Тараканий біг: яку гру веде Лукашенко

У вівторок, 7 березня, Олександр Лукашенко заявив, що у Білорусі затримали двадцять осіб, нібито причетних до атаки на аеродром у Мачулищах, серед яких – «український диверсант». Мова, нагадаємо, йдеться про «бавовну» в РБ вранці 26 лютого внаслідок якої було пошкоджено російський військовий літак А-50. Відповідальність за акцію взяли на себе білоруські партизани.

У Лукашенка на старті заявляли, що повітряне судно не постраждало, проте згодом у ЗМІ просочилася інформація, що його відправили на ремонт до Росії. Тобто, виходить, «неушкоджене» потребувало ремонту.

Зазначимо, що цей літак рашисти систематично використовували для підготовки та здійснення ракетних ударів по нашій країні, причому найчастіше «привіти» окупантів були адресовані об'єктам критичної інфраструктури та житловим будинкам.

Заявляючи вчора про затримання двох десятків людей, нібито причетних до вибухів в аеропорту, Лукашенко окремо виділив з-поміж них якогось «українського диверсанта». За його словами, йдеться про айтішника, який мав і український, і російський паспорти і якого нібито готувала СБУ, а на територію Білорусі він заїхав через РФ.

Також «Лука» розкритикував особисто президента Володимира Зеленського і кілька разів назвав його «гнидою». «Я ще якось думав, що Україні потрібний мир, що Зеленському болить за свій народ. Але президент Зеленський просто гніда. Просто гнида! Такі операції не проводяться без погодження з керівником країни та головнокомандувачем. Що ж, виклик кинули», - наголосив він, запевнивши при цьому, що Білорусь не дозволить «втягнути себе у війну».

Очевидно, що весь цей дешевий у всіх сенсах цирковий номер Олександра Лукашенка розрахований лише на одного глядача – Путіна, який, власне, і прагне зробити все можливе і неможливе для того, щоб РБ взяла повноцінну участь у його «спецоперації». Тож якби когось і треба було назвати гнідою, то ці слова білоруський диктатор мав би адресувати саме бункерному мешканцю. Однак усі ми чудово розуміємо, що цього Лукашенко не зробить ніколи, оскільки його диктатура, особливо після протестів 2020 року, що відбулися після президентських виборів, повністю залежить від економічної, політичної та силової підтримки кремлівського режиму. До того ж російські війська, що знаходяться на території РБ, у будь-який момент можуть провести операцію зі знищення самого Лукашенка, членів його родини та найближчих соратників, замінивши цю росмаріонетку на нову фігуру, яка буде більш симпатичною Путіну.

Власне, тому можливостей для маневру у Лукашенка небагато, хоча нікуди правди діти – він намагається використати будь-які можливості. Зокрема, його недавній візит до Китаю якраз і був пов'язаний зі спробою знайти хоч якусь альтернативу безмежному впливу росіян у Білорусі. Втім, навіть пошук такої альтернативи виключає озвучення із лукашенківських вуст справедливої та чесної характеристики Путіна через банальний страх знищення себе та Білорусі як такої.

Тому в ситуації, що склалася, «вічний» глава Білорусі обмежується образами Володимира Зеленського, який нічим не загрожує ні йому, ні білорусам, які перетворилися на заручників агресивних дій власного диктатора і президента сусідньої Росії. Але «гнідний» пасаж – це плюс на майбутнє, оскільки Зе навряд чи забуде ці слова Лукашенка, а значить після перемоги не вестиметься на всілякі хитрощі диктатора, який прийшов до владного керма в РБ ще в єльцинські часи.

«Потрібно визначитися із дефініціями. Теракт – це коли з території Білорусі запускають ракети українськими містами. Диверсії – коли із білоруського кордону заходять ДРГ. Удар по літаку-коригувальнику А-50 – антитерористичний акт, скоєний, до речі, місцевими партизанами», - так відреагував на реально істеричний випад Лукашенка на адресу найвищого українського керівництва радник глави Офісу президента Михайло Подоляк.

