Сьогодні в ірландському Дубліні відзначають "Блумсдей"

Раніше 16 червня ЗМІ зазвичай писали, що, мовляв, цього дня всі шанувальники "найвидатнішого роману ХХ століття" "Улісса" Джеймса Джойса віддають йому шану. Ті, хто в цей день перебуває поза межами Дубліна - по-своєму, а дублінці або ті, хто спеціально к "Блумсдей" приїжджають у це місто (для них, власне, свято і було вигадано) влаштовують екскурсію маршрутом його героїв. Адже дія роману, незважаючи на його 800 сторінок, відбувається в один день, 16 червня 1904 року, а головних героїв у нього всього два - Леопольд Блум (свято назване на його честь - "день Блума") та Стівен Дедал. Як правило, цього дня шанувальники (не обов'язково - читачі, про що далі) "Улісса" не обмежуються пішою прогулянкою, а заходять у ті ж паби, що герої роману, замовляють ті самі страви, що й вони, а деякі навіть одягаються в костюми часів тієї доби.

Проте справжніх читачів у роману стає з кожним роком дедалі менше. Ще в минулому столітті визнання, що "я не дочитав "Улісса" до кінця", стало чимось на кшталт формою кокетства для інтелектуалів. Але й дочитавши його внаслідок величезних зусиль над собою до кінця, не розумієш, на що витратив стільки часу та зусиль. Адже "Улісс", на відміну від справді видатних  творів світової літератури, не відкриває читачеві, говорячи високими словами, нових духовних горизонтів.

Щоправда, у ньому вперше з'явилися нові на той час літературні техніки, такі як "потік свідомості", який потім неодноразово використовувався різними авторами. Але й тут, чесно кажучи, є питання, тому що "потік свідомості" (тобто той хаос, який вирує в наших головах) не обов'язково має вербальну форму, тому адекватно передати його засобами літератури неможливо.

Крім "потоку свідомості" одним із відкриттів "Улісса" вважається його "багатошаровість". Адже в "Улісса", побудованого як парафраз гомерівської "Одіссеї", згідно з Джойсом, кожен розділ має свої сцену, час, орган (мається на увазі - людського тіла), колір, символ і відповідає якомусь виду науки і мистецтва. Сам Джойс говорив, що "я вклав у "Улісса" стільки головоломок і загадок, що професори ще багато століть будуть сперечатися про те, що я мав на увазі", що, на його думку, зробить роман "безсмертним".

Але про яке "безсмертя" можна говорити, коли навіть ці самі "професори" не знають, що буде зі світом не те, що через сто чи принаймні 20-30 років, а через рік-два? Отже скажемо, переінакшивши давню формулу, чесно - король (мається на увазі "Улісс", Джойс помер ще в січні 1941 року) помер, і про нього майже забули. Що ж до самого "Блумсдей", то чому б і не прогулятися містом, особливо якщо погода добра? Отже, можливо, свято на честь роману переживе і сам роман.

Фото: "Блумсдей" на вежі Джеймса Джойса у Дубліні у 2009 році Вікіпедія