Політика Міжнародна політика

Угода з Байденом і не лише: який «урожай» зібрав Зеленський у Європі

12:44 14 чер 2024.  2649 Читайте на: УКР РУС

Напередодні інавгураційного Саміту миру, який відбудеться найближчого вікенду в Швейцарії, кейс України став ключовим відразу на кількох засіданнях високого рівня в Європі. Детальніше про це читайте у матеріалі Lenta.UA.

У четвер, 13 червня, в Італії відбулося засідання лідерів G7, до яких приєднався Володимир Зеленський. І хоча президенти та прем'єри країн «Великої сімки» вчора тільки розпочали свою триденну зустріч, нинішній господар Банкової у перший же день уже зміг похвалитися результатами своєї роботи. Так, чинний гарант української Конституції підписав дві чергові угоди про безпеку.

Одне – з прем'єр-міністром Японії Фуміо Кісідою. Згідно з документом, за словами Зе, «з однією з найбільш економічно та технологічно розвинених країн світу», протягом 2024 року Токіо виділить Києву $4,5 млрд і зобов'язується протягом десяти років надавати нашій країні різнопланову підтримку. Зокрема, Країна сонця, що сходить, допомагатиме у сфері безпеки та оборони, гуманітарній, технічній та фінансовій галузях, а також сприятиме реалізації пунктів «формули миру» та імплементації санкцій проти путінської Росії. Таким чином, Японія стала першою країною поза НАТО, яка підписала з Україною таку угоду.

Згодом Володимир Зеленський підписав угоду про безпеку з Джо Байденом. США, зазначимо, стали останньою з країн «сімки» і 17 країною взагалі, яка підписала подібну угоду з Україною.

Документ, що містить 9 статей та додаток, передбачає принципи співробітництва у сфері оборони та безпеки, економічного відновлення та реформ. Щодо «справедливого миру» в угоді зазначається таке: «Сторони визнають, що Україна не буде у безпеці доти, доки її суверенітет та територіальна цілісність не будуть повністю відновлені шляхом встановлення справедливого миру, який поважатиме права України відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН.

Тому сторони співпрацюватимуть для досягнення справедливого та міцного світу, який матиме широку глобальну підтримку. Сполучені Штати вітають постійні зусилля України, зокрема, через Українську формулу миру, спрямовані на залучення міжнародної спільноти до встановлення принципів справедливого та сталого миру».

Зазначимо, що в угодах про безпеку, укладених з Україною, її союзники зобов'язуються надавати військову допомогу, навчати українських солдатів, допомагати у розвитку військової промисловості, ділитися розвідданими. Водночас, у цих угодах немає зобов'язання воювати за Україну – у них, виходячи з первісного комюніке «сімки», може лише міститися пункт про термінові консультації у разі, якщо колись після цієї війни Росія знову збереться напасти на Україну. Тому, як часто наголошують на Печерських пагорбах, вони не є «жорсткою» гарантією безпеки і не можуть бути заміною членства в НАТО, якого з цілком зрозумілих причин послідовно досягає офіційний Київ.

Під час нетривалої спільної прес-конференції, де Володимир Зеленський та Джо Байден відповіли на кілька питань вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, український президент особливо наголосив, що Вашингтон підтримує євроатлантичні устремління України та всіляко підтримуватиме її на цьому шляху. Цей акцент пан Зеленський зробив не випадково. Очевидно, що таким чином він спробував остаточно загасити дискусійне багаття пристрастей, викликане нещодавньою заявою Джо Байдена про те, що мир в Україні - «це не обов'язково її членство в НАТО». Тобто, Зеленський з високої трибуни G7 чітко і недвозначно оголосив, що в угоді, підписаній Байденом, чорним по білому написано: США виступають «за» членство України в НАТО. Це дійсно важливий момент, тому що саме на Сполучені Штати орієнтуються практично всі гравці НАТО, від позиції яких залежить процес інтеграції до Альянсу України у тимчасовому вимірі.

Примітно, що американський лідер під час спільного брифінгу із Зеленським виявив невластиву йому, але корисну для нас дратівливість. Зокрема, коли йому поставили питання про врегулювання ситуації в Газі, нинішній господар Білого дому, не приховуючи невдоволення, наголосив: «Я тут говорю про серйозну ситуацію в Україні, а ви мені ставите питання зовсім іншого штибу…». Пан Байден все ж таки відповів на поставлене запитання, підкресливши щось на кшталт, що ситуація вирішується.

