Цього дня у 1734 році народилася остання європейська "відьма"

Анна Гельді (Anna Göldi німецькою, тож вимовляється скоріше як "Гьольді") була страчена як відьма у Швейцарії 13 червня 1782, тобто через 31 рік після того, як у Франції вийшов перший том «Енциклопедії, або тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел». Швейцарія вже на той час вважалася передовою країною, тому суду, який засудив її до страти, довелося в вироку вказати іншу причину. Кат відрубав їй голову сокирою, причому його довелося довго шукати, оскільки у Швейцарії таких "фахівців" майже не лишилося.

Як розповідає swissinfo. ch., у 1780 році, коли Гельді було вже 46 років, вона вступила на службу до сімейства Чуді. Хазяїн родини Йоханн Якоб Чуді був лікарем та суддею і належав до місцевої еліти. Одного ранку одна з його дочок виявила у своєму молоці голку. Вона негайно звинуватила служницю, яка готувала це молоко. Та була звільнена, і пристойне суспільство тих країв дало зрозуміти, що краще їй забратися по-доброму.

Через вісімнадцять днів друга дочка в сімействі Чуді забилася в конвульсіях і почала випльовувати голки і шматочки заліза. Хоча служниці вже два тижні не було в будинку, підозри одразу впали на неї. Батько заявив, що та «зіпсувала» його дочку - начарувала біду. Без жодних доказів і, порушуючи логіку, Ганна Гельді була заарештована і віддана під суд. Більшість свідків складалася зі знайомих сім'ї Чуді.

Спочатку жінка відмовлялася від усіх звинувачень, але після тортур все ж зізналася в тому, що «зачарувала» дівчину, змовившись для цього з дияволом. У 1782 році вона була страчена. На думку історика Вальтера Хаузера, який написав про Анну Гельді кілька книг, Йоханн Якоб Чуді просто хотів її позбутися: швидше за все, у нього був зв'язок зі служницею.

«Стань про цей зв'язок відомо – це означало б соціальну та професійну смерть для самого Чуді, – пояснює Вальтер Хаузер. - Після процесу той запросив офіційний документ, у якому свідчилося б, що він ніколи не мав інтимних контактів із Анною Гельді».

Можливо, що роль у вироку зіграла і біографія Анни Гельді. Як розповідає швейцарське видання. сім'я її була бідною і належала до нижнього соціального ступеня суспільства. З 15-річного віку Анні довелося працювати служницею у різних сімействах своєї громади. У 31 рік вона вперше завагітніла. Батьком був солдат, що зник десь за кордоном ще до того, як дитина з'явилася на світ.

Новонароджений помер, задихнувшись, першої ж ночі. Анну звинуватили у його вбивстві, незважаючи на те, що раптова смерть новонароджених у ті часи зустрічалася часто. Спочатку служницю засудили до ганебного стовпа. А після цього хотіли на шість років замкнути в будинку її сестри, але Ганна втекла в сусідній кантон з іншою юрисдикцією (як бачимо, Швейцарія на той час справді була передовою країною - нам такі втечі відомі завдяки детективним романам і фільмам, дія яких відбувалася в США та Канаді).

Там у Анни був зв'язок з сином господаря, молодим доктором Мельхіором Цвікі, якому було на 11 років менше, ніж їй. Від цієї любовної історії народилася здорова дитина. Хоча хлопець і хотів на одружитися на Анні, це було неможливо через різницю походження. Що сталося з дитиною, невідомо. Ну, а далі було все те, про що ми розповіли на початку статті.

Як було сказано раніше, вже в ті роки в Швейцарії довелося приховати те, що суд над Гельді перетворився на "полювання на відьму" - її страта справді спричинила обурення в Європі. Натомість зараз, немов як компенсація, в країні існує чи не культ колишньої простої служниці – працює музей Ганни Гельді, про неї написано кілька книг, за мотивами її життя поставлено вистави та знято фільми.

Швейцарська актриса Маша Каррель, яка грає головну роль у мюзиклі про Гельда і доводить, що повинна грати не просто жертву, а героїню з сильним характером, сказала про неї: «Вона нагадує мені дикого коня, якого не змогли осідлати».

Реабілітували Ганну Гельді лише у 2008 році.

Фото: Wikipedia