Тест для Туска: чи допоможе польському прем'єру вотум довіри

Польський прем'єр Дональд Туск провів 11 червня вотум довіри своєму кабінету та виграв його. Однак голосування в Сеймі, яке підтвердило лідерські повноваження пана Туска, вважають експерти, дозволить лише на деякий час консолідувати правлячу коаліцію, але не вирішить довгострокові завдання, що стоять перед нею.

Взагалі, слід зазначити, що з юридичної точки зору нинішній вотум довіри кабінету Дональда Туска, який він сам і затіяв, був абсолютно не потрібний. Але глава польського уряду вважав його необхідним через психологічні мотиви. «Цей вотум довіри не є спробою продовжити все, що ми робили, тому що ми добре знаємо, що після цих півтора року деякі речі можна зробити краще, швидше, і цей вотум довіри має стати новим початком. Я хотів би, щоб ви знали, що для всієї коаліції цей день має стати днем нового імпульсу, і я переконаний, що ви справитеся з цим завданням», - заявив Туск на засіданні уряду напередодні голосування. Депутат від «Громадянської коаліції» Туска Дорота Лобода пояснила сенс витівки прямо і без будь-яких дипломатичних витіюватостей - «покласти край усім спекуляціям щодо ймовірної втрати підтримки уряду Дональда Туска». «Ми просто хочемо поставити крапку у зовнішніх та внутрішніх дискусіях та будь-яких спробах підірвати мандат Дональда Туска на керівництво урядом і просто рухатися вперед», - наголосила вона.

По факту «За» вотум довіри проголосували всі без винятку депутати чотирипартійної правлячої польської коаліції, тобто 242 законодавці із 460-ти. Таким чином пан Туск підтвердив, що може розраховувати в парламенті на стабільну більшість. Ну, а доводити це йому довелося після підсумків президентських виборів 1 червня, на яких перемога, попри більшість очікувань, дісталася ставленику опозиційної партії «Право і справедливість» (ПіС) Каролю Навроцькому. Це поставило хрест на шансах уряду на чолі «Громадянської коаліції», яка стоїть при владі з 2023 року, виконати дані ще два роки тому обіцянки, включаючи лібералізацію законів про аборти, проведення реформи судової системи та низку податкових заходів. Усі ці ініціативи постійно стопорилися президентом Анджеєм Дудою, союзником ПіС, за допомогою права вето. Перемога мера Варшави Рафала Тшасковського, вихідця з тієї ж політичної команди, що і прем'єр Туск, передбачала вихід із глухого кута, проте цей розрахунок не виправдався.

Власне, на такому тлі багато видатних політдіячів Польщі останнім часом ховали уряд Туска. «Програні президентські вибори – це кінець Дональда Туска. Його доля вже вирішена наперед», - заявив недавно член ПіС, екс-міністр юстиції Збігнєв Жебро, колишній архітектор судових реформ, які нинішній польський уряд прагне переглянути.

Проте найцікавіше полягає в тому, що схожі за смисловим наповненням заяви звучать з вуст не лише опозиціонерів, а й соратників Туска. Більше того, деякі з них навіть обговорювали можливість заміни Туска на посаді прем'єра, висуваючи як альтернативу кандидатуру мера Варшави, який програв з невеликим відривом президентські вибори, вважаючи, що його провал – багато в чому вина особисто прем'єра. Але, як продемонстрував нинішній вотум довіри, коаліціанти таки вирішили не грати у прем'єріаду. Втім, попереду на коаліцію не чекає легка політична прогулянка. Якраз після голосування прем'єр Туск повідомив, що вже в липні проведе низку перестановок в уряді. Крім того, члени його кабінету визнали, що найближчим часом доведеться переглянути і коаліційну угоду, а цей процес апріорі загрожує внутрішніми суперечками та конфліктами.

