Ставка на британців: який «урожай» планує зібрати Зеленський в ООН

Перш за все слід зазначити, що незважаючи на мінливу геополітичну кон'юнктуру Генасамблея ООН багато років, як і раніше залишається найбільшим міжнародним дипломатичним майданчиком, де різні країни мають унікальну можливість привернути увагу всього світу не тільки до глобальних, а й до своїх персональних проблем.

Генасамблея, нагадаємо, є головним дорадчим органом ООН. У неї входять представники всіх держав-членів Організації, кожна з яких має один голос. Рішення з важливих питань, таким як питання миру і безпеки або прийом нових членів, вимагають більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю. У 1946 році в складі Генеральної Асамблеї було 51 держава, зараз - 193. І сьогодні представники практично кожної з країн-учасниць прибули в Нью-Йорк, користуючись відкритим пандемічним «вікном». Український борт номер один також взяв курс на США, хоча зовсім недавно президент Зеленський вже побував з офіційним візитом в Штатах, де провів переговори зі своїм американським колегою Джо Байденом.

Втім, з урахуванням війни на Донбасі, що триває уже восьмий рік до ряду, а також суто декларативного режиму перемир'я, яке порушується практично щодня, рішення Зе знову відвідати Сполучені Штати для залучення уваги до України всього світу цілком виправдане. Вже сьогодні ввечері нинішній господар Банкової виступить з промовою з високої трибуни ООН.

На думку політолога Олега Білоколоса, «за останні роки ООН стрімко втрачає свій авторитет», тому не варто робити великих очікувань від виступів на сесії Генеральної асамблеї. За його словами, ця організація, створена наприкінці Другої світової війни, «не справляється із завданням збереження міжнародного миру і безпеки, і Україна це бачила на власному досвіді». «Давайте згадаємо хоча б історію з миротворцями, яка була, але потім зникла, і ми можемо згадати, хто завадив, - нагадує Олег Білоколос про позицію Росії з цього питання. - Ми повинні пам'ятати, що ми повернемо свої території в Криму та на Донбасі не завдяки резолюції ООН, або рішенням міжнародних судів».

З іншого боку, на думку пана Білоколоса, голосування та зустрічі в рамках ООН дають можливість для двосторонніх контактів, особливо після карантинного року, коли торішні засідання проходили онлайн, а візити були різко скорочені. «Це дає можливість побачити зріз тих країн, які нас підтримують і налагодити роботу з ними», - резюмує експерт.

Саме на «наведення мостів» як в залах, так і в кулуарах саміту робить ключову ставку українська делегація. «Ми будемо не тільки говорити, а й вимагати відповідних дій. Ми шукаємо рішення Донбасу і Криму на всіх майданчиках, а ООН - одна з ключових локацій», - зазначив акурат після прибуття в Сполучені Штати Володимир Зеленський, додавши, що в рамках візиту очікує, що Організація Об'єднаних Націй колективним голосуванням більшості визнає «Кримську платформу».

Слід зазначити, що російська делегація тричі намагалася оскаржити пункт порядку денного Генасамблеї ООН щодо ситуації з АРК і на окупованих територіях України, однак цю ініціативу Росії підтримало лише 11 держав, 71 проголосували за те, щоб зберегти українське питання, а 37 країн утрималися. У числі прихильників РФ традиційно виявилися такі країни як Вірменія, Білорусь, Болівія, Куба, Північна Корея, Іран, Казахстан, Нікарагуа, Сирія, Філіппіни, Зімбабве. Таким чином, голосування по «Ситуації на тимчасово окупованих територіях України» в ООН показало, що фанатами путінської Росії залишаються тільки тоталітарні й авторитарні режими різних ідеологій...

Як виглядає ситуація в перспективі? Перше голосування в ООН, яке відбулося якраз після окупації Криму в 2014 році, дало результат: 99 - по Україні і 10 - за Росію. Згодом ситуація змінилася і, на жаль, не на користь нашої держави. Так, в 2016-му Україну в питанні анексованого півострова підтримали - 70 країн, РФ - 26. У минулому році співвідношення голосів виглядало так: за Київ - 63, в підтримку Кремля - 17. Тому нинішнє голосування все ж, як не крути, позитивне за формою і змістом.

Нинішня поїздка Зеленського в США проходить в режимі «бліц» і вже у четвер, 23 вересня, український гарант повернеться до Києва. Вчора ж Зе провів низку зустрічей з представниками бізнесу та інвесторами, а також, українською діаспорою і іноземними колегами. Також Зеленський зустрівся з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутерреша і новообраним головою ГА Організації Абдуллою Шахідом. У розмові з Гутерреша президент, як повідомила прес-служба ОП, крім політичних, підняв також «прагматичні» питання, що стосуються торгівлі. Відзначимо, що ООН є одним з найбільших споживачів товарів і послуг в світі. Щорічно організація закуповує товарів на 20 млрд доларів, в тому числі в Україні - на $ 200 млн. Цю цифру Зе-команда прагне збільшити за рахунок транспортної та IТ-сфер.

