Східні «танці» Європи: чому Макрон шукає формулу миру щодо України в Пекіні

Цієї весни Китай став місцем паломництва європейських політиків вищої ланки. Нещодавно Пекін відвідав прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес. На зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном він закликав «посприяти якнайшвидшому завершенню російсько-української війни» та провести переговори з Володимиром Зеленським. З аналогічним переговорним кейсом раніше китайську столицю відвідав і канцлер ФРН Олаф Шольц. З цією ж метою у середу, 5 квітня, з триденним візитом до Пекіна прилетіли президент Франції Емманюель Макрон та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

«Російське вторгнення в Україну завдало удару міжнародній стабільності. Я знаю, що можу розраховувати, що ви повернете Росію до розуму і зможете посадити обидві сторони за стіл переговорів», - сказав Макрон на переговорах, що відбулися в четвер з китайським лідером.

Тут дуже важливо зазначити, що напередодні вильоту до КНР нинішній господар Єлисейського палацу провів доволі тривалу розмову з українським президентом. І, як розповів Lenta.UA близький до Банкової політолог, у ОП залишилися задоволені цим контактом, оскільки «незважаючи на публічні «петляння» та обережність президента Франції, насправді він є повністю на нашому боці».

Експерти, втім, крім очевидного бажання Макрона «приватизувати» пальму європейської першості в плані миротворчих кроків, бачать й інші стимули, які спонукали президента Франції поїхати до Пекіна.

«На тлі протестів французів проти пенсійної реформи Макрону критично потрібний успіх. Успіх у сфері внутрішньої політики поки що не проглядається, тому без зовнішньої ніяк. Тому візит Макрона до Китаю – це для нього шанс. Вести з Сі розмови про геополітику, звичайно, можна і навіть потрібно, розуміючи при цьому, що Китай приймає мову балансу сили і жодної іншої. Однак говорити з Сі годинами як з Путіним у Макрона не вийде і це добре», - зазначає у себе у Facebook колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін. Коментуючи той факт, що із собою за компанію до китайського вояжу французький лідер запросив президента Єврокомісії Урсулу фон дер Ляйєн, екс-глава вітчизняного МЗС констатував: «Мета зрозуміла – Макрон хоче говорити від імені Європи».

Ще напередодні візиту до Китаю пані фон дер Ляйєн наголосила, що кроки Піднебесної в контексті російсько-української війни визначать подальші відносини цієї країни з Євросоюзом. У тому ж ключі, до речі, висловився недавно і голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель. Повідомивши журналістам, що відвідає Пекін наступного тижня, він додав: «Ми очікуємо, що постійний член РБ ООН виступатиме на захист правил світопорядку. Китай несе моральний обов'язок у тому, щоб сприяти справедливому світу». На ці заяви особисто відповів голова КНР Сі Цзіньпін під час зустрічі з президентом Макроном та Урсулою фон дер Ляйєн. «Китай послідовно розглядає ЄС як незалежний полюс у багатополярному світі, підтримує Євросоюз у реалізації його стратегічної незалежності», - наголосив Сі.

При цьому він додав, мовляв, Пекін наполягає, щоб «відносини між Китаєм і ЄС не залежали від третіх сторін і не контролювалися б третіми сторонами». Ця репліка - явний камінчик в американський город.

Сі Цзіньпін також повідомив, що готовий працювати разом із Францією над тим, щоб «впоратися з побічними ефектами української кризи в продовольчій, енергетичній, фінансовій, транспортній та інших сферах, а також зменшити негативний вплив української кризи на світ, особливо на країни, що розвиваються». Тобто формулювання "війна" з вуст китайського лідера так і не прозвучало. Натомість цинічне і нічим не обґрунтоване путінське вторгнення він підкреслено характеризує як «українську кризу». Втім, чому дивуватися, якщо під час недавнього візиту до Москви Сі публічно називав Путіна - злочинця, ордер на арешт якого видав нещодавно видав Міжнародний кримінальний суд - своїм другом...

