Сьогодні - 40 років від дня смерті засновника жанру хоррор в кіно Альфреда Хічкока

Якщо хтось вирішить з приводу «круглої дати» і домашньої самоізоляції витратити час на те. щоб переглянути сьогодні фільми Альфреда Хічкока, попереджаємо відразу - це майже те ж саме, що спробувати прочитати «Іліаду» і «Одіссею». Його фільми - такий же забронзовілий пам'ятник в історії кіно, як поеми Гомера в історії літератури, з тією різницею, що фільми старіють набагато швидше книг.

Звичайно, при цьому є певне коло фанатів Хічкока, які скажуть, наприклад, що один з батьків французької «нової хвилі», а, значить, і всього сучасного кінематографа, Франсуа Трюффо із захопленням робив з Хичкоком довгі інтерв'ю, яких вистачило на цілу книгу. Однак це було 60 років тому, і з того часу кіно як мистецтво змінилося лише трохи менше, ніж повністю.

Проте, за масштабами кіно тих років Хічкок був, можна сказати, генієм. Головне, що він привніс в кінематограф з зрозумілого пересічному глядачеві (бо глядачеві немає, наприклад, справи до десятихвилинних хічкоківських епізодів, знятих одним включенням камери, які приводять у захват професіоналів), це, звичайно, саспенс. Тобто - напруга, що охоплює глядача при очікуванні чогось жахливого, яке здається неминучим. Хічкок першим зрозумів, що це набагато страшніше, ніж фінал очікування, коли це жахливе відбувається.

Швидше за все, це витвкає з особливостей його особистої біографії. Хічкок народився в Лондоні в родині бакалійника. Його батько і мати були релігійними людьми і строгими батьками. Строгими до ідіотизму - коли п'ятирічний Альфред в чомусь провинився, батько послав його з запискою в поліцейську дільницю. Поліцейський, який прочитав записку, виконав прохання батька і замкнув хлопчика в справжню тюремну камеру. Можна уявити собі, який жах відчувала там п'ятирічна дитина. Тому Хічкок, який майже все своє доросле життя катався в грошах і славі як сир у маслі, постійно в глибині душі чогось боявся. А лікував він свої стреси, як багато людей, заїдаючи їх, чому при своїх 170 см важив 140 кг.

Однак при всьому цьому - і тут друге відкриття Хічкока як професіонала - він зробив з усього цього саморекламу, яка не мала аналогів. Інша публічна людина при таких комплексах і комплекції намагалася б менше бути на публіці, а Хічкок, навпаки, створив для преси і публіки образ похмурого малорухливого товстуна-злого чарівника, що володіє даром лякати оточуючих. До речі, своїх колег, особливо, актрис, Хічкок теж любив лякати, причому ці жарти виходили у нього абсолютно ідіотськими - майже як у його батька. Хтось на них ображався, а хтось вважав, що Хічкок не винен, так як просто не вміє нормально спілкуватися з людьми. І другі, можливо, мали рацію.

Фото: Pinterest