У свою чергу, в МЗС категорично відкинули причетність офіційного Києва до інциденту, припустивши, що звинувачення Лукашенка є, м'яко кажучи, маніпулятивними. «Очевидно, це чергова спроба створити штучну загрозу з боку України заради виправдання своєї підтримки російської агресії. Загрозу треба шукати не в Україні, яка бореться за себе та шукає миру. Загроза лежить у Росії, яка усілякими способами намагається ще більше втягнути Білорусь у війну, остаточно позбавити її незалежності та суверенітету», - зазначив речник вітчизняного зовнішньополітичного відомства Олег Ніколенко. Образливі слова Лукашенка на адресу нинішнього господаря Банкової він назвав актом безсилля.

Загалом у ситуації, що склалася, найбільш адекватно проявила себе СБУ. Чому? У відомстві Малюка, де багато вітчизняних та зарубіжних журналістів учора намагалися взяти коментарі щодо звинувачень Лукашенка, взагалі не стали публічно оцінювати слова невизнаного президента РБ. Натомість offrecords зазначили, мовляв, Служба безпеки України не має наміру коментувати слова людини, яка називає себе президентом Білорусі, а щодо будь-яких «бавовн», у тому числі на території Білорусі, то про них доцільно говорити докладно після перемоги над рашистами. Той самий випадок, коли «конторі» можна тільки поаплодувати...

«Вусата іграшка задоволення імперських забаганок Путіна Лукашенко назвав президента України гнідою. При цьому він додав, що виклик, мовляв, кинуто. Питання до Лукашенка: а як тебе має назвати Зеленський за те, що з твоїх аеродромів вилітають літаки, які пускають ракети житловими та енергетичними об'єктами України? За те, що з твоїх лісів прийшли російські війська, які вчинили масове вбивство у Бучі? І так далі, і так далі. Насправді, в Україні серйозно заяви путінської іграшки ніхто давно вже не сприймає, бо всі й так розуміють, що його час добігає кінця. Відкритим залишається лише вибір його керованої долі: між лавою підсудних на трибуналі, розривом на шматки у президентському палаці, утилізацією руками ФСБ чи розстрілом білоруськими партизанами?», - зазначає політолог Олег Постернак.

Його колега з експертного цеху Олексій Голобуцький наголошує: «Лукашенко продовжує маневрувати на гарячій сковороді: пробує зобразити виконання вимог Кремля «позначити співучасть Білорусі у війні» і одночасно дистанціюватися від війни. Судячи з полум'яного спичу Лукашенка, Путін неабияк притис, поставивши жорстку вимогу заявити про приєднання РБ до війни. Ну, Лукашенко довго й емоційно розповідав, як страшно відреагує, якщо хтось із «них» наважиться «звернутися до Білорусі». Навіть Зеленського, незважаючи на свою звичайну показово-добродушну манеру, тричі назвав «гнидою» - такий собі реверанс Путіну, «ну це тобі ж приємно, правда?». Але закінчив усе тихою та впертою реплікою, що РБ у війну затягнути не вдасться. Тобто, від Путіна відплюватися поки що не вийшло, але дядечко Сі все ж таки дав якісь розпливчасті обіцянки. І, мабуть, довго говорив про неприпустимість втручання, прагнення до рівноваги чи щось інше. Внаслідок цього бідному Лукашенку так і довелося повиснути між рибкою та «ялинкою». Отримати й те й те поки що не вдається, а вибрати щось одне не дають».

Додати до всього вищевикладеного можна хіба що коментар координатора Радбезу Білого дому Джона Кірбі, який недавно на спецбрифінгу, зазначивши, що за «войовничими» заявами Лукашенка, у США не бачать ознак готовності Білорусі до війни проти України, підкреслив: «Немає жодних сигналів про те, що білоруські війська чи білоруський уряд планують відчутніше підтримувати Росію щодо залучення власних сил у війні в Україні. Водночас нам усім не слід забувати про те, що Білорусь і так надає РФ можливість використовувати свою країну як плацдарм для здійснення атак на територію України».