Сі заявив, що Китай, мовляв, виступав і виступає за мирні переговори та закликає міжнародне співтовариство до «раціональної поміркованості». Цікаво, яку конкретно поміркованість мав на увазі китайський лідер: санкційну чи, можливо, поміркованість у плані військової підтримки воюючої України? У будь-якому випадку всі ці репліки голови Компартії КНР явно спрямовані не в бік підтримки нашої країни. Хто знає, цілком можливо, про це off records Макрон сказав Сі у південному місті КНР Гуанчжоу під час п'ятничної приватної вечері «на двох». Втім, експерти-міжнародники переконані: шанси на те, що Сі суттєво змінить свої погляди на російсько-українську війну, м'яко кажучи, невеликі.

Слід зазначити, що важлива роль Китаю пояснюється насамперед тим, що у Сі з'явилися нові важелі тиску на Кремль, оскільки Путін поставив фактично ізольовану від Заходу російську економіку у велику залежність від КНР. При цьому цілком зрозуміло, що будь-який результат війни не змінить цього факту, оскільки Захід не збирається знімати санкції, принагідно сповзаючи при цьому з горезвісної російської нафтогазової голки. З іншого боку, Сі може сприяти Кремлю, якщо надасть йому військову підтримку та допоможе обходити західні санкції. Поки що ні того, ні іншого не сталося. Тепер Макрон намагається переконати Сі не робити цього й надалі. «Ми говоритимемо і не раз повторюватимемо абсолютно прямо одну, але вкрай важливу тезу: якою б не була спокуса піти на зближення з Росією, цю межу перетинати не треба», - цитує Reuters високопоставленого французького дипломата.

Пройшовшись червоною доріжкою під «Марсельєзу» та китайські патріотичні пісні Еммануель Макрон заявив, що саме Китай має відіграти важливу роль у побудові світу. «Це те, що я приїхав сюди обговорювати», - наголосив президент Франції.

Насправді Макрон злукавив чи, точніше, сказав не все і не до кінця. «Розв'язана Путіним війна проти нашої країни – чудова ширма для Макрона для вирішення низки інших питань. Яких? Не секрет, що Китай розглядає Європу як васала США, тому «сепаратне» зближення з нею відповідає стратегічній меті Сі – послабити свого головного ворога в особі Вашингтона, розколоти західну коаліцію та зберегти доступ до західних технологій та багатих споживачів у ЄС – третьої економіки світу після американської та китайської. Європа зі свого боку не прагне рвати зв'язок з Китаєм. Навпаки, вона побоюється, що якщо КНР озброюватиме Путіна, США введуть санкції проти Китаю і наполегливо запропонують Європі зробити те саме. Тому ЄС і прагне вийти з американської орбіти впливу та утвердитися як самостійний гравець у відносинах із Пекіном. Власне, в цьому і полягає основна мета візитів євролідерів до КНР, після яких, до речі, заплановано ще й саміт ЄС-Китай у червні-липні», - наголошує у розмові з Lenta.UA представник вітчизняного МЗС.

Окремо він звертає увагу на те, що Макрон привіз із собою до Китаю понад півсотні бізнесменів «в надії на тривалі контракти, зокрема щодо продажу лайнерів Airbus». «І якщо в плані різнопланових бізнес-бонусів Макрон повернеться до Парижа з повною валізою, то обговорення з Сі Цзіньпінем будь-яких мирних ініціатив було спочатку приречене на глухий кут. Європейці, як відомо, підтримують позицію Києва та мирний план президента Зеленського, де серед іншого, чорним по білому написано, що жодних переговорів із Кремлем бути не може доти, доки його війська не втечуть геть із нашої землі. Поки що європейцям вдалося домогтися від Сі лише заяв про неприпустимість ядерної ескалації. Однак це не зупинило Путіна, який зібрався розміщувати ядерну зброю у Білорусі», – підсумовує наш співрозмовник.

