Війна і мир Війна

Таблетка оптимізму: що показав «план перемоги» Зеленського

08:00 17 жов 2024.  4535 Читайте на: УКР РУС

Середа, 16 жовтня, стала днем, коли на третьому році повномасштабної війни єдиний законодавчий орган країни справді був однією з гілок української влади. Не тому, що в вряди-годи в будівлі під скляним куполом на Грушевського зібралася більшість депутатського корпусу ВР, а тому, що саме в Раді, що в принципі закономірно в де-юре парламентсько-президентської республіці, представляв свій план перемоги президент Зеленський. Детальніше про це читайте у матеріалі Lenta.UA.

«План перемоги», який раніше Володимир Зеленський представив низці європейських лідерів, а також американським союзникам, складається з п'яти пунктів та трьох засекречених додатків.

Перший пункт – геополітичний: запрошення України до Північноатлантичного Альянсу, що називається тут і зараз. Другий пункт – оборона: продовження операцій на землях країни-агресора та зняття обмежень щодо ударів по її території; спільне з партнерами знищення росавіації; розширення використання дронів і ракет, а також доступу до розвідданих союзників. Цей пункт має таємний додаток. Нинішній господар Банкової назвав це поверненням війни на територію РФ, «щоб росіяни почали розуміти, що таке війна та розгортати ненависть у бік Кремля».

Третій пункт – стримування: Україна пропонує розмістити на своїй території якийсь неядерний стратегічний пакет стримування, який буде достатнім для захисту від будь-якої військової загрози з боку Росії (також є таємна програма, її вже отримали лідери США, Великобританії, Франції, Італії та Німеччини). Четвертий пункт – розвиток економічного потенціалу України та посилення санкцій (тут також є таємний додаток, який передається до Вашингтона та Брюсселя).

І, зрештою, фінальний п'ятий пункт. Він розрахований вже на довгоочікуваний усіма нами післявоєнний час та передбачає, що українські військові зможуть замістити частину американського контингенту в Європі. «Росія має назавжди втратити контроль над Україною та навіть втратити бажання такого контролю. Це гарантія життя для України. І водночас – гарантія спокою для Європи. І щоб ми досягли цього, я прошу вас працювати на єдність в Україні та Україні – з партнерами. Переконувати партнерів. Бути тими, хто працює невтомно», - наголосив, презентуючи «план перемоги» президент Зеленський, часом роблячи паузу для того, щоб вщухли оплески. Динамічно аплодували чинному гаранту Конституції не лише нардепи, а й прем'єр Шмигаль із окремими міністрами, головком ЗСУ Сирський, голова СБУ Малюк, керівник ГУР МОУ Буданов, а також посли країн-союзників України та вітчизняні дипломати. У off the records розмові з Lenta.UA один із них зазначив, що назвав для себе цей план «ЕП» - емоційно-прагматичним. «Якщо говорити про емоційний компонент, то вона була спрямована на внутрішню аудиторію, оскільки, на жаль, бомбардуванням України та звірствами росіян світ уже не здивуєш. Президент кілька разів підкреслено наголосив на необхідності єдності українського суспільства і це справді той «інгредієнт», який вкрай необхідний сьогодні на тлі просування російської армії на Донбасі з паралельними спробами контратакувати у Курській області. За таких розкладів впевнені слова глави держави про те, що влада має чіткий план, що дозволяє завершити повномасштабну війну, цитую, не пізніше 2025 року – непоганий емоційний допінг. Ця, скажімо так, пігулка оптимізму підкріплена і тим, що президент апелював до своєї «формули миру», яка припускає, що Україна вийде з війни у своїх міжнародно визнаних кордонах зразка 1991 року. Саме на це чекає, вибачте за пафос, багатостраждальне українське суспільство», - зазначає співрозмовник.

Говорячи про прагматичну частину «плану перемоги», він підкреслив наступне: «Зверніть увагу на те, що в четвертому пункті свого плану Володимир Зеленський представив цілий шорт-лист причин, через які союзникам має бути вигідно допомагати Україні перемогти у війні з РФ. І в цьому списку жирним шрифтом наголошується, що Україна – це не тільки житниця Європи, а й джерело найцінніших ресурсів, і для всіх буде вигідно, якщо ці ресурси будуть використовуватися цивілізованим світом, а не країною-агресором та її спільниками. Наскільки мені відомо, конкретні параметри цього використання містяться в закритому додатку до одного з пунктів «плану перемоги».

