Экономика Шериф

"Запасной аэродром" в странах Европы или России от владельца Шерифа?

16:00 23 апр 2024.  133 Читайте на: УКР РУС

Охоронна компанія “Шериф” існує на українському ринку з 2003 року та зараз намагається показати себе у публічному полі однією з найбільших у цій сфері.

Ми дізналися про керівника цієї охоронної структури Дмитра Стрижова і методи його роботи дещо більше. І схоже, що він є не зовсім таким, яким хоче здаватися для публіки.

У своїх рекламних інтерв’ю власник компанії Дмитро Стрижов “Шериф” часто підкреслює, що його бізнес не має нічого спільного з однойменними компаніями з Молдови та росії. Російська охоронна компанія “Шериф” працює на ринку з 1993 року (тоді ще як охоронно-детективне агентство), активно співпрацює з російськими державними органами, військовими, охороняла олімпійські об’єкти у Сочі тощо. Нинішні власники - Віктор Савін та Валерій Орєшкін.

Молдавська корпорація “Шериф” донедавна контролювала економіку самопроголошеної республіки Придністров’я (має бізнес у різних секторах), існує теж з 1993 року. Власники молдавського “Шерифа” - виходець з КДБ Віктор Гушан з українським громадянством, Ілля Казмали, Дмитро Огірчук та інші. Молдавська структура має бізнес і в Україні, у т.ч. інтернет-провайдер “Інтертелеком”. Чи не успіхами бізнесменів з сусідніх країн міг надихнутися у 2003 році українець Дмитро Стрижов, який заснував однойменну компанію “Шериф” в Україні? Сам він у рекламі пояснював, що подобається, як працюють шерифи у США, тому так і назвав свою фірму. До речі, російський “Шериф” на своїй батьківщині теж доволі впізнавана охоронна компанія. У всіх власників трьох холдингів в Україні, Молдові, росії, мабуть, були якісь спільні уподобання на момент початку бізнесу і, можливо, не лише вподобання.

Директором та співвласником українського охоронного холдингу “Шериф” (Sheriff) є підприємець Дмитро Стрижов, який мешкає у Києві. Він сам походить з родини військового, навчався у Криворізькому військовому ліцеї, Сумському військовому інституті артилерії (з якого був відрахований на 3 курсі за бійки), пізніше у Київському політехнічному інституті на “менеджера організацій” та Національній академії держуправління. Навчаюсь у КПІ, працював охоронцем. У 2003 році створив і очолив охоронну компанію “Шериф”, а у 2006 вже однойменний охоронний холдинг. Цікаво було б почути від Дмитра і те, хто був інвестором мільйонів гривень у цей бізнес для його запуску у 2000-ні роки.

З 2014 року компанія почала займатися охоронною сигналізацією. З 2019 року була досить відомою охоронною компанією у Києві та столичному регіоні. А у 2020 році вирішила “розширюватися” по Україні через франшизи. Але це більше схоже на медійний прояв, компанія має не так багато співробітників і клієнтів за межами Києва та області. У деяких містах, де компанія має об’єкти під охороною, взагалі відсутні її співробітники, а виїзди роблять охоронці та монтери від інших фірм-партнерів.

У 2015-2019 роках Дмитро Стрижов був депутатом міськради Києва від партії “Об'єднання “Самопоміч”, на обрання витратив 300-400 тис. грн. Був членом депутатської комісії Київради з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту. При цьому часто пропускав засідання та не опублікував депутатські звіти за 2018 та 2019 роки. А у період між 2007-2012 роках встиг побути помічником народного депутата від Блоку Юлії Тимошенко Ігоря Воротнюка, у 2006-2010 роках Стрижов був депутатом Дарницької районної ради Києва від БЮТ.

З політикою Дмитро закінчив, але є спортсменом та активним учасником спортивних об’єднань. А завершення політичних протистоянь дозволяє співпрацювати з владою Києва, до якої він був в опозиції, маючи депутатський значок. Без політичної залежності бізнес почав розширюватися швидше.