Французьке дипломатичне джерело заявило західним ЗМІ після переговорів Макрона з Сі Цзіньпіном, що останній готовий поговорити телефоном із Володимиром Зеленським. Щоправда, дещо пізніше голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, яка, як ми вже зазначали, теж поїхала до Китаю, уточнила, що Сі обіцяв поспілкуватися із Зеленським «коли складуться відповідні умови». Нагадаємо, Україна, як і Захід, фактично відкинула так званий мирний план КНР, який передбачає негайне припинення вогню і початок переговорів з РФ без умови виведення путінських «визволителів» з української території.

Тому будь-що обговорювати на даний момент з цього питання Києву та Пекіну, мабуть, немає сенсу, тим більше, що Макрону і Фон дер Ляйєн не вдалося переконати Сі Цзіньпіна щодо війни Росії з Україною. Про це, зокрема, пише Politico. «Сі Цзіньпін не показав ознак зміни своєї позиції після переговорів. Зокрема, він повторив свою давню тезу щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну, заявивши, що всі сторони мають «розумні побоювання з приводу безпеки», і не дав жодного натяку на те, що він використовуватиме свій вплив для тиску на Росію з метою спонукати її припинити війну», - констатує видання.

«Президент Франції Макрон після зустрічі з китайським керівництвом зрозумів, що лідер КНР Сі Цзіньпін збирається силами, щоб поговорити телефоном із президентом України Зеленським. Але про жодну офіційну зустріч не йдеться й мови, бо сучасний і давній протокол Китаю не дозволяє зустрічі, одягненого офіційно, з голочки, голови великого Китаю Сі Цзіньпіна з хорошою людиною, але президентом України Зеленським, який порушив увесь протокол офіційного одягу. Те, що легко відбувається на офіційній зустрічі в Україні чи Польщі, не відбувається у великому Китаї. Але, можливо, Зеленський і Сі Цзіньпін, у неофіційній обстановці, зможуть зустрітися на якомусь міжнародному саміті, якщо, звичайно, ніхто не завадить», - іронізує політолог Віктор Небоженко.

У свою чергу, його колега з експертного цеху Олександр Кочетков наголошує: «Китай діяв, діє і діятиме лише в китайських інтересах. Крапка. Піднебесна не псуватиме відносини зі своїми головними ринками - США та ЄС - заради задоволення навіженого кремлівського фюрерка. Але буде дозовано підтримувати недоімперію, щоб вона продовжувала дратувати та відволікати Штати. Україні не слід очікувати хоч якихось кроків на свою підтримку від Китаю. Щоб склеїти щось із китайцями, але так, щоб не зіпсувати відносини зі США, потрібно залучати справжніх фахівців, а в нас навіть посла в КНР немає».

Багато експертів переконані, що дзвінок Сі на Банкову зовсім нічого не змінить. «Заклинання навколо цієї телефонної розмови чимось нагадують ведення якогось народного обряду. Кожен, хто закликає весну, безумовно, молодець. Але народні обряди несуть людям радість та втіху. А телефонний дзвінок Сі до Володимира Зеленського ще й у «придатний для китайського лідера час» (sic!) нічого такого в принципі принести не може і, якщо чесно, більше потрібний Сі, а не Україні. Краще б він зателефонував Путіну і сказав, що нев'януча дружба закінчилася, а з України треба негайно забратися. Саме тоді відразу виникли б дуже сприятливі та дуже сприятливі для всього світу обставини прямо тут і зараз», - зазначає відомий дипломат Данило Лубківський.

Проте є підозри, що Путін давно не слухає нікого. І Сі в тому числі. Показовою стала історія з питанням про нерозповсюдження ядерної зброї: Путін та Сі підписали відповідний документ, а за лічені дні російський диктатор публічно заявив про плани розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі. Отже, небажання Сі реально заглиблюватися в питання мирних переговорів на практиці є нічим іншим, як бажанням приховати свою нездатність «нагнути» Путіна. У таких випадках набагато простіше надути щоки, ніж щось робити насправді.