Про торгівлю, точніше, угоди про її - торгівельну - вільну зону між Україною і Туреччиною говорив вчора Зеленський з турецьким президентом Реджепом Тайіпом Ердоганом, який знову публічно заявив про невизнання Анкарою АРК російським, а також пообіцяв суттєво розширити співпрацю з Києвом у військово-морському секторі.
У цілому, попри короткостроковість візиту у Зеленського в ООН досить велика програма. У плані зустрічей президента України - рандеву з лідерами Польщі, Грузії, Молдавії і Великобританії. При цьому, що дуже і дуже показово, немає планів зустрітися з представниками Німеччини або Франції - партнерами по «нормандської четвірці». До слова, напередодні в ЗМІ просочилася інформація про те, що в ході недавньої відеоконференції політичних радників і представників МЗС «Нормандки», Берлін і Париж в унісон заявили, мовляв, Росія повинна визнати, що в кейсі Донбасу знаходиться не над сутичкою, а є безпосереднім учасником конфлікту. Правда, згодом ця інформація не була зафіксована документально. Втім, в умовах, коли Меркель і Макрон довгий час всіляко підігравали Кремлю в рамках «квартету» нехай навіть усна постановка питання в такому ключі - вже позитив. Разом з тим, коли відбудеться повноцінний саміт лідерів «Нормандки» поки неясно. Фрау Меркель днями, під час свого прощального турне відвідала Париж і в розмові з Макрона зазначила, що «прогрес у врегулюванні конфлікту на Донбасі нікчемний».

Те, що KPI «Нормандського формату», як і мінської ТКГ дорівнює фактично нулю, прекрасно розуміють і в Києві. Саме тому в рамках нинішнього візиту до Сполучених Штатів у Зеленського розраховують укласти негласний поки що пакт про тіснішу співпрацю з ще одним потужним геополітичним гравцем - Великобританією. Сьогодні ввечері Володимир Зеленський зустрінеться «віч-на-віч» з Борисом Джонсоном, який, за твердженням глави МЗС Кулеби «є одним з тих світових лідерів, з яким у президента є дуже і дуже близький особистий контакт».

Чи вдасться господареві Банкової конвертувати цей контакт нехай в негласні на даному етапі, але конкретних домовленостей щодо участі Туманного Альбіону у врегулюванні ситуації на південному сході нашої країни, стане зрозуміло гранично скоро по меседж, що надходять з Банкової і Даунінг-стріт. Представники нинішньої владної команди на цей рахунок налаштовані дуже оптимістично. «Великобританія після виходу з Європейського союзу демонструє нову якість своєї зовнішньої політики, і це нова якість повністю відповідає українським інтересам», - наголосив учора «на полях» саміту ООН глава зовнішньополітичного відомства нашої країни Дмитро Кулеба.

Тим часом в розмовах off the records українські чиновники говорять про ще один чинник, який може реально посприяти переговорної «розморожуванні» по Донбасу. «Якби виборів до російської Держдуми не було, їх слід було б придумати», - зазначає в розмові з Lenta.UA близький до ОП нардеп від «Слуги народу». Парламентарій стверджує, що у Зеленського «залізно» переконані: виборчий процес в Росії, що завершився днями, істотно похитнув позиції Кремля на геополітичній дошці. «Аргументація - на поверхні. По-перше, колективна Європа піддає великому сумніву прозорість і демократичність процесу волевиявлення, ставлячи надалі великий знак питання щодо визнання його результатів. По-друге, Російська Федерація, демонстративно ігноруючи застереження цивілізованого світу, вирішила залучити до виборів жителів «республік» Донбасу, які за роки не проголошеної війни часто, до речі, не зовсім по своїй волі, стали володарями російських паспортів. Таким чином, проводячи вибори за участю жителів ОРДЛО, путінський режим фактично «обнулив» Мінські угоди, і ми повинні по максимуму використовувати цей шанс, в тому числі, залучаючи до процесу Великобританію», - зазначає наш співрозмовник з «зеленої» фракції. Він також додає, що оскільки у виборах депутатів Держдуми брали участь як повноцінні громадяни Росії лідери «ЛДНР», ні про який внутрішній український конфлікт не може йти й мови, «тому що їх влада - це Путін».

Однак не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Наприклад, відомий журналіст-міжнародник Віталій Портников звертає увагу на наступне: «У Києві багато спостерігачів побачили організацію віддаленого голосування для жителів окупованого Донбасу і їх підвезення до дільниць в сусідній Ростовській області як прагнення влади гарантувати собі додаткові голоси за «Єдину Росію» - і це ще раз показало, як далеко Україна відійшла від російського «електорального процесу». Навряд чи Кремль потребує додаткових голосів. Але в чому він точно зацікавлений, так це в самому факті участі жителів Донбасу в російських виборах.

Тому що таким чином демонструється «повзуча» анексія, коли анексується не територія, а люди. Приблизно те ж саме Москва проробляла в Придністров'ї, Абхазії і Південної Осетії, коли роздавала там російські паспорти. Після цього можна продовжувати декларувати визнання територіальної цілісності Молдови або навіть суверенітету грузинських автономій. Ось тільки жителі цих територій - російські громадяни, які беруть участь в російських виборах. І хіба Москва не повинна захищати їх інтереси?».

На думку багатьох експертів, за всіма мантрами Кремля про необхідність виконувати Мінські угоди простежується чітка тенденція по інтеграції окупованих територій в російське політичне простір. А це означає, що в доступному для огляду майбутньому розраховувати на врегулювання конфлікту і, відповідно, справжнє відновлення територіальної цілісності України не доводиться. В таких умовах максимум, що може і повинен робити Київ - це тримати Кремль в тонусі за допомогою залучення нових потужних союзників з питань Донбасу, таких як Великобританія та США.