Сотні фірм, з яких лише декілька працюють

Якщо поглянути структуру бізнесу умовної групи “Шериф”, то виникають певні питання. Річ у тім, що на Дмитра Стрижова зареєстровано близько 112 фірм. З них лише 4 протягом 2022 року вели господарську діяльність та мали річний сукупно дохід у майже 34 млн грн. До того і сам Дмитро Стрижов зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Ще 97 фірм зареєстровано на дружину Дмитра Стрижова Марину, з яких 61 приносила доходи (загалом за 2022 рік - понад 187 млн грн). При цьому у частині фірм з доходами понад 5 млн грн обліковується всього 1 штатний співробітник (ТОВ “Шериф-Еліт 01”, ТОВ “Шериф-Тернопіль”, ТОВ “Шериф-Луцьк”, ТОВ “Шериф-Пульт 046”, ТОВ “Шериф-Реагування” та декілька інших). До сімейного бізнесу відноситься й охоронна компанія “Грізлі” (Grizzly). Марина Стрижова також є ФОПом з 2% єдиного податку.

Частина бізнесу записана на родичів дружини ексдепутата. Батькам дружини Дмитра Стрижова належить 89 фірм, дохід яких за 2022 рік склав 257,5 млн грн. З цікавого: тещі Дмитра Стрижова належить “Детективно-охоронне агентство “Грізлі”, де працюють 2 людини та яке заробило у 2022 році 5 млн 772 тис. 600 грн. Як стало відомо, теща бізнесмена страждає на хворобу Альцгеймера. Це означає, що людина може не орієнтуватися у просторі, втрачати пам’ять та не розуміти, що відбувається навколо, і потребує догляду. При цьому вона залишається власницею охоронного бізнесу з річним оборотом у майже 143 млн грн.

10 підприємств належать Анні Обломєй - дружині брата Марини Стрижової, але вони у 2022 році не вели фінансової діяльності. Ще 3 фірми належать брату Стрижової, проте вони займаються торгівлею. Частина компаній можуть належати людям, які працюють або працювали у “Шерифі”. Не варто дивуватися захмарним цифрам - маються на увазі доходи компаній, а видатки деяких з них можуть бути більшими за доходи, відповідно фірми можуть йти у мінус.

Таке розмаїття фірм викликає питання щодо прозорості роботи всієї структури. При цьому частина фірм є платниками ПДВ, частина фірм на спрощеній системі оподаткування з 5% податку від прибутків. Частина взагалі на папері існує. Вірогідно, це робиться для оптимізації оподаткування та отримання більших прибутків. А ще на випадок проблем з правоохоронцями - щоб заплутати їх.

Можливо, частина працівників не оформлені на фірми, а надають послуги за цивільноправовими договорами або як ФОПи (якщо є мінливість кадрів). Можливо, фірма уникає оподаткування по частині співробітників. Це питання могло б зацікавити Мінсоцполітики та податкову - як 300 співробітників охороняють об’єкти, працюючи у фірмах з оборотом півмільярда гривень (хоча за словами Стрижова співробітників понад 2,5 тисячі)? Але це наше припущення. Так робити вигідніше, ніж тримати співробітників у штаті та платити стабільну зарплату, а ще відраховувати з неї 40,5% податків. І так простіше тимчасово перекидати співробітників з однієї фірми на іншу. Але на ці питання може відповісти лише сам Дмитро Стрижов або його топменеджмент.

Дмитро Стрижов уникає війни чи готує запасний план?

За даними з наших джерел, значну частину свого часу бізнесмен проводить за кордоном, зазвичай у Швейцарії (214 дні у 2023 році та 212 дні у 2022 році загалом у Європі), а не в Україні. Що він там робить - пояснити важко. Туди він перевіз свою родину та знаходиться з ними. Також перебування за кордоном може дати змогу отримати посвідку на постійне проживання у цій країні.

Можуть бути й інші причини. Наприклад, спілкування з росіянами та російським бізнесом, який значною мірою теж освоював європейські країни. Багато бізнесменів надають перевагу роботі та проживанню саме у Європі.

Все це добре, але не виправдовує перебування у Європі протягом більшої частини року. А на фоні чуток про погіршення ситуації на фронті в Україні перенесення бізнесу за кордон виглядає логічним. Тим паче за словами Стрижова він втратив десь 30% доходів в Україні. А якщо в Україні ситуація різко погіршиться, то можна буде переїхати до Європи та продовжити бізнес вже там. Це б відрізняло керівника холдингу від учасників “Батальйону Монако” та “Віденського ТрО”, коли українські багатії просто витрачають зароблене раніше у столицях найдорожчих країн. Також можлива причина - потенційні проблеми з українськими правоохоронцями, які могли б паралізувати роботу бізнесу в Україні.

