Потяг Київ-Франківськ, ще званий Стефанія.
В купе приємна білява жінка, 50+, їде лікуватись в Моршин, вона виглядає як людина в очікуванні відпустки, балакуча, стомлена, але намагається бути усміхненою.
В неї системне порушення сну, розповідає, дізнавшись, що я працюю в секторі медицини.
Заходить він.
Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, з великим рюкзаком, карематом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ.
Наша розмова «ні про що» з жіночкою вмить припиняється.
Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.
Він трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці:
- Ви у Франківськ їдете?
- Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь
- Ви сам з Франківська?
- Так
- Додому, до батьків?
- Мами нажаль вже немає..
- А звідки зараз?
- Біля Краматорська служу. 3 дні в мене на все. Доброї ночі…
Через хвилину він вже спав.
Він спить вже 12 годину.
Може за рік це його найдовший та найсолодший сон? ..
А ми з жіночкою перемигуємось знаками, говоримо пошепки, зокрема, попередивши провідницю, щоб слідкувала за тишею в вагоні.
Моя сусідка з самого ранку вже приготувала йому сніданок, витерла його черевики, замовила порцію кави, щоб не закінчилась на інших пасажирах, і дбайливо чекає коли він проснеться.
Бо її сину теж 28, розповідає.
І він зараз воює під Марʼїнкою.
І їй дуже сильно хочеться, щоб він спав в нормальному ліжку, просто спав цим безпробудним сном молодого парубка. Щоб приїхав додому. Щоб мріяв та будував своє мирне життя. Вона тихо розповідає про сина.
А сльози душать мене.
За цього хлопчика, який вже втративши маму, ризикував втратити країну, тому готовий втратити за неї своє життя..
За цю добру жінку, як багато жінок сьогодні, кожен день і ніч молиться за свого сина, і за всіх інших синів, що захищають нас на фронті, тому страждає на безсоння ...
Сльози стоять в горлі від того, що стала свідком, як цей юнак, був огорнутий уві сні, справжньою маминою турботою
І як одна жінка, чекаючи на свого сина, готова ділитись любовʼю з усіма українськими воїнами
Вона виходить в Моршині.
І під подушкою юнака, який все ще спить, залишає маленьку іконку, яку вона в останній момент витягає з сумочки.
- Будь ласка, передайте йому, що зараз всі ми - його мами…
Разом переможемо!
Новости
От какого опасного заболевания защищает ежедневное употребление кофе, выяснили врачи
10:30 09 май 2024.
Оккупанты ударили по Никополю
10:15 09 май 2024.
Оккупанты атаковали Николаевскую область ударными дронами
09:55 09 май 2024.
На Львовщине произошел взрыв
09:30 09 май 2024.
Силы ПВО уничтожили практически все дроны-камикадзе в Одесской области
09:15 09 май 2024.
Be Wine calls: здесь зарождается любовь к вину
08:55 09 май 2024.
9 мая 1913 года во Франции на киноэкраны вышел первый фильм самой старой в истории франшизы
08:30 09 май 2024.
Рекордно жаркая погода держится на Земле 11 месяцев подряд, человечество предупредили о сильной жаре в 2024 году
07:25 09 май 2024.
Алек Болдуин не хочет суда по обвинению его в непреднамеренном убийстве
06:30 09 май 2024.
РФ массово свозит убитых и раненых оккупантов в Крым
04:40 09 май 2024.
Оккупанты придумали схему разграбления заводов Донбасса
02:20 09 май 2024.