше в нинішньому його стані не має стратегічного значення, WP констатує, що Захід пропонує українському керівництву замість виснажливої битви за місто перейти до механізованої маневреної війни з використанням танків і БМП, які незабаром будуть передані. Видання припускає, що ключовим фактором, який турбує Вашингтон у бахмутському кейсі, є високі втрати ЗСУ, які можуть негативно позначитися на майбутніх контрнаступних операціях.

Як би там не було, але публічно військово-політичне керівництво України ні сном, ні духом не згадує про наміри відступати від Бахмута. Тим часом на південний захід від Донецька з'явився ще один напрямок, який прийшов в активний рух – Вугледарський.

Нагадаємо, що восени 2022-го рашисти вже наступали на цій ділянці та захопили Павлівку на південь від Вугледару. Але далі цього просунутися не змогли. Захоплення Вугледара важливе для окупантів з точки зору Маріуполя – це найближчий український плацдарм, з якого ЗСУ можуть спробувати прорив на південь Донецької області до Азовського моря.

Тим часом деякі військові експерти припускають, що ця нова операція «визволителів» - частина їхніх зусиль щодо розтягування фронтової лінії з метою перешкодити ЗСУ концентрувати сили на якомусь із напрямків. У цю канву вписується те, що нещодавно наступальні дії розпочалися й у Запорізькій області. І хоча масштаб їх не виглядає великим, це однозначно відволікає резерви на ліквідацію загрози прориву.

Загалом, як заявив днями заступник начальника ГУР Міністерства оборони України Вадим Скибицький, у розв'язаній путінською Росією війні основними районами бойових дій у лютому та березні будуть Донбас та Луганщина. З ним погодився в ефірі телемарафону військовий аналітик Олексій Гетьман. «Інформація про визначальну весну та початок літа неоднозначна: з одного боку, кажуть, що активні бойові дії будуть у лютому, а з іншого – активні бойові дії будуть наприкінці весни та на початку літа. Тут річ у тому, що Путін надав черговий наказ своїм Збройним силам до першого березня «звільнити» всю Донецьку та Луганську область. Тому очікується, що активні бойові дії триватимуть і сьогодні. А з іншого боку, всі мобілізаційні ресурси, що залучаються ними, – техніка та люди – стануть відносно готові до серйозних дій наприкінці весни. Отже, можливі активні дії як прямо зараз, так і із закінченням календарної зими», - наголосив Олексій Гетьман. Він також зазначив, що на сьогоднішній день у Росії мобілізовано близько 315 тисяч осіб, проте мобілізаційного ліміту РФ немає і до травня до армії там можуть залучити півмільйона-мільйон росіян.

«Головним полем бою будуть Донеччина та Луганщина, адже сьогодні росіяни планують захопити саме ці території. Про Херсонську та Запорізьку області поки не йдеться, швидше за все, це буде їхній наступний план на травень. Сподіваємось, що їм це не вдасться. Але прямо сьогодні під Бахмутом продовжуються активні бойові дії і там зараз справді пекло, тому що якщо раніше там «виступали» вагнерівці та свіжомобілізовані військовослужбовці РФ, то зараз наголос робиться саме на регулярних частинах армії РФ – десантно-штурмових військах та спецназ», - підсумував Олексій Гетьман.

Тим часом, дуже цікаву заяву зробив Лукашенко з приводу загрози нового наступу з Білорусі. Зазначимо, що українське командування реалістичність ризиків не підтверджує, але оборону кордону укріплює. Отож, за словами «бацьки», йому нібито пропонують укласти пакт про ненапад з Україною. «Не знаю, навіщо це українцям... З одного боку, просять нас, щоб ми в жодному разі не воювали з Україною, щоб наші війська туди не рухалися. Пакт про ненапад пропонують укласти. А з іншого боку, готують цю гримучу суміш та активно озброюються», - заявив самопроголошений президент РБ.

Судячи з контексту слів «останнього диктатора Європи» – пропонував укласти так званий офіційний пакт Київ. На що вже відреагував Володимир Зеленський. «Все, що Україна офіційно пропонує, ви чуєте. Ми нападати на Білорусь не збираємось і ніколи не збиралися. Немає таких намірів. І це головний сигнал від усього українського народу. Для нас дуже важливо, щоб Білорусь не втратила своєї незалежності», - наголосив нинішній господар Банкової, дипломатично промовчавши про те, що від цієї самої незалежності в контексті російсько-української війни насправді залишилися ріжки та ніжки. 

Тому очевидно, що розмови про якісь «пакти» - не більше, ніж традиційні для «Луки» байки про якісь змови та залаштунки, за якими нічого конкретного не варте. А питання про те, чи буде наступ з Білорусі чи ні насамперед упирається не так у бажання/небажання самого Лукашенка, як у можливості Москви створити та озброїти достатнє для атаки угруповання військ. Бо навіть якщо білоруська армія все ж таки вступить відкрито у війну, сама по собі вона, на переконання військових експертів, нічого зробити на українському напрямі не зможе – для масштабної атаки потрібні десятки, а то й сотні тисяч рашистів. Чи є вони в путінському «загашнику» саме для цієї мети – поки що незрозуміло, хоча, на переконання секретаря РНБО Олексія Данилова, взяття української столиці, що логічно здійснюватиме саме з білоруського напряму, залишається ідеєю фікс бункерного мешканця.

«Завдання максимум – прорив на оперативних напрямках: південь, завершення окупації Донецької та Луганської областей, переривання ланцюжків постачання зброї. І, звісно, Київ залишається головною мрією путінських фантазій. Росія готується до наступу, першою ознакою якого, відповідно до постійної тактики, є реалізація активних інформаційних заходів. Перед тим, як починають стріляти танки, у хід ідуть отруйні інформаційні гази, що складаються з брехні, маніпуляцій, фейків та дезінформації, активізації агентів інформаційного фронту. І якщо вам починають розповідати про незліченну кількість навчених і до зубів озброєних мобілізованих, надсучасної російської військової техніки, про останнє покоління ракет, які зметуть центри прийняття рішень, про новітні розробки, армію БпЛА і про те, що «путін починає воювати по-справжньому» , і тому українська армія не має жодних шансів – знайте, це працює ворог, через різні анонімні канали та своїх агентів впливу. Ворог, який хоче зламати волю, посіяти зневіру у ЗСУ та наші сили. Нас хочуть залякати, бо перемогти на полі бою вони не спроможні. Ми повинні з вами це пам'ятати», - наголосив Олексій Данилов.

Він також додав, що «Україна в лютому 2023 року – це зовсім інша країна, ніж та, яка була в лютому 2022-го». «Водночас, ще не час розслаблятися, попереду багато випробувань, крові, смертей та важкої праці. Ворог справді сильний і підступний, його недооцінка смертельно небезпечна. Він ще має великий ресурс – людську масу, ракети і тонни військового заліза. Він розумніє, набирається досвіду та навчається на помилках. Про це потрібно знати, пам'ятати та враховувати. Але також слід пам'ятати, що Росія приречена програти. Історична місія України – добити химеру постімперської освіти та назавжди знищити саму ідею імперської Росії. З тим, щоб світ позбавився цієї глобальної загрози, Україна сьогодні платить найвищу ціну з можливих – це наша жертва на вівтар свободи та демократії», - резюмував секретар Ради безпеки.