Цікаво, що наприкінці лютого 2022 року компанія “Шериф” пообіцяла по 1 тисячі доларів за кожен підбитий або знищений російський танк у Києві та Київській області. За іншу підбиту техніку пообіцяли по 500 доларів. Відтоді ніякої інформації про виплати не було, навіть у рекламних матеріалах для ЗМІ. Отже, це лише був піар для розкрутки фірми та безвідповідальні обіцянки. Хоча гроші, які потрібно було виплатити, не такі й значні для компанії. І виплата їх була б ще кращим піаром та проявом патріотичної позиції. Сподіваємося, військові, поліціянти, прикордонники, ТрО, спецслужбісти, які обороняли та звільняли Київщину, дійсно щось отримали від компаній Дмитра Стрижова. 

Дмитро Стрижов “Вконтакте” - жертва шахраїв чи активний користувач заборонених послуг? 

Також нам трапилася сторінка Дмитра у російській соцмережі “Вконтакте”. Його сторінки використовували не для найкращих цілей. У 2016 році Дмитро вже видаляв сторінку у цій соцмережі. У 2017 році “Вконтакте” було заборонено в Україні. У 2018 році на той момент депутат Київради відновив свою сторінку у цій мережі. Востаннє він туди заходив 29 лютого 2024 року. При цьому користується нею у конфіденційному режимі через спеціальний російський сайт. Завдяки цьому звичайним користувачам не буде показуватися, коли він був онлайн.

Для чого він це робить? З ким він там спілкується? Чому не можна спілкуватися не забороненими засобами та тими, які не контролюються російськими спецслужбами? Telegram, Facebook, Viber, WhatsApp, Signal, Skype, Zoom тощо у допомогу.

До речі, заборонена соцмережа “Вконтакте” зараз на 100% належить холдингу державного банку країни-агресора “ВТБ”, який фінансує війну проти України та знаходиться під санкціями. А очолює компанію VK син заступника голови адміністрація володимира путіна та одного з ідейних натхненників війни росії проти України Сергія Кірієнка Володимир. Ще більш справжніх та ідейних рашистів годі й шукати.

Рашистська помийна яма, яку можуть читати співробітники російських спецслужб, не найкраще місця для витрати часу українським бізнесменом. До того ж співробітники російського ФСБ за потреби можуть дослідити листування Стрижова з іншими, навіть якщо він його видалить. На своїй сторінці Дмитро Стрижов нічого не пише і не змінює. Людям хотілося б побачити слова засудження російської агресії від відомої персони. Але їх тут немає.

 Група партії “Самопоміч”, до якої входив Дмитро Стрижов, перетворилася на групу з пошуку роботи у російському місті Самара “КАЛЫМ” Работа Самара”. Хоча там досі лишилися дописи українською мовою про тренінги, які проводила партія. Хтось з адміністраторів сторінки міг опинитися у росії та працювати вже там.

А от одна з груп української охоронної компанії Sheriff перетворилася у “ВКонтакті” на “Реальные индивидуалки города” - сервіс з пошуку повій у Києві та інших містах. Зараз ця сторінка заблокована вже через те, що у ній був сексуальний контент. Інша сторінка  перетворилася на “Встречи на часик/ночь”. З назви зрозуміло, що її спрямування таке ж.

Тобто фактично зі сторінки поважного бізнесмена та депутата Київської міської ради рекламувалися послуги з пошуку повій у Києві. Та і те, що вже колишній депутат на офіційній сторінці у соцмережі рашистів вказує такі “місця роботи” виглядає доволі комічно. Хоча цей нелегальний бізнес прибутковий та теж потребує охорони.

Вище одна з колишніх сторінок компанії у російській соцмережі, через яку шахраї займалися розпустою та заробляли. Натомість є ще одна сторінка, яку ніхто не чіпав та не перейменував. Чи не дивно це?

Разом з тим у Дмитра Стрижова могли зберегтися ще якісь дружні зв’язки з росіянами. А зі своїми знайомими з країни-агресора може спілкуватися і зараз. Його дружина народилася у місті Витегра Вологодської області росії та раніше була громадянкою російської федерації.

Сам Дмитро Стрижов хоч і народився в Сумах, а навчався у Кривому Розі та Києві, частину життя у дитинстві провів в Узбекистані, Туркменістані, росії - його батько був військовим та об’їздив половину Радянського Союзу. До війни з росією компанії Стрижова могли обмінюватися досвідом з колегами з росії. Методи роботи в охоронних компаніях різних країн схожі. А новинкам можна вчитися і від колег по фаху, у тому числі з країни-терориста.

Так, а де ж та світла сторона? У Швейцарії? Чи в росії? Можливо, пан Стрижов розкаже.