Зазначимо, що, презентуючи «план перемоги» Зеленський говорив не лише про необхідність запрошення України до НАТО тут і зараз, а й про важливість отримання дозволу на завдання ударів по військових цілях у глибині російської території, участь західних сил ППО у відбитті атак рашистів з повітря, інвестиції в український військово-промисловий комплекс. Всі ці кейси на різних майданчиках Зе озвучував не раз і навіть не десять. Проте є й те, що пролунало вперше. Зокрема, в одному з пунктів плану перемоги прописано пропозицію «розмістити на своїй землі комплексний неядерний пакет стримування». І хоча нинішній господар Банкової не конкретизував про що мова, багато експертів сходяться на думці, що це не що інше, як запрошення західним союзникам розмістити в Україні свої військові бази, що, безумовно, стало б проривом.

Аналізуючи презентований президентом «план перемоги» політолог Кирило Сазонов робить наступний акцент: «Якщо коротко, і, по суті, ключовою тезою звучить те, що реалізація плану залежить від України та союзників. А не від Росії. Бо цитую: «Росія не хоче справедливого миру». Ну, якщо в когось залишалися ілюзії та віра у миролюбність Кремля – з цим настав час попрощатися. Давно. По суті, Зеленський ставить питання дуже ясно. Або у світі існують закони та якийсь порядок і ми разом їх обстоюємо, або визнаємо, що світовий порядок залишився у минулому. Проблема в тому, що Європа вже давно не вирішує проблеми, а заморожує їх. І навіть російська агресія розбудила не всіх».

«Першим пунктом плану Зеленського йде НАТО. Важливий момент – ми зараз для НАТО не прохач, а дуже цінний партнер. Найсильніша армія Європи із реальним бойовим досвідом. І великою кількістю ветеранів, які вміють воювати. Єдина перешкода - страх. Деякі члени Альянсу дуже бояться, що вступ України призведе до конфлікту з Росією. Парадокс – НАТО боїться Росії так само сильно, як Росія боїться Альянсу. Ось тільки вибір між ганьбою та війною завжди закінчується війною. І Кремль не наїсться Україною, він полізе далі. Цю помилку Захід уже робив у 2008 році із Грузією. І НАТО, так чи інакше, доведеться воювати з Росією. З нашою допомогою чи ні. Чи зможе президент України донести ці речі до розуміння союзників? Сподіваюся, що так. Зеленський заявив, що якщо почати втілювати його план перемоги вже зараз, то закінчити війну цілком реально в 2025 році. Ну, працюватимемо. Кожен на своєму місці. Звісно, всі втомилися. Але якщо за тобою погнався ведмідь, погоня закінчується не коли ти втомився, а коли втомився ведмідь. Або помре, що у нашому випадку звучить ще краще», - підсумовує Кирило Сазонов.

Про те, що нікому з нас зараз не можна «втомлюватися», говорить і політолог Максим Ялі: «План перемоги» Зеленського дуже приємно було чути українцям і мені серед них. І «на папері» він виглядає реалістичним та справжнім. Але на практиці план, принаймні поки виглядає малореалістичним, починаючи з першого пункту геополітичного – запрошення України до НАТО «зараз». Навіть Байден виключав можливість обговорювати це питання як до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, так і після. Що вже говорити про Трампа, якщо він переможе на майбутніх виборах у США. І тим більше – про політичні сателіти Путіна в ЄС – Орбан і Фіцо, які постійно заявляють, що вони не допустять цього, поки вони при владі. І не лише говорять, а й демонструють на практиці, блокуючи співпрацю України з НАТО останніми роками, якщо говорити про керівництво Угорщини. Але просувати цей план треба, адже він справді є запорукою сталого миру не лише в Україні, а й у Європі та світі, як зазначив президент Зеленський під час свого виступу у ВР. Однак реалізувати його на практиці в короткостроковій перспективі буде дуже і дуже важко. Втім, дорогу долає той, хто йде!».

Наголосивши, що «план перемоги» Зеленського – це вже третій концепт Банкової після «формули миру» та «Глобальних самітів миру», політолог Олег Постернак констатував: «Цей концепт вимушений, пожежний, таємничий. Його мета, на мою думку, встановити хоча б якусь стратегічну рамку у війні, що, звісно, корисно. Адже доти війна розвивалася за логікою «від події до події» і поведінка Заходу визначалося тактичними міркуваннями. Але чи всі ці 5 пунктів можуть бути беззастережно прийняті США та нашими ключовими європейськими союзниками? Страх глобальної війни робить Захід заручником свого обережного оборонного егоїзму чи сурогатних конструкцій (на кшталт «Україна буде в НАТО», але коли?). План Зеленського – це спосіб контролювати три речі: війну, переговори та настрої еліти країн Заходу. Це спроба переконати Захід дати ще один шанс на війну».