Однак ключове в цій усій історії полягає в тому, що підтвердження паном Туском свого мандата на владу не дає відповіді на головне питання: яким чином уряд проводитиме обіцяні реформи в умовах збереження президентського крісла за представником опозиції. Як зазначають польські експерти, це голосування є важливим для короткострокової консолідації коаліції, але воно не відповідає на довгострокові питання про майбутнє.

До речі, якщо говорити про майбутнє, то слід зазначити, що близько третини поляків вважають, що уряд Туска не доживе до кінця свого терміну у 2027 році, показало недавнє опитування SW Research для газети Rzeczpospolita. Видання, до речі, констатує, що збереження уряду Туска означає більш прогнозовану політику щодо України, ніж у разі відставки, проте при цьому саму Польщу «трястиме». Власне, перша ластівка цього вже в наявності. Наприклад, лідер опозиційної партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський уже запропонував створити технічний уряд, який діятиме до наступних виборів 2027 року.

Як пишуть впливові польські медіа, багато поляків розчаровані тим, що уряд не виконав низку своїх обіцянок, включаючи лібералізацію законів проти абортів, реформу судової системи та підвищення неоподатковуваного мінімуму доходу. Не далі як у середу, 11 червня, в інтерв'ю виданню Dziennik Gazeta Prawna новообраний президент Польщі Навроцький заявив, що підпише закон про підвищення неоподатковуваного мінімуму – і навіть сам внесе відповідний законопроект, якщо уряд цього не зробить. Критикуючи кабінет пана Туска, який, за його словами, не виконав «програму зі 100 обіцянок за перші 100 днів», Навроцький сказав, що «виконає їх сам замість Туска».

Деякі польські експерти висловлюють припущення, що Дональд Туск балансуватиме свої хиткі позиції всередині країни за рахунок посилення геополітичної активності. У цьому контексті одним із його козирів називають досить непогані стосунки з американським тезкою Дональдом Трампом, який у ці дні також перебуває в епіцентрі запеклої політичної боротьби. Його рішення направити до Каліфорнії 4 тис. бійців Національної гвардії разом із сімома сотнями морських піхотинців для придушення заворушень і протестів на захист іммігрантів було зустрінуте американською громадськістю неоднозначно. Активне протистояння діям Білого дому з боку губернатора-демократа Гевіна Ньюсома, який подав цього тижня до суду на президента США та Пентагон за введення до штату Нацгвардії без дозволу місцевої влади, безумовно, додало політичних очок і йому особисто, і демократам загалом.

Однак з іншого боку, незважаючи на невдоволення агресивним прагненням господаря Овального кабінету до арештів і депортацій нелегалів і не тільки, події в Лос-Анджелесі помітно допомогли і самому Трампу просунути його антиімміграційну повістку. Телекадри з підпаленими автомобілями та протестуючими, що кидали каміння та розмахували іноземними (переважно мексиканськими) прапорами на знак протесту проти арештів іммігрантів у США, як зазначає The New York Times, стали найкращою рекламою для масштабного законопроекту американського бюджету, який передбачає, зокрема, величезні відрахування на контроль.

Документ, запропонований старим-новим президентом США та нескромно названий ним «великим прекрасним законопроектом», включає пункт про виділення $46,5 млрд на зміцнення прикордонної стіни, а також $4,1 млрд на наймання 3 тис. нових агентів прикордонного патруля та 5 тис. додаткових митників. У травні контрольована республіканцями Палата представників вже ухвалила законопроект, однак у Сенаті він зіткнувся зі складнощами і в таборі республіканців були сильні побоювання щодо подальшої долі проекту бюджету, який Дональд Трамп хоче ухвалити до 4 липня. Однопартійці господаря Білого дому, зазначимо, контролюють Сенат із перевагою у 6 голосів (53 голоси у республіканців, 47 – у демократів), проте відсутність підтримки навіть 3 сенаторів здатна поховати трампівський «великий прекрасний законопроект».