Сигнали агресора: яку інфолінію і чому гне Путін

Володимир Путін на полях так званого Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ) зустрівся з керівниками 16 світових новинних агентств. На зустріч із диктатором прийшли медійники з Азербайджану, Білорусі, Казахстану, США, Узбекистану, Китаю, Ірану, Великобританії, Туреччини, Кореї, Італії, Німеччини, Японії, Іспанії та Франції.

Путіна попросили прокоментувати цілу низку актуальних тем, включаючи, звичайно ж, розв'язану війну. Щоправда, про війну саме у такій постановці питання бункерного мешканця ніхто не запитав. При тому, що у наведеному вище переліку країн, тих, хто міг би, хай навіть акуратно, але «мокнути» Путіна вистачало. Власне, тому він узяв ініціативу до своїх рук і, що називається з коліс, заявив, що, мовляв, те, що РФ почала вторгнення до суверенної держави – це міф.

«Всі вважають, що Росія почала війну (зауважте, - війну, а не СВО – ред.) Але ніхто, я хочу це наголосити, ніхто на Заході, в Європі не хоче згадувати, з чого почалася ця трагедія. А вона розпочалася з державного перевороту в Україні, антиконституційного державного перевороту – ось початок війни. Хіба Росія винна у цьому держперевороті? Ні», - заявив, роблячи відсилку до Революції гідності, після якої Янукович, нагадаємо, зі швидкістю вітру пішов у напрямку РФ, фактично зрікшись влади.

Росія ж, як зазначив кремлівський диктатор, «надалі зробила всі зусилля для того, щоб знайти формулу врегулювання конфлікту навколо Донбасу мирними засобами». Незалежність ЛДНР, за путінськими словами, відповідає статті Статуту ООН про право націй на самовизначення. «А чи ми тоді мали право визнати ці республіки? Звісно, мали. Ось ми їх визнали, - продовжив він. – Потім надавали їм допомогу… Ми не напали, ми боронилися. Тому щоб усім було зрозуміло. Перший крок до війни зробили ті, хто заохочував держпереворот. Кривавий та антиконституційний».

Коли Путіна запитали про «визволителів», він одразу заявив, що «1348 російських військовослужбовців зараз перебувають в українському полоні, а в Росії ж 6465 полонених Збройних сил України». Співвідношення безповоротних втрат нашої держави та країни-агресора він оцінив як «приблизно один до п'яти».

"Саме з цим пов'язана спроба провести тотальну мобілізацію в Україні, тому що дуже великі втрати на полі і вся ця мобілізація йде на поповнення втрат", - наголосив Путін. Західні інструктори, за його словами, вже працюють в Україні і теж «зазнають втрат, хоч це в США та інших країнах намагаються замовчувати». При цьому кремлівський диктатор попередив, що удари західною зброєю та за допомогою Заходу по території Росії не залишаться без наслідків: «Зрештою, якщо ми бачимо, що ці країни втягуються у війну проти нас – а це і є їхня пряма участь у війні проти Росії, то ми залишаємо за собою право діяти аналогічним чином. Це шлях до дуже серйозних проблем».

Дивний, погодьтеся, пасаж у тому сенсі, що росЗМІ, ясна річ, із кремлівською подачею, як мінімум третій рік говорять, що РФ воює аж ніяк не з Україною, а з цілим НАТО. І тут, раптом, вони, виявляється, тільки втягуються у війну.

Путін також заявив, що «Україна у Сполучених Штатах нікого не цікавить». «Цікавить велич Сполучених Штатів, які борються не за Україну, не за український народ, а за свою велич, за своє лідерство у світі і в жодному разі не хочуть допустити якогось успіху Росії саме тому, що вважають, що в цьому випадку буде завдано шкоди лідерству США», - заявив він.

Після намічених на листопад президентських виборів у США на російському напрямі в американській політиці за оцінкою бункерного мешканця мало що зміниться. «Для нас кінцевий результат, як ми вважаємо, не має великого значення. Ми працюватимемо з будь-яким президентом, якого обере американський народ», - наголосив він. При цьому нинішнього президента США Джо Байдена Путін назвав «передбачуваним» та «політиком старої школи». Він також додав, що основного конкурента діючого господаря Білого дому, колишнього президента Дональда Трампа звинувачували «мало не в шпигунстві на користь Росії, хоча розуміли, що це нісенітниця повна, просто маячня якась, елемент внутрішньополітичної боротьби між демократами та республіканцями».

Путін підкреслив, що «в усьому світі є очевидним, що переслідування Трампа, тим більше в судовому порядку за звинуваченнями, які склалися на підставі подій, які відбувалися роки тому, без прямих доказів, це просто використання судової системи в ході внутрішньополітичної боротьби, прямо». Чия б, як кажуть, корова (а в даному випадку – бик) мукала про судову систему.

Спілкуючись із головами світових інформаційних агентств, серед яких, ще раз акцентуємо, затесалися ті самі США, Франція та інші адекватні країни, Путін також розповів про відносини «із союзними лідерами». Зокрема, він повідав, на чому базуються його відносини з Лукашенком: «У різний час по-різному складалися наші відносини, але оскільки в основі лежать фундаментальні інтереси обох народів, російського та білоруського, то завжди саме спираючись на це вдавалося знайти рішення навіть із найскладніших питань».

