Вчені стверджують, що пандуси для інвалідів будували ще в Стародавній Греції

Культ бога медицини Асклепія був дуже поширений в Стародавній Елладі — йому присвячені понад 300 храмів, які частково грали роль стаціонарів. Один з найвідоміших таких храмів знаходиться в древньому місті Епідаврі на півострові Пелопоннес, — повідомляє Science alert.

До храму, зведеному в VI столітті до нової ери, ведуть 11 невеликих кам'яних пандусів, призначення яких є предметом академічного спору. Наприклад, д-р Деббі Снід з Університету штату Каліфорнія вважає, що вони призначалися для людей із захворюваннями опорно-рухового апарату, а також людей похилого віку і маленьких дітей. Археолог вважає ці пандуси найранішим свідченням того, що стародавні суспільства не тільки приділяли увагу потребам інвалідів, а й витрачали значні ресурси, щоб зробити громадський простір доступним найширшому колу співгромадян.

За словами Снід, простежується чітка закономірність в розміщенні пандусів, які частіше зустрічаються саме у асклепіонів, де займалися лікуванням хворих. Так, наприклад, до храму Зевса в Олімпії ведуть всього два пандуси, а до дев'яти будівель асклепіона в Епідаврі — цілих 11 кам'яних доріжок.

Частина археологів дотримується думки, що це обумовлено жертвопринесеннями тварин, але Снід зазначає, що подібні жертвопринесення відбувалися, як правило, на вівтарях поза храмів.

Таким чином, мова йде про тенденції будувати пандуси до святилищ, куди приходили люди з різними недугами. Згідно з археологічними даними, інвалідів в Стародавній Греції було досить багато. Аналіз останків, знайдених на кладовищі в Амфіполісі на півночі Греції, свідчить, що до 60% похованих тут людей страждали захворюваннями суглобів.

Зрозуміло, що теорія Снід залишається лише однією з версій походження пандусів. Так, глава Німецького археологічного інституту в Афінах Катя Спорн вважає, що мова може йти просто про архітектурну тенденцію, що була поширена на Пелопоннесі.

На ілюстрації: реконструкція асклепіону в Епідаврі. Джерело: J. Goodinson; scientific advisor J. Svolos; via Sneed, Antiquity, 2020