В Англії під занедбаним універмагом знайдено поховання 240 осіб

Останки понад 240 осіб, похованих на цвинтарі загубленого чоловічого монастиря 13 століття, було виявлено під колишнім універмагом у Хаверфордвесті, Пембрукширі, Уельсі. Більше 100 з них діти, і більшість з них немовлята віком до чотирьох років. Тіла були виявлені на місці колишнього універмагу «Окі Уайтс», закритого з 2013 року і тепер реконструйованого. Велика кількість могил вказує на те, що це місце було місцем поховання чоловічого монастиря Святих Спасителів. Про це пише Тhe Нistory Вlog.

Перша згадка про домініканський монастир св. Спасителів у Хаверфордвесті належить до 1246, коли Генріх III надав ченцям 10 марок на будівництво церкви. Через десять років їм дали ще 15 марок, щоб перемістити свою громаду на нове місце, де вони збудували великий чоловічий монастир. Святі Спасителі протягом століть отримували часті пожертвування та заповіти, але, як це сталося з багатьма чернечими громадами, на початку 16 століття його доходи скорочувалися. У 1526 р. він звернувся до здачі своїх земель у найм, а 1535 р. взяв орендарів.

Остаточний кінець чоловічого монастиря прийшов під час другого раунду розпуску монастирів. Більш скромні монастирі, такі як Св. Спасителі, не піддавалися примусовим відвідуванням, конфіскаціям та формальним розпускам, які зруйнували чернецтво в Англії та Уельсі. До 1538 року основна увага приділялася тому, щоб громади, що залишилися, добровільно (?) здали свої будинки короні. Вісім ченців, що залишилися, в Сент-Севіорс зробили це 2 вересня 1538 року, хоча останній підписав, схоже, передумав, тому що ім'я стерте з документа.

Св. Спасителі зникли з пейзажу, залишивши свої сліди лише в таких назвах, як Friars Lane та паб Friars Vault. Не було жодних історичних записів, що вказували на його точне місцезнаходження, і знання згодом було втрачено. Відкриття могильника почало розгадувати таємницю.

Керівник ділянки Ендрю Шоббрук із Археологічного фонду Дайфед описав монастир як значний комплекс будівель із гуртожитками, скрипторіумами — кімнатами, призначеними для листа та рукописів, стайнями та лікарнею.

«Це досить престижне місце для похорону. У вас є різні люди, від багатих до звичайних городян», — сказав він. Вважається, що цвинтар міг використовуватися до початку 18 століття.

За словами Шоббрука, деякі з останків були знайдені з травмами голови, що свідчить про те, що вони брали участь у бою, і рани могли бути завдані стрілами або мушкетними кулями.

Одна з теорій полягає в тому, що жертви могли бути пов'язані з нападом на чолі з Оуайном Гліндуром, який був останнім корінним валлійцем, що носив титул принца Уельського. Це була спільна атака валлійських та французьких військ, що об'єдналися для боротьби з англійською окупацією Уельсу.

"Ми знаємо, що місто було обложене в 1405 Оуайном Гліндуром, і вони могли стати жертвами цього конфлікту", - сказав Шоббрук.

Фото: Тhe Нistory Вlog.