Трохи менш агресивно він відповів на запитання про обвинувальний вирок його синові Хантеру Байдену, про що Lenta.UA докладно писала. Нічого нового американський лідер із цього приводу не сказав, лише підкресливши вкотре, що, у разі чого, не задіятиме інструмент помилування щодо свого сина. Під час відповіді на одне з питань, Джо Байден підняв палець у небо, де в той момент, мабуть, шморгали гелікоптери охорони учасників саміту «сімки», створюючи відповідний шум, і глибокодумно промовив: «Нічого, я зачекаю…».

Водночас Володимир Зеленський, який стоїть поряд з американським колегою, чекати не хотів у принципі. Навіть за виразом його обличчя було видно, як йому не терпиться поділитися «врожаєм», який він від імені України зібрав на G7. Результати справді вражаючі.

Серед іншого країни «Великої сімки» під час саміту в Італії погодили механізм використання заморожених російських активів для надання допомоги Україні. Схема дуже проста: Київ отримає кредит на суму близько $50 млрд, який погашатиметься з майбутніх відсотків із росактивів. У цьому контексті важливо наголосити, що країни G7 – Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія та США – є найважливішими фінансовими та військовими союзниками України з моменту повномасштабного вторгнення. А сума російських активів, заморожених цими державами та Європейським союзом, становить близько $325 млрд.

За останні дні саміту «сімки» в Італії обговорюватимуть зміцнення коаліції з постачання ЗСУ західних винищувачів, прискорення навчання пілотів і постачання літаків, а також розвиток української системи ППО: вона має отримати кошти більшого радіусу дії та потужні західні комплекси.

Україну 13 червня обговорювали не лише в Італії, а й у Брюсселі, де пройшло вже 23 засідання засідання контактної групи у форматі «Рамштайн». На порядку денному виявилися «термінові потреби України, зокрема, в системах ППО, озброєнні та боєприпасах». У тому, що ключовим стане питання посилення протиповітряної оборони, нічого дивного не було. Партнери з кінця квітня намагаються знайти для ЗСУ додаткові системи ППО – насамперед Patriot, але поки що в цьому не досягли успіху. Єдиною країною, яка стала ініціатором створення «коаліції ППО», і подала приклад, передавши Україні додаткову систему Patriot, виявилася Німеччина.

Напередодні "Рамштайн-23" у світових медіа з'явилися чутки, що, не дочекавшись дій від союзників, Берлін вирішив розлучитися з четвертим комплексом. Однак міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, який приїхав до Брюсселя, заявив: ФРН пожертвувала Україні «чверть власних запасів таких систем», і в неї «вже немає можливості передати ще». Він також запевнив, що союзники не сидять без діла, а вивчають можливості збільшення виробництва Patriot, хоча й визнав, що від випуску до передачі комплексів Києву пройде досить багато часу. Україна наполягає, що Patriot їй потрібні негайно і, як уточнив Володимир Зеленський, у кількості семи штук без урахування вже поставлених та обіцяних.

Газета The New York Times перед зустріччю в Брюсселі повідомила, що Джо Байден вирішив наслідувати приклад канцлера ФРН Олафа Шольца і вже схвалив передачу Україні Patriot з боку США. Досі американці поставили ЗСУ лише одну таку систему. За даними анонімних джерел, українські армії збиралися віддати систему Patriot, розгорнуту у Польщі.

Проте заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик поспішив запевнити, що Варшава проти такого розвитку подій, а голова Бюро нацбезпеки республіки Яцек Сівера пообіцяв пояснити радникові президента США з нацбезпеки Джейку Саллівану, чому така інформація у ЗМІ «викликає занепокоєння». При цьому у Пентагоні напередодні «Рамштайн-23» відмовилися підтвердити рішення Джо Байдена, але зазначили, що питання посилення ППО України, зокрема за рахунок Patriot, «обговорюються».

Так чи інакше, на початку «Рамштайн-23» шеф Пентагону Ллойд Остін підтвердив пріоритетність теми ППО, проте нових анонсів у нього заготовлено не було. З реальних новин він мав лише одне оголошення: до контактної групи приєднався новий учасник – Аргентина. «Підтримка України зростає», - заявив пан Остін.