Зрозуміло, що всі ці пишномовні меседжі жодного відношення до реальності не мають. І, мабуть, єдине, що в даному контексті важливо наголосити, то це те, що після дозволу низки країн бити далекобійною зброєю по агресору, «Лука» тепер тричі подумає, перш ніж знову віддати свою прикордонну територію для нашестя «росвизволителів» в Україну Як це було на початку повномасштабного вторгнення РФ. І взагалі, йому є про що задуматися, бо прилетіти до РБ може дуже швидко і дуже боляче.

Повернемося, втім, до Путіна. Ще одна країна, владі якої кремлівський диктатор заспівав хвалебну оду, - Азербайджан: «Відносини у нас розвиваються успішно, надійно, дуже прагматично. Ми відчуваємо настрій керівництва Азербайджану на будівництво міждержавних зв'язків саме на основі взаємного інтересу і, я сказав би, певною мірою на симпатії один до одного».

У позитивному ключі також згадувалися Іран та Китай. З усіма цими країнами Москва, як давав зрозуміти бункерний мешканець, «подібним чином дивиться на світ». При цьому Путін показово «наїхав» на Францію та Німеччину, представники яких були присутні на зустрічі. «Ніхто у сьогоднішньому німецькому керівництві не захищає німецькі інтереси. Припинення зв'язків РФ та ФРН у сфері енергетики має сумний для Берліна, а не Москви результат: німецькі підприємства стають неконкурентоспроможними. А якщо економіка Німеччини «чхатиме і кашлятиме», то й усі інші країни захворіють на грип».

Щодо офіційного Парижа, то Путін тут кілька разів кинув камінь у город Макрона, який «повсюдно підігрує київському режиму».

Примітно, що в той час, як Путін так чи інакше демонстрував свої образи на лідерів провідних західних країн, ці лідери зустрілися у Франції на святкуванні 80-річчя десанту в Нормандії, що стало однією з ключових подій Другої світової війни. Головна церемонія, в якій взяли участь глави 25 держав та урядів, включаючи Володимира Зеленського, президента США Джо Байдена, короля Великобританії Карла III, відбулася у четвер, 6 червня, на пляжі Омаха.

Нагадаємо, що саме на розташований на березі протоки Ла-Манш на півночі Нормандії пляж Омаха 6 червня 1944 року в ході операції «Оверлорд» відбулася висадка союзників з антигітлерівської коаліції.

Російську сторону на святкування в Нормандії запрошено не було. "Умови невідповідні, враховуючи агресивну війну, яку Росія веде проти України і яка посилилася останніми тижнями", - пояснили напередодні в Адміністрації президента Макрона.

Путінський спікер Пєсков у відповідь на це заявив, що «Москва і не планувала брати участь у заходах у Нормандії». «Власне, та й контактів ніяких у нас особливо немає», - додав він. За словами путінського «голосу», «пріоритетним для Росії буде святкування наступного року 80-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Насправді, про що, серед іншого, наочно свідчить дипломатично-медійне виття на болотах, у Москві буквально розлютовані від того, що їх не покликали до Франції, де, до речі, 2014-го на 70-річчі висадки союзницького десанту в Нормандії був присутній Путін. Це було вже після анексії Криму та «спецоперації» РФ на Донбасі. Тобто тоді було можна і тільки зараз - табу. Можна було б сказати, що краще пізно, ніж ніколи, якби дорога, до цього рішення не була б залита кров'ю і військових, і мирних жителів України. При цьому, як зазначив у розмові з Lenta.UA один із колишніх керівників вітчизняного МЗС, «союзники все ще не до кінця зрозуміли глибину трагедії України та її героїзм».

Якщо говорити, зокрема, про трагедії, то, як подейкують у політкулуарах, саме постійні атаки РФ на Харківщину з летальними наслідками в особі мирного населення, нібито спонукали Джо Байдена дати нарешті добро на удари з цього багатостраждального регіону по території країни-агресора далекобійним озброєнням. Це нехай не такий, який хотілося б, але все-таки плюс. Жирний мінус полягає в тому, що нинішній господар Білого дому в одному зі свіжих своїх інтерв'ю зробив заяву, яка не витримує жодної критики. Нинішній господар Білого дому зокрема заявив, що, мовляв, Україну не обов'язково приймати до НАТО.

Як доречно нагадав з цього приводу військовий експерт Михайло Самусь, навіть покійний держсекретар США Кісінджер, який тривалий час виступав за так звану фінляндизацію України, визнав, що це була його велика помилка і Київ повинен обов'язково бути членом Альянсу, що всерйоз і надовго зв'яже руки РФ. Пан Байден, схоже, ще не прийшов до цього розуміння і, більше того, напередодні ювілейного саміту НАТО у Вашингтоні озвучує такий цинічний пасаж, надаючи відповідний сигнал союзникам.