Сьогодні - піввіковий ювілей розпаду легендарного рок-гурту Deep Purple у його найсильнішому складі

Deep Purple, як ніякий інший великий рок-гурт в історії, розходився, знову об'єднувався, розходився, щоб ніколи вже більше не зійтися, і знову об'єднувався. Всього відомо 10 варіантів їх складів, які традиційно позначаються словом Mark і порядковим номером. Найкращий це, звичайно ж, Mark 2, який записав чотири класикою рок-альбоми Purple in Rock, Fireball, Machine Head і Made in Japan.

При цьому деякі головні учасники Deep Purple навіть граючи разом, один одного терпіти не могли. Втім, ця тема в рок-музиці не нова і існує у різних градаціях. Наприклад, легка ворожість, та й то лише останніми роками, у The Beatles, де Джордж Харрісон і Рінго Старр вважали, що їх «затирають» - Старр після того, як Маккартні назвав його «примітивним барабанщиком» навіть пішов із сесії звукозапису Або - відверта ненависті між Джеком Брюсом і Джинджером Бейкерів у Cream.

Deep Purple у цьому сенсі були ближче до Cream. Один рок-геній Річі Блекмор відгукувався про іншого рок-генія Ієна Гіллана так: «Він найвидатнійший вокаліст у хард-року. Але своїми витівками та поганою поведінкою він мені глибоко неприємний. Тому на особистому рівні ми з ним не спілкуємось». При цьому Блекмор відразу самокритично додав: «Я знаю, що зі мною теж дуже непросто».

Втім, розпад Mark 2 почався з того, що Річі Блекмор вимагав від менеджерів гурту звільнення не Гіллана, а Роджера Гловера. Або навіть не так - у групі почалася складна прямо-таки палацова інтрига. Спочатку з Deep Purple хотіли піти Блекмор і ударник Іен Пейс, і менеджери попросили Джона Лорда та Гловера вмовити їх залишитися. Ті вмовили - але (у випадку з Гловером) собі на голову, бо Блекмор вимагав саме його звільнення.

За легендою, після останнього спільного концерту Deep Purple в японському місті Осаці 29 червня 1973 року, Блекмор, проходячи повз Гловера на сходах, сказав йому: «Нічого особистого, просто бізнес». Гловер, який не підозрював про такий поворот інтриги, навіть захворів на три місяці. Разом із ним пішов і Гіллан. Іронія ж долі далася взнаки в тому, що Пейс, який спочатку хотів піти разом з Блекмором, у результаті став єдиним учасником Deep Purple, який грав у всіх складах групи.

Ну а те, що найкраща на той момент у світі рок-група розвалилася у своєму оптимальному складі та на піку своїх творчих можливостей, у рок-музиці явище не поодиноке. Тут можна згадати тих же The Beatles, які розійшлися саме після свого найкращого альбому Abbey Road. (Номінально останній їх альбом Let It Be був насилу скомпільований Філом Спектором з більш ранніх записів).

Фото: Deep Purple в классическом составе Mark2 Facebook