Стало відомо, хто стоїть за знищенням річки Синюхи

Історія з екологічною катастрофою на Черкащині отримала конкретне прізвище та конкретну юридичну адресу.

Журналісти Lenta.ua разом із екологом Дмитром Кіржнером зафіксували біля річки Синюха роботи, які, за їхніми даними, можуть бути підготовкою до масштабного забору води для поливу полів. На місці було помічено вириті ями, труби та обладнання, яке, ймовірно, готують для викачування води з річки. Видання також зазначало, що публічних підтверджень належного узгодження проекту на місці не було продемонстровано.

Ключовий документ знайшовся в офіційних матеріалах щодо виконання плану заходів у сфері зрошення. У розділі по Черкаській області прямо зазначено: у 2025 році процедуру оцінки впливу на навколишнє середовище проводили для запланованої діяльності – «Нове будівництво зрошувальної мережі широкозахватними дощувальними машинами для ТОВ «Урочище Журавське»» на землях сіл Криві Коліна, Нова Павлівка та Добрянка в адміністративних межах Тальнов.

Тобто йдеться не про абстрактний «невідомий агробізнес». В офіційному документі названо конкретне підприємство – ТОВ «Урочище Журавське» , код ЄДРПОУ 36093325 .

За даними YouControl , компанія зареєстрована в селі Криві Коліна Черкаської області, її основний КВЕД – вирощування зернових, бобових культур та насіння олійних культур. У переліку засновників/учасників вказані Мовчан Лілія Петрівна та Мовчан Володимир Петрович .

Clarity Project деталізує структуру власності: Лілії Мовчан належить 94,6% компанії, Володимиру Мовчану – 5,4% . Лілію Мовчан також вказано як кінцеву бенефіціарну власницю з прямим вирішальним впливом.

Масштаб бізнесу – це не маленький фермерський двір. За даними Elevatorist, група «Урочище Журавське» має близько 5100 га землі , займається рослинництвом, зернопереробкою, логістикою та виробництвом борошна. До групи входить елеватор на 20 тис. тонн одноразового зберігання, а також борошномельний комплекс «Мовер Міл» .

Сам «Мовер Міл» на власному сайті називає себе одним із найбільших та найсучасніших зернопереробних підприємств України. Потужність заводу - 350 тонн переробки пшениці на добу , а група підприємств, до якої входить "Мовер Міл", має власний земельний банк.

Саме тому питання до Синюхи – не другорядне. Якщо річку готують до забору води для зрошення великих площ, громада повинна знати не лише про труби та насоси, а й про те, чий бізнес отримає воду, в яких обсягах і хто контролюватиме наслідки для екосистеми .

Еколог Дмитро Кіржнер попереджає: проблема не лише у самому водозаборі, а й у поєднанні двох факторів – зниженні рівня води та хімічному навантаженні з полів. За його словами, перевищення допустимих обсягів забору може призвести до обмелення, загибелі риби, замулювання, закислення води та фактичної смерті річки як живої екосистеми.

Окремо у цій історії фігурує Володимир Мовчан. Відкриті джерела пов'язують його з колишнім керівництвом пермської ДАІ/ДІБДР в Росії: російське видання 59.ru писало, що в 1990-х роках ДАІ Пермської області очолював Володимир Мовчан, а з його ім'ям пов'язували створення першої радіостанції для водіїв « Авторадио » 2 , телеканал .

Тепер прізвище Мовчан знову опинилося в центрі історії – вже не про дороги, а про воду, землю та вплив на громаду.

Формально наявність процедури ОВС чи дозволів ще означає автоматичного порушення закону. Але факти вже дозволяють назвати головну документально підтверджену ланку: проект зрошення у районі Кривих Колін, Нової Павлівки та Добрянки оформлявся саме для ТОВ «Урочище Журавське» – компанії родини Мовчан.

Володимир Мовчан – уродженець села Криві Коліна на Черкащині, який до повернення в Україну зробив кар'єру у російській силовій системі. Він служив в органах МВС, дослужився до полковника міліції, а з 1989 по 2001 рік очолював Управління ДАІ МВС РФ у Пермській області.

Його пермський період важливий розуміння масштабу постаті. У 90-х роках керівник ДАІ у промисловому регіоні контролював не лише дорожній рух, а й транспортні потоки, перевезення, доступ до інформації та вплив на бізнес-середовище. Саме із цим періодом пов'язують запуск регіонального «Авторадіо», «Авто-ТВ» та систем контролю автомобільних номерів.

Тобто Мовчан прийшов в Україну не як пересічний підприємець, а як людина із досвідом адміністративного, силового та інформаційного контролю. Вже на Тальнівщині він збудував інший формат впливу — аграрний: земля, техніка, елеватор, млин, логістика, переробка зерна та статус місцевого меценату.

Публічно Мовчан – благодійник, доктор економічних наук, доктор філософії, кавалер низки нагород та почесний громадянин Кривих Колін. Але за цим чином стоїть набагато жорсткіша біографія: колишній високопоставлений силовик із Росії, який після повернення в Україну став одним із найвпливовіших аграрних гравців у громаді.

Саме тому історія навколо Синюхи – це не просто конфлікт через труби біля річки. Це історія про ресурс. Раніше в центрі його системи були дороги та транспортні потоки, тепер – земля, зерно та вода. Вода для великого аграрного бізнесу — це не екологія, а стратегічний актив.

Тепер питання до Держекоінспекції, Держводагентства, Черкаської ОВА, Тальнівської громади та правоохоронних органів:

— чи співпадають роботи, які зафіксували журналісти біля Синюхи, із проектом зрошувальної мережі для ТОВ «Урочище Журавське»;

— чи має підприємство всі дозволи саме на забір води із цієї річки;

- Які обсяги води планують забирати;

- хто контролюватиме хімічне навантаження з полів;

і хто понесе відповідальність, якщо одна з найчистіших річок регіону перетвориться на технічний резервуар для аграрного бізнесу.

Тому що Синюха – це не приватна труба до чужого поля. Це річка, що належить громаді, природі та державі. І якщо її справді почали виснажувати під бізнес-інтерес, суспільство має знати прізвища тих, хто стоїть за цим процесом.