Скандал в Киеве из-за строительства второй очереди Hilton: жители заявляют о незаконности застройки, специалисты — об угрозе экокатастрофы

Йдеться про об’єкт на бульварі Тараса Шевченка, 28–30 — “будівництво готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами”. Формально все виглядає майже бездоганно: є паспорт об’єкта, є дозвіл на виконання будівельних робіт, є проєктна документація. Але щойно починаєш уважно читати папери і говорити з людьми на місці - з’являється зовсім інша картина.

До журналістів Lenta.UA звернулися місцеві мешканці зі скаргами на забудову, яка ведеться впритул до житлових будинків. Коли журналісти приїхали на місце, люди, яких вони зустріли у дворі, відмовлялися говорити на камеру. Причина одна: страх.

Вони прямо казали, що бояться тиску і не хочуть, аби після публічності в них почалися проблеми.

І це, мабуть, один із найточніших маркерів того, що в історії щось не так. Бо коли будівництво дійсно прозоре, законне і безпечне, мешканці зазвичай не ховають очі та не бояться озвучити свою позицію вголос.

Згідно з паспортом об’єкта будівництва, йдеться про II чергу будівництва готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами у Шевченківському районі Києва. Замовник  ТОВ “Міжнародно-діловий центр”. Проєктна організація  ТОВ “Архіматика”. У документах вказано, що площа забудови становить 269 квадратних метрів, загальна площа будівлі  2579,4 квадратного метра, поверховість  3 наземні та 2 підземні поверхи. Клас наслідків СС3.

Останній пункт особливо важливий. Клас СС3  це найвищий клас відповідальності. Тобто йдеться не про дрібний технічний об’єкт і не про щось другорядне. Це категорія, яка передбачає підвищені вимоги до безпеки, контролю та наслідків у разі помилки, руйнування чи аварії.

Ці знімки демонструють, що будівництво ведеться фактично впритул до житлових будинків.

Крім того, на місці можна чітко побачити, що на території цієї забудови вже встановлено три генератори, які обслуговують готель, а також два біотуалети для працівників.

І саме тут починаються питання.

У відповіді ДІАМ на адвокатський запит підтверджується, що в реєстрі є дозвіл на виконання будівельних робіт, а також проєктна документація. Але в тій самій відповіді є фраза, яка виглядає критичною: у матеріалах проєктної документації відомості щодо фактичної відстані плануємої забудови від сусідніх будівель, у тому числі будинку №6-А, відсутні.

Фактично це означає, що щодо одного з ключових питань у конфлікті, наскільки близько новий об’єкт підходить до вже існуючого житла у наявній документації немає даних.

Для мешканців це не формальність. Для них це питання безпеки, інсоляції, шуму, доступу спецтехніки, ризиків для фундаментів і просто права нормально жити у власному будинку, а не впритул до будмайданчика.

Ще один важливий момент: у матеріалах, які є у розпорядженні мешканців, ставиться питання, чи погоджувалися межі будівництва з власниками будинку на Пирогова, 6-А, а також чи перевірялася відповідність цільового призначення земельної ділянки фактичним намірам забудови.

Тобто навіть за наявності дозволу залишаються принципові питання: чи повно відображені параметри об’єкта, чи не виникає суперечність між формальними документами та реальними умовами на місці, і чи взагалі мешканці сусідніх будинків були належним чином включені в процес.

12 лютого 2026 року мешканці сусідніх будинків, а також жителі будинків на Пирогова  звернулися до ТОВ “Міжнародно-діловий центр” із письмовою заявою про надання інформації та документів.

Їхній запит виглядає показово: люди просять не “політичних заяв”, а базові документи, які мали б бути доступними і зрозумілими, якщо все відбувається прозоро.

Серед того, що вони вимагають надати: 

- копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку; 
- кадастровий номер та документи щодо відведення землі; 
- містобудівні умови та обмеження; 
- проєкт організації будівництва; 
- схему транспортних під’їздів і графік руху будівельної техніки; 
- заходи безпеки для прилеглих житлових будинків; 
- генеральний план об’єкта; 
- дозвіл на виконання будівельних робіт; 
- копії звітів інженерно-геологічних та геодезичних вишукувань; 
- звіт з оцінки впливу на довкілля; 
- копію протоколу громадських слухань; 
- строки виконання робіт; 
- дані відповідальних осіб замовника і генпідрядника; 
- графік проведення шумних робіт.

Окрема деталь лист Управління патрульної поліції у місті Києві про погодження тимчасової схеми організації дорожнього руху. У ньому йдеться вже не просто про комплекс, а також про “споруду подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття групи П-1”.

На папері це звучить так, ніби в проєкт інтегровано соціально чутливий та суспільно корисний компонент. Але саме в таких історіях особливо важливо розуміти: чи не використовується формула про “укриття” як зручне бюрократичне обґрунтування для розширення або спрощення погоджень.

Інакше кажучи, тут виникає логічне запитання: що є основною суттю об’єкта - справді безпекова інфраструктура чи комерційна забудова у надзвичайно чутливій частині центру міста?

Ще одна тривожна деталь у відповіді ДІАМ: інспекція прямо пише, що не володіє інформацією щодо обставин прийняття рішень посадовими особами ДАБІ, оскільки почала виконувати відповідні функції лише з вересня 2021 року.

Тобто державний орган підтверджує наявність документів, але водночас не може повноцінно пояснити, на яких саме підставах і за яких умов певні рішення ухвалювалися раніше.

Для пересічного читача це можна перекласти просто: документи є, а цілісної і переконливої історії їх появи  немає.

Саме в таких сірих зонах у Києві роками й виростали найконфліктніші забудови.

Будівництво на Шевченка, 28–30 — це не периферія і не “порожня ділянка”. Це центр столиці, щільна забудова, безпосереднє сусідство з житловими будинками, висока комерційна цінність землі і, як наслідок, надто висока ціна будь-якого компромісу.

Саме тому історія з будівництвом другої черги Hilton виглядає не як локальна суперечка між кількома сусідами і забудовником, а як типовий київський сюжет: поки у паперах усе більш-менш акуратно, на землі люди відчувають безсилля, не розуміють, що саме відбувається, і бояться відкрито говорити.

І головне — йдеться вже не лише про дискомфорт чи порушення норм. Мешканці прямо бояться, що через роботи впритул до будинків їхні будинки можуть дати тріщини, просісти, а в найгіршому випадку — буквально піти під землю. Саме цей страх можливого обвалу і руйнування житла робить ситуацію навколо забудови не просто конфліктною, а потенційно небезпечною.

Питання тут уже не лише до забудовника. Питання до міста, до контролюючих органів, до прозорості всього ланцюга погоджень.

Бо якщо в документації відсутні дані про відстань до сусідніх будинків, якщо люди письмово вимагають показати базові документи, якщо вони бояться називати свої імена на камеру, — це вже достатній набір сигналів для публічного і дуже жорсткого контролю.

На сьогодні є підстави стверджувати, що будівництво біля Hilton є незаконним навіть у юридично доведеному сенсі. Є достатньо фактів, щоб ставити інше, не менш важливе питання: чи не прикривається формально дозволена забудова документальними прогалинами, бюрократичними маневрами і мовчанням наляканих людей?

І поки на це питання не буде повної, публічної і документально вичерпної відповіді, історія на Шевченка, 28–30 виглядатиме не як “звичайне будівництво”, а як ще одна потенційно токсична забудова в центрі Києва.