Точка зору Вячеслав Лінінг

Україна без вугілля: чим ми ризикуємо

19:18 30 жов 2021.  2635 Читайте на: УКР РУС

Експерт із економічних питань Українського центру Аналітики та безпеки В'ячеслав Лінінг про те, як дефіцит вугілля в Україні може стати черговим подарунком Кремлю.

В 2021 році Україна підійшла до опалювального сезону з величезним дефіцитом вугілля – одного з «трьох китів» теплогенерації.

За офіційними даними НЕК «Укренерго» ситуація з накопиченням вугілля погіршується, запаси вугілля на складах ТЕС є надзвичайно низькими. Станом на 25 жовтня загальний обсяг заготовленого вугілля складає 583,4 тис. тон. Середній показник різниці витрати (спалювання) до постачання за жовтень 2021 року складає 12,5%. Цей показник зростатиме синхронно до пониження температури повітря та зростання потреби у постачанні тепла. Навіть за умов стабільних температурних показників, сьогоднішніх запасів вугілля на ТЕС та ТЕЦ вистачить на, щонайбільше, 14 днів активної роботи.

Представники вугільної генерації та профільного Міністерства помпезно звітують про контрактування (фактично – попередні домовленості) поставок вугілля в обсягах від 1,2 до 1,5 мільйонів тисяч тон. Навіть таких величезних, на перший погляд, обсягів у сумі з наявним вугіллям цифри недостатньо для стабільного функціонування ТЕС та ТЕЦ під час опалювального сезону. 

Міністр енергетики та його заступники повідомляють про прийняття ряду рішень, що знизять проблему дефіциту вугілля:

  • Атомна генерація працюватиме на максимумі (а насправді – здійснюватиметься імпорт з Білорусі та Росії);
  • На ТЕС і ТЕЦ постачатиметься природний газ (лише на ті, що можуть працювати на газовому паливі, та й резервного обсягу газу зараз також замало);
  • Імпорт вугільної сировини. Основними постачальниками називають Казахстан, США та Південно-Африканську Республіку.

Відразу варто сказати, що імпорт вугілля під час осінньо-зимового періоду 2021/2022 - це вельми нестабільний вихід з кризової ситуації через коливання цін, високу конкуренцію частині попиту та звісно ж – політичну складову питання.

Вочевидь, чисто логістично найвигіднішим постачальником знову може виявитись саме країна-агресор, оскільки Україна вже має досвід виходу з кризової енергетичної ситуації за рахунок вугілля, яке під виглядом «африканського» постачалось з тимчасово окупованих територій та Росії. В такому разі не виключені додаткові політичні вимоги з боку РФ та інформаційні спекуляції на даній темі.

Загалом очевидно, що енергетична криза напередодні та на початку опалювального сезону спровокована відсутністю стратегічного планування з боку профільних державних структур.

Однак, також не слід виключати можливість спланованої підривної діяльності українських посадовців в інтересах Російської Федерації, адже імпорт електроенергії з РФ може спричинити відтермінування об’єднання українських мереж з європейськими та призвести до виснаження ресурсів атомних блоків (що дає можливість РФ запропонувати Україні свої послуги з обслуговування та продовження терміну їх експлуатації). А провал у заготівлі вугілля створює для Кремля шанс реалізувати в Україні вугілля, яке видобувається на території ОРДЛО та не потрібне навіть у Росії.