Творець "кіберпанку" відзначає сьогодні свій день народження

Сам Вільям Гібсон "батьком кіберпанку" себе не визнає - чи то через скромність, чи то з поваги до колег, чи то через те й інше разом. Але тим, хто любить у сучасній фантастиці такий жанр як "кіберпанк", пояснювати місце, яке посідає у ньому Гібсон, не треба.

Американо-канадський (живе у Ванкувері) письменник зробив у сучасній літературі масу відкриттів, починаючи з 1984-го року, коли він у романі «Нейромант», удостоєному всіх престижних премій у жанрі фантастики, вперше зробив головним героєм хакера (тоді ще і слова такого не було, у Гібсона цих хлопців називають "кібер-ковбоями"), і до сьогодні, коли збуваються інші його прогнози. Так, наприклад, ще в 2003-му році в «Розпізнаванні образів» він першим зобразив той вид мистецтва, який зараз відомий під абревіатурою NFT (незамінний токен).

А кінофраншиза «Матриця», яка викликала на початку «нульових» років своєю ідеєю існування та взаємопроникнення матеріального та віртуальних світів сплеск захоплених статей інтелектуалів, вся вийшла із вищезгаданого «Нейроманта».

Цей роман, який відкрив у 1984-му році трилогію Гібсона «Кіберпростір», до якої згодом увійшли також його романи «Граф Нуль» і «Мона Ліза Овердрайв» та деякі оповідання, першим увів у масову культуру такі поняття як «кіберпростір», «віртуальна реальність». А його героїня найманка-охоронець Моллі з її бойовими якостями надлюдського рівня вплинула на створення через півтора десятиліття у «Матриці» аналогічного образу Трініті.

В Кіберпросторі показано ще, що справжніми володарями людства у світі кіберпанку є не національні уряди, а транснаціональні корпорації, які спочатку заволоділи кіберпростором, а потім перейшли від нього до оволодіння реального світу. До речі, цей "новий світ" Гібсона показаний у нього цікавіше та глибше, ніж "новий світ" у Вачовські.

І ще одне. "Кіберпанк" Гібсона (ще одна його екранізація, цього разу буквальна - "Джонні-мнемонік" з Кіану Рівзом) знаходиться з тісною спорідненістю зі "стімпанком", чиї образи натхненні фантастикою XIX століття, зачарованої різного роду технікою і машинами (згадайте, наприклад , мультикоптер Робура-завойовника та "пловучий острів", на якому живуть мультимільйонери).

Інакше кажучи, розповідаючи про світ майбутнього, Гібсон бачить і описує його в найдрібніших деталях, що надає його прозі особливої переконливості. Втім, переконливість сумну, бо бачить цей світ письменник виключно в похмурих тонах. Натомість люди в нього всього залишаються живими людьми з яскравими характерами (особливо Гібсону вдаються героїні-жінки) – і це ще одна причина, через яку його книги так цікаво читати.

Фото: Facebook