Сьогодні – літнє сонцестояння: як його святкують у різних країнах

Зазвичай, літнє сонцестояння припадає на 21 червня, але цього року воно раніше на день. У Британії його вже, як ми писали вчора, "відзначили" - кліматичні активісти пофарбували кілька монолітів Стоунхенджа, чим зіпсували свято для тисяч шанувальників солярних культів, які щороку збираються там на сонцестояння.

Раніше літнє сонцестояння несло масу язичницьких традицій. Церква, як і в інших аналогічних випадках, перетворила сонцестояння на свято Різдва Іоанна Предтечі. Тим більше, що за змістом це збігалося з євангельським висловом Хрестителя про Христа: «Йому має рости, а мені применшуватись». Адже літнє сонцестояння – рубіж, після якого тривалість дня йде на спад.

Язичницькі звичаї, пов'язані з літнім сонцестоянням, «пішли» до свята Івана Купала на 7 липня. Але не скрізь – у країнах, де сильні язичницькі традиції, що ґрунтуються на солярному культі (тобто вшануванні сонця), літнє сонцестояння залишилося приводом для свята. Є природна причина, через яку це сталося насамперед у скандинавських країнах – адже там дефіцитне сонячне світло та тепло відіграють особливу роль.

При цьому саме свято не прив'язане точно день-день до астрономічного літнього сонцестояння. Так, у Фінляндії, де свято літнього сонцестояння є державним, та Швеції, його (очевидно, щоб "заощадити" вихідні), зазначають у першу суботу після 19 червня.

У Фінляндії воно називається Юханнус (Іванів день), а у Швеції - Мідсоммар, тобто свято середини літа. На побутовому рівні воно пов'язане з тим самим, з чим свято Івана Купала у нас – розпалюванням багать і купанням у річковій воді.

У країнах Південної Європи, де сонця вистачає з надлишком, наприклад у Португалії, свято відзначають як християнський День святого Іоанна (Festa de São João). Проте, язичницькі вогнища цього дня розводять і вірять у їхню очищувальну силу.

Фото: Festa de São João у Португалії Twitter