Страстний тиждень: Страсна субота 11 квітня

Велика субота - самий, скажімо так, "суперечливий" і "найтаємничіший" за своїми подіями день Страсного тижня. "Протирічний" - тому, що поєднує в собі жалобу по померлому на хресті Ісусу Христу і знання про його воскресіння - тому в церковній літургії цього дня чуються як жалобні, так і святкові ноти. "Таємничий" - тому, що в Євангеліях про неї сказано мало: так, про зходження Христа в пекло відомо, в основному, за неканонічним (але й не засудженим церквою) Євангелію від Никодима.

Зате зняття Ісуса з хреста описане у всіх чотирьох євангеліях. Найповніше - у євангеліста Марка: "...... прийшов Йосип з Аримафеї, знаменитий член ради, який і сам очікував Царства Божого, наважився увійти до Пілата, і просив тіла Ісусового. Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника , запитав його, чи давно помер? І, дізнавшись від сотника, віддав тіло Йосипові". 

Здивування Пілата було природним - зазвичай страчені мучилися на хресті кілька днів. Богослови бачать у тому, що Ісус був на хресті "всього" шість годин, Божественний Промисел - адже у суботу євреям найсуворіше заборонялася будь-яка діяльність, включаючи поховання. Отже, послідовникам Христа треба було встигнути до настання суботи отримати дозвіл від Пілата, зняти тіло і поховати з дотриманням прийнятих звичаїв.

Нагадаємо, що вмирав Ісус не як звичайна людина – згідно з Євангелією від Матвія, на землю на цілих три години (тобто це не було сонячним затемненням) спустилася темрява і стався землетрус – так що ті воїни, які стерегли тіло Ісуса на хресті, щоб його не зняли, "застрашилися дуже і говорили: Воістину Він був Син Божий". Цікава деталь - Матвій не згадує в цьому епізоді апостолів, а говорить лише про жінок, що були на місці страти, серед яких називає Марію Магдалину, а також, не прямо, мати Ісуса. Іоанн Златоуст згодом написав, що не має пояснення відсутності апостолів.

Ісуса зняли з хреста - як сказано в Матвія, "взяв тіло" Йосип Аримафейський, він же "обвів його чистою плащаницею і поклав його в новому своєму гробі, який висік він у скелі; і, приваливши великий камінь двері труни, пішов". (Під "гробом" тут треба розуміти похоронну печеру, гробницю, яку Йосип Аримафейський висік у скелі у своїх володіннях). 

Згадана плащаниця стала однією з головних християнських реліквій і зберігалася спочатку в константинопольському храмі Святої Софії, а потім, під час хрестових походів, потрапила до Європи і зараз перебуває у спеціальному ковчезі в Турині у храмі Іоанна Хрестителя, через що й отримала назву Туринської плащаниці. Її останніми роками ретельно досліджували за допомогою сучасних методів вчені, з чого були зроблені висновки про зовнішність Христа, нанесені йому під час бичування ран і т.д.

Про зходження Христа в пекло, як було написано вище, в класичних Євангеліях згадують дуже мало. Є думка, що Христос вивів з пекла в райські обителі, де до цього були тільки Ілля, Інох і "розсудливий розбійник" (той із двох розбійників, який, будучи розіп'ятий поруч із Христом, увірував у нього, хоч спочатку і лаяв), Адама , Єву і душі всіх старозавітних праведників. Причому з апокрифічного "Євангелія від Никодима" його коментатори роблять висновок, що, на думку автора, пекло існувало завжди, а рай бере свій початок з явлення Христа, що перетворив всесвіт.

Фото: Христос виводить душі праведників з пекла