Про ППО ж главі Пентагону сказати не було чого. Звітуючи про «вкрай успішну зустріч» контактної групи, пан Остін знову перерахував останні анонси союзників про нові поставки Україні, включаючи раніше оголошений Джо Байденом пакет допомоги від США на $225 млн, і пообіцяв надати Києву «все, що необхідно». Тим часом відповісти щодо ППО йому таки довелося – у тій частині прес-конференції, коли мікрофон опинився в руках у журналістів. Спочатку Ллойда Остіна запитали, що заважає Вашингтону передати Україні Patriot, адже саме у США є найбільша кількість цих систем. Але голова Пентагону лише запевнив, що у щоденному режимі працює над посиленням української ППО та зробить усе можливе для якнайшвидшого задоволення запиту Києва. "Поки що новин про передачу США додаткових батарей Patriot Україні немає", - зізнався він.

Однак цього колегам-журналістам здалося мало, а тому в наступному питанні у глави Пентагону попросили предметно розкрити причини неквапливості США. "Знову...", - сказав Ллойд Остін. І важко зітхнувши, запевнив: «ППО – це мій пріоритет. Я щодня над цим працюю, повірте».

Кейс ППО для України обговорювався 13 червня на засіданні Ради Україна-НАТО. При цьому, судячи із заяви генсека Альянсу Єнса Столтенберга, члени НАТО схвалили «оперативний план розширення підтримки України», який відводить НАТО ключову координаційну роль у постачанні озброєнь та навчанні українських солдатів. Досі функції з координації постачання брав він «Рамштайн».

За підсумками засідання Єнс Столтенберг висловив сподівання, що союзники погодяться з його пропозицією зафіксувати зобов'язання виділяти на військові потреби Україні щонайменше $40 млрд на рік. За його словами, на думку ініціювати такий крок його підштовхнули затримки зі схваленням допомоги з боку США. Генсек НАТО зазначив, що надалі таке не повинно повторюватися, а тому партнерам варто по'єднати себе зобов'язаннями щодо військових постачань. При цьому суми розподілятимуться відповідно до ВВП країн Альянсу. Пан Столтенберг уточнив, що на США припадає 50% ВВП військового блоку, а отже, Київ зможе розраховувати як мінімум на $20 млрд на рік від Вашингтона.

«Однозначно можна констатувати, що 13 червня стало днем успіхів української дипломатії. Окремо хочеться зупинитись на угодах безпеки з нашими міжнародними партнерами. Справа в тому, що деякі «злі мови» вже намагаються знизити значення цих угод. Мовляв, це не повноцінний міжнародний договір, який ратифікується парламентами країн-підписантів, а якийсь «папірець», який нічого не вартий, і цю угоду можна будь-якої миті скасувати. Так, це не міжнародний договір, який слід ратифікувати. Джерела з дипломатичних кіл кажуть, що це була умова США, яка відображає нинішні внутрішньополітичні складнощі у Сполучених Штатах. І Білий дім не хотів ризикувати. Проте угоди про безпеку, які підписуються з нашими міжнародними партнерами, є конкретними, дуже змістовними за зобов'язаннями, які політико-юридично оформлені та публічно підтверджені. Жодних таких угод в історії сучасної незалежної України раніше не було. Це не «меморандум» (тобто пам'ятна записка) з абстрактними обіцянками. Йдеться про конкретні форми допомоги України терміном на 10 років», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Задавшись питанням, чи може, наприклад, наступний президент США скасувати цю Угоду, експерт констатував: «Так, юридично він це може зробити. Трамп, коли став президентом США, скасував цілу низку угод, підписаних його попередником. Але він обіцяв скасувати конкретні угоди ще на президентських виборах 2016 року. Проте такі дії Трампа значною мірою підірвали міжнародну репутацію США. Щодо підтримки України і в США, і у більшості західних країн існує міжпартійний консенсус. Тому хоча потенційний ризик скасування таких угод теоретично існує, на практиці зараз він видається малоймовірним. Ну, а для нас сьогодні дуже важливо, що наші міжнародні партнери публічно беруть на себе політичні та юридичні зобов'язання продовжувати ту допомогу, яку вони нам надають уже зараз, на період 10 років, незалежно від того, коли закінчиться війна з Росією».

Таким чином, на переконання Володимира Фесенка, навколо України зараз формується партнерська коаліція, «яка сприятиме нашому опору нинішній російській навалі, і в перспективі може бути фактором стримування Росії від нового нападу на Україну».